1. Подразливість і збудливість як основні властивості живої тканини. Уявлення про подразники і поріг збудження.
2. Іонно-мембранна теорія збудження. Структурно-функціональні особливості клітинної мембрани. Асиметричний розподіл іонів між цитоплазмою і міжклітинним середовищем. Мембранний потенціал. Потенціал дії.
3. Закони виникнення збудження. Міра збудливості. Хронаксія. Функціональна рухливість або лабільність.
4. Механізм проведення збудження в нервах. Особливості проведення збудження безм’якушевих та м’якушевих нервових волокнах.
5. Теорія парабіозу. Фази парабіотичного процесу. Оптимум і песимум частоти і сили подразнення.
2.2. Вивчивши тематичний матеріал, Ви повинні знати:
Позаклітинне відведення
· Метод сахарозного містка
Внутрішньоклітинне відведення
· Метод пошкодження
Табл. 3
Табл. 4
Табл. 5
Табл. 6
Табл. 7
Табл. 8
Табл. 9
Тести для самоконтролю
1. Яке із тверджень щодо натрій-калієвої помпи правильне:
1) активно транспортує Na+ в клітину, 2) активно транспортує К+з клітини, 3) при кожному циклі роботи транспортує рівну кількість йонів Na+ і К+, 4) постійно активний у всіх живих клітинах, 5) жодне твердження неправильне.
2. Фактором, який визначає величину потенціалу спокою, є концентраційний градієнт:
1) викличе розвиток потенціалу дії, 2) викличе розвиток локальної відповіді, 3) не деполяризує мембрану до критичного рівня, 4) гіперполяризує мембрану.
4. Пороговий подразник:
1) викличе розвиток потенціалу дії, 2) викличе розвиток локальної відповіді, 3) деполяризує мембрану до критичного рівня, 4) гіперполяризує мембрану.
5. При нанесенні подразника на нервове волокно збудження поширюється:
1) лише в аферентному напрямі, 2) лише в еферентному напрямі, 3) в обидва боки.
6. Здатність організму, його тканин, органів, окремих клітин реагувати у відповідь на дію зовнішнього або внутрішнього подразника зміною обміну речовин називається:
10. За біологічним значенням подразники поділяють на:
1) фізичні, фізико-хімічні і біологічні; 2) підпорогові, над порогові, порогові; 3) адекватні і неадекватні; 4) субмаксимальні, максимальні і супермаксимальні.
11. Подразнення із зовнішнього середовища сприймаються:
1) підпорогові, надпорогові, порогові, 2) адекватні і неадекватні, 3) субмаксимальні і супермаксимальні
14. Найменша сила подразнення (при необмеженій тривалості дії), яка здатна викликати мінімальну функціональну відповідь збудливої тканини, називається:
18. Відкриття електричних явищ у збудливих тканинах пов’язана з іменем:
1) О. Вольта, 2) М. Введенського, 3) Л. Гальвані, 4) Дюбуа-Реймона.
19. В стані спокою мембрана нервових клітин найбільш проникна для іонів:
1) натрію, 2) калію, 3) хлору, 4) кальцію.
20. Натрій-калієва помпа бере участь у процесах:
1) поляризації та реполяризації мембрани, 2) деполяризація мембрани, 3) гіперполяризації мембрани, 4) деполяризації та гіперполяризації.
21. Електропозитивний заряд знаходиться:
1) на внутрішній поверхні мембрани, 2) на зовнішній поверхні клітинної мембрани, 3) в цитоплазмі клітини, 4) на внутрішній поверхні клітинної мембрани та в цитоплазмі клітини.
22. Між зовнішньою поверхнею клітини збудливої тканини і її цитоплазмою в стані спокою існує різниця потенціалів, яка називається:
23. Величина мембранного потенціалу дорівнює (мВ):
1) 40–50, 2) 60–90, 3) 100–120, 4) 130–150.
24. Наявність потенціалу спокою зумовлена різницею іонних концентрацій по обидва боки мембрани збудливої клітини. На внутрішній поверхні клітинної мембрани завжди більша концентрація іонів:
1) натрію і хлору; 2) іонів калію; 3) іонів калію і натрію; 4) органічних аніонів.
25. Калій –натрієва помпа:
1) викликає подразнення пропріорецепторів, 2) посилює потенціал дії, 3) забезпечує поляризацію та реполяризацію мембрани, 4) викликає колові струми, що сприяють розповсюдженню хвилі збудження.
26. Виникнення потенціалу дії в збудливих тканинах зумовлене зміною іонної проникності клітинної мембрани при дії на клітину подразника. При цьому проникність мембрани для іонів натрію:
1)понижується, 2) підвищується, 3) не змінюється, 4) понижується або не змінюється.
27. Струм, що виникає внаслідок різниці потенціалів збудженої і незбудженної ділянок тканини, називають:
36. Функціональна рухливість рухового нерва ссавців і людини приблизно дорівнює (збуджень за с):
1) 1500, 2) 2500, 3) 3500, 4) 4500.
37. Функціональна рухливість м’язового волокна ссавців і людини приблизно дорівнює (збуджень за с):
1000, 2) 600, 3) 400, 4) 200.
38. В 1902 році М. Є. Введенський встановив, що ділянка нерва, піддана альтерації (пошкодженню) стає низько лабільною. Такий стан пониженої лабільності на альтерованій ділянці вчений назвав:
40. Швидкість проведення збудження в м’якотному нервовому волокні в порівнянні з безм’якотним:
1) нижча, 2) вища, 3) однакова, 4) вірної відповіді немає.
41. Ізольоване проведення збудження в м’якотному нервовому волокні в порівнянні з безм’якотним:
1) нижча, 2) вища, 3) однакова, 4) вірної відповіді немає.
42. Значне зменшення позаклітинної концентрації калію призведе до одного з процесів:
1) збільшення активного транспорту Nа+ з клітини, 2) зменшення МПС, 3) збільшення провідності мембрани для К+, 4) збільшення сили подразнення для відкриття активаційних воріт Nа+ каналів мембрани клітини, 5) зменшення негативного дифузійного рівноважного потенціалу К+.
43. Під час розвитку ПД нервового волокна фаза інактивації натрієвих каналів виникає в період:
45. Розповсюдження імпульсів по мієлінових волокнах здійснюється через перетяжки Ранв’є, які:
1) збільшують амплітуду потенціалів дії, 2) попереджують зниження збудливості, 3) збільшують швидкість проведення збудження, 4) попереджують зниження збудливості та збільшують швидкість проведення збудження.
46. В усіх хребетних тварин збудження розповсюджується по нервовому волокні з незатухаючою швидкістю. Таке проведення збудження називають: