Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 2. Фізіологія збудження.



2.1.Зміст навчальної програми за темою:

1. Подразливість і збудливість як основні властивості живої тканини. Уявлення про подразники і поріг збудження.

2. Іонно-мембранна теорія збудження. Структурно-функціо­нальні особливості клітинної мембрани. Асиметричний розподіл іонів між цитоплазмою і міжклітинним середовищем. Мембранний потенціал. Потенціал дії.

3. Закони виникнення збудження. Міра збудливості. Хронаксія. Функціональна рухливість або лабільність.

4. Механізм проведення збудження в нервах. Особливості прове­дення збудження безм’якушевих та м’якушевих нервових волокнах.

5. Теорія парабіозу. Фази парабіотичного процесу. Оптимум і песимум частоти і сили подразнення.

 

2.2. Вивчивши тематичний матеріал, Ви повинні знати:

– суть понять “подразнення”, “збудливість”, “збудження”;

– суть іонно-мембранної теорії збудження;

– механізми виникнення потенціалу спокою та потенціалу дії;

– особливості зміни збудливості під час збудження;

– механізм проведення збудження по нервових волокнах.

Вміти:

– подати вірну класифікацію подразників;

– визначати функціональний стан збудливих тканин за показ­никами хронаксії;

– застосувати реєстраційні методики запису потенціалів спо­кою та дії на практиці.

2.3.Основні терміни та поняття, які необхідно засвоїти і зрозуміти до даної теми:

Деполяризація мембрани, реполяризація мембрани, потенціал спокою, потенціал дії, поріг подразнення, збудження, міра збудли­вості, натрій – калієва помпа, реверсія (перезарядка) мембрани, реобаза, хронаксія, функціональна рухливість (лабільність), ре­фрактерність, електротон, фізичний електротон, кателектро­тон, анелектротон, сальтаторне поширення збудження, локальні або колові струми.

 

2.4. Теоретичний матеріал в таблицях:

Табл. 1

Основні функції плазматичної мембрани клітини.

Функції мембрани клітини
1. Структурна 2. Рецепторно-регуляторна 3. Електрична 4. Транспортна 5. Осмотична 6. Бар’єрна

 

Табл. 2

Методи реєстрації мембранного потенціалу спокою.

Мембранний потенціал спокою (МПС)
Методи реєстрації
Позаклітинне відведення · Метод сахарозного містка Внутрішньоклітинне відведення · Метод пошкодження

Табл. 3

Табл. 4

Табл. 5

Табл. 6

Табл. 7

Табл. 8

Табл. 9

Тести для самоконтролю

1. Яке із тверджень щодо натрій-калієвої помпи правильне:

1) активно транспортує Na+ в клітину, 2) активно транспор­тує К+з клітини, 3) при кожному циклі роботи транспортує рівну кількість йонів Na+ і К+, 4) постійно активний у всіх живих клітинах, 5) жодне твердження неправильне.

2. Фактором, який визначає величину потенціалу спокою, є концентраційний градієнт:

1) натрій-йону, 2) калій-йону, 3) кальцій-йону, 4) хлорид-йону.

3. Підпороговий подразник:

1) викличе розвиток потенціалу дії, 2) викличе розвиток ло­кальної відповіді, 3) не деполяризує мембрану до критич­ного рівня, 4) гіперполяризує мембрану.

4. Пороговий подразник:

1) викличе розвиток потенціалу дії, 2) викличе розвиток локальної відповіді, 3) деполяризує мембрану до критичного рівня, 4) гіперполяризує мембрану.

5. При нанесенні подразника на нервове волокно збудження поширюється:

1) лише в аферентному напрямі, 2) лише в еферентному на­прямі, 3) в обидва боки.

6. Здатність організму, його тканин, органів, окремих клітин реагувати у відповідь на дію зовнішнього або внутрішнього подраз­ника зміною обміну речовин називається:

1) подразненням, 2) подразливістю, 3) збудженням, 4) збуд­ливістю.

7. Будь-яка раптова дія на біологічну систему, в результаті якої змінюється вихідний стан, називається:

1) подразненням, 2) подразливістю, 3) збудженням, 4) збуд­ливістю.

8. До фізичних подразників належать:

1) речовини їжі, лікарські препарати, отрути, гормони; 2) мікроби, віруси, рослини, тварини; 3) тепло, холод, удар, укол, тиск, електрика, звук; 4) мікроби, лікарські препарати, гормони, віруси.

9. До хімічних подразників належить:

1) речовини їжі, лікарські препарати, отрути, гормони; 2) мікроби, віруси, рослини, тварини; 3) тепло, холод, удар, укол, тиск, електрика, звук; 4) мікроби, лікарські препарати, гормони, віруси.

10. За біологічним значенням подразники поділяють на:

1) фізичні, фізико-хімічні і біологічні; 2) підпорогові, над порогові, порогові; 3) адекватні і неадекватні; 4) субмакси­мальні, максимальні і супермаксимальні.

11. Подразнення із зовнішнього середовища сприймаються:

1) екстерорецепторами, 2) інтерорецепторами, 3) пропріоре­цепторами, 4) осморецепторами.

12. З неадекватних подразників найбільшого значення для вивчення діяльності збудливих клітин мають (має):

1) гормони, 2) тепло, 3) холод, 4) електричний струм.

13. За силою дії подразники поділяють на:

1) підпорогові, надпорогові, порогові, 2) адекватні і неаде­кватні, 3) субмаксимальні і супермаксимальні

14. Найменша сила подразнення (при необмеженій тривалості дії), яка здатна викликати мінімальну функціональну відповідь збудливої тканини, називається:

1) порогом подразнення, 2) реобазою, 3) поріг подразнення і реобаза, 4) хронаксією.

15. Подразники надпорогової сили, що викликають збудження, називаються:

1) субмаксимальними, 2) супермаксимальними, 3) макси­маль­ними, 4) субмаксимальні, максимальні і супермакси­мальні.

16. Подразники, дію яких сприймають рецептори, що спе­ціально пристосувались до них в процесі філогенезу, називаються:

1) пороговими, 2) надпороговими, 3) адекватними, 4) неаде­кватними.

17. Активний фізіологічний процес специфічної відповіді збудливої тканини на подразнення, називається:

1) хронаксією, 2) реполяризацією, 3) рефрактерністю, 4) збу­дженням.

18. Відкриття електричних явищ у збудливих тканинах пов’язана з іменем:

1) О. Вольта, 2) М. Введенського, 3) Л. Гальвані, 4) Дюбуа-Реймона.

19. В стані спокою мембрана нервових клітин найбільш про­никна для іонів:

1) натрію, 2) калію, 3) хлору, 4) кальцію.

20. Натрій-калієва помпа бере участь у процесах:

1) поляризації та реполяризації мембрани, 2) деполяризація мембрани, 3) гіперполяризації мембрани, 4) деполяризації та гіперполяризації.

21. Електропозитивний заряд знаходиться:

1) на внутрішній поверхні мембрани, 2) на зовнішній поверх­ні клітинної мембрани, 3) в цитоплазмі клітини, 4) на внут­рішній поверхні клітинної мембрани та в цитоплазмі клі­тини.

22. Між зовнішньою поверхнею клітини збудливої тканини і її цитоплазмою в стані спокою існує різниця потенціалів, яка назива­ється:

1) потенціалом дії, 2) потенціалом спокою, 3) мембранним потенціалом, 4) потенціалом спокою та мембранним потен­ціалом.

23. Величина мембранного потенціалу дорівнює (мВ):

1) 40–50, 2) 60–90, 3) 100–120, 4) 130–150.

24. Наявність потенціалу спокою зумовлена різницею іонних концентрацій по обидва боки мембрани збудливої клітини. На внут­рішній поверхні клітинної мембрани завжди більша концентрація іонів:

1) натрію і хлору; 2) іонів калію; 3) іонів калію і натрію; 4) органічних аніонів.

25. Калій –натрієва помпа:

1) викликає подразнення пропріорецепторів, 2) посилює по­тенціал дії, 3) забезпечує поляризацію та реполяризацію мембрани, 4) викликає колові струми, що сприяють розпов­сюдженню хвилі збудження.

26. Виникнення потенціалу дії в збудливих тканинах зумовлене зміною іонної проникності клітинної мембрани при дії на клітину подразника. При цьому проникність мембрани для іонів натрію:

1)понижується, 2) підвищується, 3) не змінюється, 4) пони­жується або не змінюється.

27. Струм, що виникає внаслідок різниці потенціалів збудженої і незбудженної ділянок тканини, називають:

1) мембранним потенціалом, 2) мембранним коловим стру­мом, 3) потенціалом дії, 4) слідовим потенціалом.

28. Амплітуда потенціалу дії приблизно становить (мВ):

1) 110, 2) 150, 3) 200, 4) 220.

29. Тривалість потенціалу дії в нервових волокнах коливається в межах (мс):

1) 0,1–0,5, 2) 0,5–1, 3) 1,5–2, 4) 2,5–3.

30. В час розвитку хвилі збудження збудливість тканини різко змінюється. При цьому виділяють такі фази зміни збудливості:

1) абсолютна рефрактерність, 2) відносна рефрактерність, 3) абсолютна та відносна рефрактерність, 4) супернормальна фаза.

31. Абсолютна рефрактерність м’яза 5 мс (1/200 с). Він здатний генерувати не більше (імп/с):

1) 200, 2) 300, 3) 400, 4) 500.

32. Абсолютна рефрактерність (повна незбудливість) в процесі збудження тканини відповідає:

1) місцевому потенціалу, 2) висхідній фазі пікового потен­ціалу, 3) низхідній фазі пікового потенціалу, 4) слідовому де поляри­заційному потенціалу.

33. Найменша сила подразника (при необмеженій тривалості дії) , що викликає реакцію-відповідь, називається:

1) корисним часом, 2) реобазою, 3) хронаксією, 4) акомода­цією.

34. Найменший час, необхідний для того, щоб електричний струм (подразник) подвійної реобази викликав мінімальне збуджен­ня, називається:

1) корисним часом, 2) реобазою. 3) хронаксією, 4) акомода­цією.

35. Найбільша кількість збуджень, які збудлива тканина здатна відтворити за 1 с при дії на неї частих подразнень, називається:

1) парабіозом, 2) лабільність, 3) хронаксією, 4) акомодацією.

36. Функціональна рухливість рухового нерва ссавців і людини приблизно дорівнює (збуджень за с):

1) 1500, 2) 2500, 3) 3500, 4) 4500.

37. Функціональна рухливість м’язового волокна ссавців і люди­ни приблизно дорівнює (збуджень за с):

1000, 2) 600, 3) 400, 4) 200.

38. В 1902 році М. Є. Введенський встановив, що ділянка нерва, піддана альтерації (пошкодженню) стає низько лабільною. Такий стан пониженої лабільності на альтерованій ділянці вчений назвав:

1) лабільність, 2) хронаксією, 3) парабіозом, 4) реобазою.

39. Збудження (потенціал дії), що має властивість розпов­сюджуватися вздовж нервового волокна, називається:

1) локальним (місцевим) потенціалом, 2) мембранним потен­ціалом, 3) слідовим потенціалом, 4) потенціалом дії.

40. Швидкість проведення збудження в м’якотному нервовому волокні в порівнянні з безм’якотним:

1) нижча, 2) вища, 3) однакова, 4) вірної відповіді немає.

41. Ізольоване проведення збудження в м’якотному нервовому волокні в порівнянні з безм’якотним:

1) нижча, 2) вища, 3) однакова, 4) вірної відповіді немає.

42. Значне зменшення позаклітинної концентрації калію призведе до одного з процесів:

1) збільшення активного транспорту Nа+ з клітини, 2) змен­шення МПС, 3) збільшення провідності мембрани для К+, 4) збільшення сили подразнення для відкриття активаційних воріт Nа+ каналів мембрани клітини, 5) зменшення негатив­ного дифузійного рівноважного потенціалу К+.

43. Під час розвитку ПД нервового волокна фаза інактивації натрієвих каналів виникає в період:

1) реверсії потенціалу, 2) місцевого потенціалу, 3) абсолют­ної рефрактерності, 4) відносної рефрактерності, 5) МПС

44. Ізольоване проведення збудження по нерву зумовлене наявністю:

1) синапсів, 2) клітин нейроглії, 3) перехватів Ранв’є, 4) плаз­матичної мембрани.

45. Розповсюдження імпульсів по мієлінових волокнах здій­снюється через перетяжки Ранв’є, які:

1) збільшують амплітуду потенціалів дії, 2) попереджують зниження збудливості, 3) збільшують швидкість проведення збудження, 4) попереджують зниження збудливості та збільшують швидкість проведення збудження.

46. В усіх хребетних тварин збудження розповсюджується по нервовому волокні з незатухаючою швидкістю. Таке проведення збудження називають:

1) декрементним, 2) бездекрементним, 3) двобічним, 4) ізо­льованим.

47. Блокада утворення в клітині АТФ вплине безпосередньо на один з процесів на мембрані збудливої клітини, внаслідок чого припинеться:

1) дія натрій-калієвих насосів, 2) натрієва активація, 3) на­трієва інактивація, 4) калієва активація, 5) кальцієва акти­вація.

48. Під час підтримання статичної пози тіла у скороченні приймають участь переважно повільні (червоні) м’язові волокна, бо вони:

1) мають більшу збудливість, 2) мають анаеробний метабо­лізм, 3) мають більшу силу, 4) довго не мають втоми, 5)генерують більшу частоту ПД.

49. Швидкість розповсюдження потенціалу дії у рухових нер­вах теплокровних тварин та людини становить (м/с):

1) 120, 2) 206, 3) 260, 4) 360.

50. Швидкість розповсюдження ПД в скелетних м’язах (м/с):

1) 150, 2) 100, 3) 50, 4) 10.

51. Хто з українських вчених-фізіологів запропонував першу фізико-хімічну теорію електричних явищ у живих тканинах:

1) В. Бец, 2) В.Чаговець, 3) В.Данілевський, 4) Правдич-Не­мінський.

 

2.6. Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

Написати реферат на тему:

– Історія розвитку фізіології збудження.

– Основні положення іонно-мембранної теорії збудження.

– Роль українських фізіологів у розвитку фізіології збудження.

– Роль Дюбуа –Реймона та його учнів в розвитку фізіології збудження.

– Особливості електрогенезу секреторних клітин.

– Зміни збудливості при генерації потенціалу дії.

– Роль М.Є.Введенського у розвитку фізіології збудження.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.