Протокол внутрішньої маршрутизації RIP

RIP для невеликих мереж. RIP-повідомлення інкапсулюються у датограми UDP. Метрика - кількість кроків до мети. Не враховується пропуск. здатн. та завантаження окремих сегментів мережі.

Таблиця маршрутизації містить один запис про кожен комп'ютер, у якому зазначено: IP-адреса місця призначення, характеристика ціни маршруту (від 1 до 15), IP-адреса най­ближчого маршрутизатора, таймери маршруту.

Маршрут за замовчуванням має адресу 0.0.0.0. Кожен маршрут має таймери тайм-ауту та "збирача сміття". Таймер тайм-ауту скидають на нуль кожного разу, коли маршрут коректу­ють або ініціалізують. Якщо з часу останньої корекції минуло 3 хв або одержано повідомлен­ня, що відстань дорівнює 16, то маршрут вважається закритим, однак запис про нього не сти­рається, доки не настане час "збирати сміття".

Режими роботи RIP:

• ініціалізація - розсилання всім маршрутизаторам запитів, одержання від них таблиць;

• одержано запит - залежно від типу запиту надсилається вся таблиця або її частина;

• одержано відповідь - корекція таблиць.

«-» RIP:

• не працює з адресами підмереж, не може виокремити підмережу;

• потрібно багато часу на відновлення після збою у маршрутизаторі;

• кількість кроків до мети — не найважливіша метрика, крім того, найбільше значення -15 кроків -для сучасних мереж недостатнє.

У новій версії протоколу RIP2(RFC-1721-24, 1993 р.) на додаток до циркулярного ре­жиму підтримуване групове передавання, можна працювати з масками підмереж.

Протокол OSPF (Open Shortest Pass First) - це альтернатива протоколу RIP. Метрика - якість обслуговування. Кожен маршрутизатор має повну інформацію про стан усіх інтерфейсів усіх маршрутизаторів автономної системи (АС). АС може складатися з кількох зон. У цьому випадку внутрішні маршрутизатори зони можуть і не мати інформації про топологію іншої частини АС. Мережа звичайно має спеціальний призначений маршрутизатор, який є джерелом інформації для інших марш­рутизаторів АС. Кожен маршрутизатор самостійно вирішує проблему оптимізації маршрутів, аналізуючи орієнтований граф мережі (алгоритми Дейкстри).

Головны параметри - затримка, перепускна здатність та надійність.

Для транспортних потреб OSPF використовує протокол IP без проміжної інкапсуляції в UDP- або TCP-пакети. Маршрутизацію визначає IP-адреса та тип сервісу. Керування складними мережами з великою кількістю мостів та комутаторів у мережі протоколу OSPF спрощене.

Повідомленнями hello обмінюються сусідні маршрутизатори..

Другий тип пакета відповідає інформації про топологію мережі з бази даних OSPF, яка с на кожному маршрутизаторі. Маршрутизатори обмінюються повідомленнями цього типу з метою ініціалізації та актуалізації інформації в своїх базах даних щодо стану топології мережі. Обмін відбувається в режимі клієнт-сервер. Клієнт підтверджує одержання кожного повідом­лення.

Пакет третього типу - Запит про стан каналу — надсилають з метою одержати інформа­цію про стан каналу, її надсилає сусід, що одержав запит.

Протокол BGP (RFC-1267, BGP-3; RFC-1268; RFC-1467, BGP-4; -1265-66, 1655) разработан компаниями IBM и CISCO. Главная цель BGP - сократить транзитный трафик. Местный трафик либо начинается, либо завершается в автономной системе (AS); в противном случае - это транзитный трафик. Системы без транзитного трафика не нуждаются в BGP (им достаточно EGP для общения с транзитными узлами). Но не всякая ЭВМ, использующая протокол BGP, является маршрутизатором, даже если она обменивается маршрутной информацией с пограничным маршрутизатором соседней автономной системы. AS передает информацию только о маршрутах, которыми она сама пользуется. BGP-маршрутизаторы обмениваются сообщениями об изменении маршрутов (UPDATE-сообщения, рис. 4.4.11.4.1). Максимальная длина таких сообщений составляет 4096 октетов, а минимальная 19 октетов. Каждое сообщение имеет заголовок фиксированного размера. Объем информационных полей зависит от типа сообщения.

9.Середовища передавання даних

Под средой передачи данных понимают физическую субстанцию, по которой происходит передача электрических сигналов, использующихся для переноса той или иной информации, представленной в цифровой форме.

Среда передачи данных может быть естественной и искусственной. Естественная среда - это существующая в природе среда; чаще всего естественной средой для передачи сигналов является атмосфера Земли, но возможно также использование других сред - безвоздушного пространства, воды, грунта, корабельного корпуса и т.д. Соответственно под искусственными понимают среды, которые были специально изготовлены для использования в качестве среды передачи данных. Представителями искусственной среды являются, например, электрические и оптоволоконные (оптические) кабели.

Поиск по сайту: