Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Мерчандайзинг: суть та методи організації



Основною умовою продажу товарів у магазині є вміле використання оптимальних способів візуальної презентації товарів споживачам, що є предметом мерчендайзингу.

Мерчандайзинг – це комплекс досліджень та методів, які дозволяють отримати найбільшу валову виручку з одиниці торгової площі. За своїм первинним змістом мерчандайзинг виступає як комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію підготовки товарів до продажу, привернення уваги покупців та спонукання їх до здійснення імпульсивних покупок.

Сучасне тлумачення суті мерчандайзингу пов'язане з розширенням його змісту та завдань, унаслідок чого мерчандайзинг розглядається як загальний процес управління продажем товарів, що пов'язано з розробленням товарної політики, формуванням каналів постачання товарів для роздрібної торгівлі, управлінням товарними запасами та асортиментом товарів, організацією внутрішньомагазинних операцій та процесів (насамперед розміщуванням, викладанням товарів і організацією обслуговування покупців), а також розробленням дизайну магазину та рекламно-інформаційною роботою. Визначальними елементами даного процесу є заходи щодо:

· забезпечення в каналах товаропросування запасів товарів на рівні, достатньому для неперервного пропонування оптимального асортименту в кожному пункті продажу;

· виділення максимального простору торгово-технологічного обладнання магазинів для найбільш прибуткових марок і видів товарів та розміщення їх на пріоритетних місцях відносно напрямку руху потоків покупців;

· санації асортименту і зменшення обсягів запасів товарів-баластів (низькорентабельні або нерентабельні групи та різновиди товарів);

· встановлення додаткових пунктів продажу в торговому залі;

· забезпечення найбільш ефективної пропозиції товарів завдяки використанню цінників, вказівників, рекламних матеріалів у торговому залі.

 

 

Рис. 7.8 – Основні принципи мерчандайзингу

 

Згідно з принципами мерчандайзингу (рис. 7.8) усі управлінські рішення щодо продажу товарів, зокрема їх розміщення, викладання, реклами та ін., повинні прийматися на основі даних про розмір прибутку, який забезпечує певний товар у розрахунку на одиницю торгової площі, або довжини полиць гірок чи вітрин, або ж у розрахунку на одиницю товару, виставлену в першому ряді викладки (fasing). Основним, найчастіше застосовуваним індикатором вигідності товару є показник прямої прибутковості товару, який розраховується за спеціальною методикою. Завдяки таким розрахункам визначають ефективність чи неефективність торгівлі певним товаром і приймають (за потреби) рішення про зняття товару з продажу та заміну його іншим, більш вигідним з погляду отримання прибутку.

Основні елементи мерчандайзингу.Основою мерчандайзингу є механічне, фізичне розміщення та викладання товарів у пункті продажу (за термінологією американських спеціалістів, POS – point of I sale – власне магазин та його внутрішній простір).

Принципи мерчандайзингу в його класичному розумінні стосуються насамперед: 1) розташування полиць з товарами у просторі торгового залу;
2) розміщення товарів та їх викладання на полицях.

Як доведено практикою торгівлі, «покупець купує товари очима». За різними оцінками, від 60 до 80 % придбаних у магазинах товарів – це купівлі, які завчасно покупцем не планувалися. Тому, зрозуміло, чим більшу кількість видів і різновидів товарів побачить відвідувач магазину, тим більшою є ймовірність здійснення ним імпульсної купівлі (особливо таких товарів, як солодощі, кава, безалкогольні напої, пиво, жуйки, тютюнові вироби тощо). Тому для підвищення збуту товарів рекомендується здійснювати таку розстановку торгового обладнання, за якої покупець проходив би перед максимальною кількістю полиць і видів продукції.

При цьому для спрямування потоків покупців за бажаним для підприємства торгівлі маршрутом розміщення товарів на площі торгового залу потрібно здійснювати з урахуванням впливу таких чинників, як напрямки руху потоків покупців, психологія покупців, тип обладнання, фізико-хімічні властивості товарів тощо.

Найбільш привабливими зонами в торговельному залі є «гарячі» зони (точки) в певному магазині, оскільки вони залежать від конкретного планування окремих відділів (рис. 7.9).

 

Рис. 7.9 – Диференціація площі торговельного залу магазину

 

Розміщення товарів повинно бути основане за принципом їх асортиментного групування. У межах викладки товарів однієї групи рекомендується розміщувати першими недорогі товари (для створення в покупців враження про рівень цін у магазині); водночас ефективними можуть бути і прийоми, які базуються на чергуванні у викладці видів або марок з низьким та високим рівнем ціни (торговельної надбавки) або ж розміщенні товарів основних марок на початку кожної асортиментної групи.

При розміщуванні товарів слід враховувати товарне сусідство, створювати умови, що забезпечують їх збереження, спільність попиту, взаємозамінність, правила санітарії і гігієни. Важливим принципом є збереження постійного місця за товарами і товарними групами.

Одним з найбільш розповсюджених і раціональних принципів організації розміщення товарів у торговому залі є принцип «актуальної доріжки» (за вітчизняною термінологією – «принцип трикутника»). Застосування цього принципу базується на врахуванні такої закономірності руху потоків покупців, як спрямованість їх проти годинникової стрілки. Унаслідок цього покупець, тримаючи інвентарний кошик у лівій руці, відбирає товари правою рукою і тому звертає увагу в основному на товари, розташовані на пристінному обладнанні вздовж периметра торгового залу. Тому товари, викладені на острівних гірках та іншому острівному обладнанні, здебільшого не потрапляють в поле зору покупців. Для використання цієї особливості в інтересах підприємства торгівлі товари, до яких бажано привернути увагу покупців, намагаються розмістити біля стін у куті торгового залу.

Принцип трикутника передбачає, що вхід у торговий зал і вихід з нього розташований в основі уявного трикутника; у цьому разі на вершині трикутника, тобто на найбільшій від входу та виходу відстані, розміщуються товари частого попиту. Товари, реалізацію котрих необхідно збільшити, рекомендується розміщувати праворуч, а товари підвищеного попиту – ліворуч (у напрямку до виходу). У центрі трикутника на острівному обладнанні рекомендується розміщувати товари звичайного попиту. Так, на уявній лінії з правого боку організовуються відділи або встановлюються полиці з особливо привабливими для покупця товарами (кондитерський, м'ясний відділи) або ж виставляються товари-новинки; також для приваблення покупців у центральній частині торгового залу викладають такі товари, як цукор, олія, кава, макаронні вироби та ін., які можуть сприяти активізації продажу товарів, розташованих поряд із ними.

Ще один прийом мерчендайзингу для магазину самообслуговування, орієнтований на управління потоками покупців у торговому залі, пов'язаний зі створенням на території торгового залу магазину самообслуговування своєрідних «зон притягання», довкола яких зосереджується основна маса покупців. У цих зонах організовується продаж найбільш привабливих для покупців товарів (з продовольчих товарів це можуть бути місця продажу м'яса, ковбасних виробів, овочів, фруктів, молочних продуктів, жирів, кондитерських виробів, з непродовольчих – одяг, взуття, парфумерно-галантерейні товари тощо). Разом з цим, завдяки розміщенню місць продажу таких товарів у глибині торгового залу на певній відстані одне від одного покупці на шляху до таких зон можуть оглянути також експозицію інших товарів, викладених на торговому обладнанні. У глибині торгового залу при самообслуговуванні рекомендується розміщувати товари, огляд і вибір яких потребує тривалого ознайомлення і допомоги продавця-консультанта, а також товари, специфічні з погляду їх споживчого призначення.

Особливо важливим на сучасному етапі розвитку вітчизняної торгівлі є застосування принципів мерчендайзингу для визначення оптимальної послідовності викладання товарів на обладнанні у горизонтальному та вертикальному напрямках.

Практикою торгівлі доведено, що існують певні закономірності в зниженні уваги покупця, який вибирає товари на полицях стелажа чи вітрини. Загальна психологів сприймання торгового ряду полягає в тому, що, як правило, погляд покупця падає перш за все на лівий кут стелажа з упакованими товарами, на продукцію, розташовану на рівні очей; потім він переміщується по полиці в горизонтальному напрямку зліва направо. Тому визначати місця викладання окремих товарів на полицях стелажів потрібно відповідно до співвідношення обсягів продажу і прибутку, який приносить кожна окрема марка (найменування) товару, тобто тим маркам товарів, які найактивніше реалізовуються, рекомендують віддавати найкращі місця на полиці (від середини). Викладку товарів різних марок (найменувань) у вертикальному напрямку також рекомендується здійснювати відповідно до рівня попиту на них з боку покупців. Тому полиці, які знаходяться на рівні очей і рук покупців, повинні віддаватися пріоритетним товарам, котрі продаються з високою нормою прибутку, тимчасом як полиці іншого рівня призначаються для товарів, реалізовуваних з низькою нормою прибутку; полиці внизу стелажа, як правило, вважаються місцем викладки лише для дешевих, неякісних, слабо реалізовуваних марок.

Такі принципи доцільно поєднувати з викладанням товарів за корпоративним принципом, тобто з відокремленим викладанням у прилавках, вітринах, стелажах всього асортименту товарів кожного окремого виробника.

Принципи мерчандайзингу відіграють певну роль і в питаннях застосування методів продажу окремих товарів. Так, наприклад, у зв'язку з необхідністю забезпечення оригінальної викладки дорогих і малознайомих рибопродуктів, делікатесів і салатів або збереження належного товарного вигляду замороженої риби в тушках, охолодженої риби та ін. їх рекомендують реалізовувати через прилавок обслуговування. Разом з тим за самообслуговуванням доцільно продавати «нарізку» (попередньо нарізані та упаковані товари у вакуум-упаковці) та заморожені рибні напівфабрикати.

У сучасній практиці мерчендайзингу організація робіт з фізичного розміщування та викладання товарів у пункті продажу доповнюється низкою заходів з просування, збуту певних товарів у роздрібній торгівлі: дослідження ринку, координація виробництва і маркетингу, ефективна реклама. Враховуючи це, до основних елементів мерчендайзингу слід відносити проведення паблік рилейшнз (проведення різного роду промоушн-акцій, наприклад дегустацій, семплінгів (безкоштовного роздавання зразків товарів і т. п.), розміщування товарів у торговому залі, визначення оптимального місця для конкретних товарів та організація їх спеціального викладання (в т. ч. способом поєднання рекламної викладки зі спеціальними написами щодо тих чи інших товарів), спеціальне оформлення торгових вітрин і прилавків, встановлення на полицях торговельного обладнання вказівників з назвами (зображенням) та описом конкретних продуктів з урахуванням особливостей сприйняття тексту і малюнків різних розмірів та форм, реклама і розміщення кількох доповнюючих один одного продуктів, вибір і встановлення дисплеїв (під дисплеєм при застосуванні відкритої викладки товарів розуміють будь-яку несучу конструкцію — спеціальний стенд, торгове немеханічне обладнання, торгове холодильне обладнання, будь-яка оригінальна, в тому числі навіть підвісна площина, яка дозволяє виділити простір для однотипних продуктів) та POS - матеріалів (під POS- матеріалами розуміють засоби внутрішньомагазинної реклами, наприклад, щити різних розмірів, плакати різних форматів, наклейки, дегустаційні та демонстраційні стенди, прапори, гірлянди), розповсюдження рекламних проспектів, плакатів, оголошень по гучномовцю тощо.

Спеціалісти з мерчендайзингу вважають, що реклама в пунктах продажу товарів повинна постійно нагадувати споживачам про існування певної товарної марки, викликати в покупців яскраві асоціації (завдяки використанню в рекламі тих чи інших товарів улюблених персонажів, героїв, «зірок»), доповнювати знання людей про корисні властивості чи переваги певного товару. Використання POS- матеріалів дозволяє:

· показати покупцям місця викладання певних товарів (інформаційна функція);

· зосередити увагу покупців (функція приваблення);

· полегшити пошук необхідних товарів визначеної марки (орієнтаційна функція).

При цьому витрати з рекламної підтримки товарів для підприємств роздрібної торгівлі практично відсутні, адже їх оплачують підприємства-виробники. Найбільш розповсюджені рекламні засоби, які використовуються в роздрібній торгівлі, наведені в табл. 7.3.

 

Таблиця 17.3

НОМЕНКЛАТУРА POS-МАТЕРІАЛІВ

Група POS - матеріалів Види (приклади) POS - матеріалів
Конструкції презентаційного характеру Тумби
Стійки презентаційні, інформаційні, виставкові
Стенди виставкові спеціальні або фірмові для проведення промоцій них акцій
Підставки різних типів Гірки
Етажерки
Підставки під товари
Підставки під рекламні матеріали (настільні, настінні, підлогові)
Цінники
Поліграфічна рекламна продукція Постери (плакати великих розмірів)
Стікери
Інформаційні листівки
Гірлянди і прапорці
Підлогова графіка Підлогові стікери
Підлогові фігури з висічкою (виконані в натуральний ріст і обрізані по контору людського тіла фігури, які зображують персонал магазину)
Стрілки на підлозі, які вказують напрямок руху до певного товару
Інші POS - матеріали Воблери (вказівник на гнучкій пластмасовій ніжці)
Джумбі (велетенські коробки, які в збільшеному масштабі повторюють форму упаковки товару)
Мобілі (великі картонні конструкції, які підвішують до стелі над тими місцями, де продається даний товар)

 

Особливу увагу в системі мерчандайзингу відводять розробці планограм, тобто дво- або тривимірних схем розміщення товарів (наприклад у вигляді фотографії з зображенням демонстраційних конструкцій і товарів на них). Планограми дозволяють забезпечувати адаптивність внутрішнього простору кожного магазину до особливостей його влаштування, максимальну ефективність використання торгової площі та обладнання, а також дотримання корпоративної ідентичності за paхунок єдиного підходу до розміщення товарів у всіх пунктах продажу товарів.

Основними напрямками діяльності та контролю у підприємствах торгівлі при застосуванні практики мерчендайзингу є:

§ наявність товарів певної фірми в магазині, їх кількість та асортимент;

§ якість і терміни придатності товарів;

§ правильне, максимально ефективне і за можливості ефектне розміщення та викладання товарів на полицях, стендах і вітринах;

§ розміщення реклами та рекламних атрибутів;

§ наявність реклами конкурентів і їх дії з просування своєї продукції.

Необхідно зауважити, що на практиці в підприємствах торгівлі цими питаннями, як правило займаються не менеджери з торгівлі чи продавці, а кваліфіковані агенти-мерчандайзери, які розміщують продукцію конкретного виробника в об'єктах роздрібної торговельної мережі, здійснюють викладання товару, установлюють дисплеї та POS-матеріали, проводять моніторинг збуту, а також акції, спрямовані на збільшення обсягів продажу та прибутку та/або створення цінового іміджу.

Особливу увагу під час проведення мерчандайзингових заходів звертають на ефективність використовуваного обладнання і загалом торгової площі. Це означає, що кожен метр корисної площі повинен приносити максимальний прибуток і магазину, і підприємству-постачальнику, тому на виділеному для викладки товарів певного підприємства місці повинні бути виставлені насамперед і виключно його товари. Забезпечити досягнення такого результату можливо лише за рахунок продуманих, економних схем технологічного планування та раціоналізації конструктивних рішень щодо застосовуваного обладнання (наприклад, способом зменшення до мінімально допустимої відстані у 5 см між поверхнею викладених на полиці товарів і наступною полицею, зменшення глибини полиць або холодильних прилавків тощо).




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.