Саморозвиток професійної компетентності вчителя

Найбільшу увагу в процесі самоосвітньої роботи з підвищення фахової майстерності вчителів бажано приділяти формуванню вміння аналізувати власну діяльність, стан навчально-виховного процесу та діяльність колег; концентрувати свої зусилля для досягнення поставленої мети, конкретних цілей, завдань; оптимально відбирати зміст, необхідні форми й методи діяльності; бачити, розуміти й усвідомлювати проблеми, визначати загальні цілі, уміння виокремлювати пріоритети, вибудовувати завдання і знаходити адекватні їм ресурси; прогнозувати, проектувати і планувати свою роботу; володіти методами самоконтролю й самооцінки педагогічного діагностування; співпрацювати й спілкуватися з оточенням у мажорній тональності.

Професійний саморозвиток– це свідома діяльність, направлена на удосконалення своєї особистості відповідно з вимогами професії до людини.

Професійний саморозвиток педагога визначено як внутрішній процес, спрямований на досягнення професіоналізму, що являє собою якісні самозміни особистісно-професійної сфери та професійної діяльності, детерміновані сприйняттям суспільних, професійних і визначених на основі їх інтеріоризації і власної акмеологічної позиції вимог до суб'єкта, при здійсненні ним самоконтролюючої функції та цілеспрямованого й добре організованого саморуху до найкращого в собі.

Умови для саморозвитку та самореалізації мають створюватися на діагностичній основі, за результатами моніторингу педагогічної, методичної, психологічної підготовки вчителя. Так, наприклад, на початку кожного навчального року вчитель заповнює діагностичну картку, де визначає рівень ускладнень, які в нього виникають. Протягом певного періоду вчитель заповнює експертну картку діяльності педагога, у якій відтворює свою наукову, методичну, педагогічну діяльність.

Потреба саморозвитку є основною складовою зрілої особистості, прагнення до самовдосконалення та самореалізації – це велика цінність, що починається з усвідомлення та прийняття об'єктивної мети як суб'єктивної, тобто тоді, коли людина починає розуміти завдання своєї особистісної освіти і виховання.

Саморозвиток – це самостійне змінення людини, що визначається його внутрішньою суперечністю. Для того, щоб цей процес проходив успішно, необхідні як моральна готовність, вольовий розвиток, так і знання шляхів та засобів здійснення саморозвитку. Необхідність останнього диктується взаємозв'язком між постійними новими вимогами, що виникають у суспільстві й особистістю педагогічного працівника, тобто від ступеня розвитку здібності самостійно розуміти, засвоювати і використовувати науково-технічні, технологічні, професійні досягнення від чого, в свою чергу, залежить соціальний, економічний і психофізіологічний стан людини в сучасному світі. Тому вдосконалення потреби пізнавальної діяльності, особистісних емоційно-вольових якостей дає можливість викладачу займатися пошуком, переусвідомленням і засвоєнням нових знань, тобто займатися саморозвитком.

Розглядати саморозвиток потрібно з двох позицій. З однієї – це ті зміни, що проходять в особистісному розвитку і професійному рості, а з іншої – оволодіння самою здібністю займатися саморозвитком. Чи володіє педагогічний працівник цією здібністю можна зробити висновок із його вміння здійснювати наступні дії, а саме:

- цілеспрямованості – ставити перед собою професійно-значущі мету й завдання саморозвитку;

- плануванню – вибору засобів та способів саморозвитку;

- самоконтролю – порівняння ходу й результатів саморозвитку з тим, що планувалося;

- корекції – необхідність внесення змін у результати роботи над собою.

Таким чином, для вирішення завдань саморозвитку необхідно чітко визначити мету, правила і послідовність виконання дій, застосування методів при постійному самоконтролі, самооцінці та самокорекції.

Розуміння об’єктивних і суб’єктивних мотиваційних чинників професійного саморозвитку педагога дозволяє не лише активізовувати цей процес, а й забезпечувати його неперервність і ефективність.

До об’єктивних мотиваційних чинників професійного саморозвитку вчителя відносимо:

- вимоги професійного середовища (керівництва та колег);

- індивідуальні особливості школярів, які зумовлюють зміни у педагогічній взаємодії та змісті професійної діяльності;

- вимоги суспільства, батьків.

До суб’єктивних мотиваційних чинників професійного саморозвитку вчителя належать:

бажання змінюватись, розвиватись і вдосконалюватись у відповідності до змін у процесі життєдіяльності, які відбуваються у педагогічному середовищі;

інтерес до процесу саморозвитку як фактору гармонізації емоційно-вольової сфери вчителя;

потреба реалізуватись як успішний педагог;

визнання з боку керівництва;

створення простору любові у процесі взаємодії із дітьми, в якому відбувається взаємообмін позитивними емоціями і почуттями;

отримання задоволення від професійної діяльності;

отримання задоволення від результатів професійної діяльності, яке ґрунтується на емоційних переживаннях професійного успіху.

Поиск по сайту: