Рефлексія та самокорекція професійної діяльності

Рефлексія була предметом досліджень та обговорень з часів античної філософії, коли в перше з’являється це поняття.

В довідковій літературі рефлексія ( від лат. reflexio – повернення назад, відображення) пояснюється як акт пізнання, предметом якого є власний духовний світ.. Рефлексія – це міркування, самовладання, осмислення, самоаналіз своєї діяльності в системі відношень зі світом, у якому живе особистість,

Не зважаючи на довгий час досліджування рефлексії різними науками, залишається проблема недостатності рівня розробленості наукової концепції розуміння сутності поняття рефлексії учителя та недостатність знань про оптимальні умови та шляхи розвитку професійної рефлексії в процесі вищої педагогічної освіти.

Проблема рефлексії є багатоаспектною та багатогранною. Узагальнюючи велику кількість позначень у різних науках, з урахуванням різних підходів, можна пояснити рефлексію як осмислення і переживання власної діяльності (особистісної, професійної або соціальної), усвідомлення себе в контексті соціальних умов та власної програми існування.

Професійна рефлексія – це внутрішня робота, співвіднесення себе, можливостей свого «Я» з тим, чого вимагає обрана професія, з існуючими про неї уявленнями, які є різними на всіх етапах професійного самовизначення.

Професійна рефлексія – це постійний процес внутрішніх сумнівів, обговорень з самим собою співвідношень своєї діяльності та своїх можливостей з потребами обраної професії та власною уявою про неї.

Професійна педагогічна рефлексія – це усвідомлення педагогом себе як суб'єкта педагогічної діяльності та педагогічної ситуації; цінностей, якими він керується, оцінку ступеня адекватності власних педагогічних дій і форм поведінки в професійно значущих ситуаціях.

Ознаками розвинутої професійної рефлексії є:

- усвідомлення особливостей своєї особистості;

- усвідомлення смислів і цінностей своєї педагогічної діяльності;

- позитивне прийняття минулого і орієнтація в сьогоденні і майбутньому;

- здатність самостійно змінити несприятливий хід подій;

- знаходити оптимальні виходи зі скрутних педагогічних ситуацій;

- активно і позитивно впливати на оточуючих.

У процесі проведення ситуативної рефлексії, яку можна використовувати в будь-який момент педагогічної ситуації, педагогу необхідно навчитися усвідомлювати і визначати для себе:

- які почуття присутні в даний момент і яке ставлення до них педагога (емоційне самовідчуття);

- чому даний стан виник (мотиваційний аспект);

- які дії призвели до цього стану (поведінковий аспект);

- що педагог хоче зробити в наступний момент, який результат хоче отримати (прогностичний аспект)

Рівень розвитку педагогічної рефлексії характеризується її рангом і визначається сформованістю професійної амосвідомості педагога. Ранги педагогічної рефлексії мають зв’язок із ціннісно-смисловим ставленням до професійної діяльності як до засобу, цілі або цінності та виявляють міру прояву суб’єктності вчителя в професійній сфері.

Нульовий ранг рефлексії свідчить про здатність вчителя організовувати та здійснювати начально-виховний процес на рівні організації навчальної діяльності учнів, яку він сприймає як складову власної діяльності. Це може виявлятися, наприклад, в тому, що при реалізації процесу таксації педагогічних цілей не враховується індивідуальні особливості учнів, їх готовність до прийняття навчальних цілей. Центральною фігурою педагогічної взаємодії є сам вчитель. Дії учнів сприймаються як вторинні, похідні, залежні від дій учителя. Вчитель усі труднощі та перешкоди в реалізації професійних завдань пов’язує із зовнішніми обставинами. Цей ранг рефлексії є виявом ставлення до професійної діяльності як засобу.

Перший ранг педагогічної рефлексії характеризується орієнтацією педагога на відображення та розуміння переживань і думок усіх учасників навчально-виховного процесу. Цей ранг визначається також тим, що сам учитель сприймає себе з позиції соціально заданих професійних нормативів. Наприклад, як послідовника розвивального методу навчання, або прибічника проблемного навчання. Труднощі та перешкоди в реалізації професійних завдань учитель пов’язує з порушенням ним технології роботи. В межах зазначеного рангу вчитель виконує функцію засобу в досягненні мети професійної діяльності.

Другий ранг педагогічної рефлексії виявляється у здатності до суб’єкт-суб’єктної взаємодії в організації навчально-виховного процесу. Важливою ознакою цього рівня педагогічної рефлексії є готовність учителя переосмислювати професійно-особистісні цінності у вимірі духовних і соціокультурних цінностей. На цьому рівні професійна діяльність асоціюється з образом життя та повною самоактуалізацією особистості. Діяльність учителя має творчий характер, він виступає як автор власної технології організації начально-виховного процесу, що акумулює досягнення передового педагогічного досвіду та сприяє вияву всіх потенційних можливостей особистості учня. Труднощі та перешкоди в реалізації професійних завдань вчитель сприймає як можливість самозмін і самовдосконалення. Саме цей рівень педагогічної рефлексії дозволяє виявити особистісний потенціал учителя та забезпечити оптимальні умови для педагогічної творчості.

Самокорекція професійної діяльності вчителяполягає в усуненні власних помилок та негативних особистісно-професійних якостей у педагогічній діяльності.

Самокорекція включає ряд взаємопов'язаних технологічних етапів, представлених в наступному алгоритмі :

1 ) виділення недоліків у педагогічній діяльності у процесі аналізу та самоаналізу.

2 ) Облік помилок:

- пізнання помилки ( самоконтроль );

- усвідомлення можливих негативних наслідків помилки і необхідності її усунення в своїй роботі ( самомотивація );

- виявлення причин помилки ( самоаналіз ) ;

- визначення завдань роботи над усуненням помилки ( самоцілепокладання);

- моделювання своєї діяльності, спрямованої на усунення помилки (самоконструювання і самоорганізація ) .

3 ) практична реалізація моделі діяльності з усунення помилки.

4 ) самоаналіз ефективності роботи над помилкою.

Поиск по сайту: