Процесуальні гарантії захисту прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні

Тема 6. Захист прав учасників виконавчого провадження

1. Процесуальні гарантії захисту прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні.

2. Контроль, нагляд та юрисдикційний захист сторін та інших осіб у виконавчому провадженні.

3. Процесуальний порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

4. Відповідальність у виконавчому провадженні.

Процесуальні гарантії захисту прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні

Закон (ст. 6) визначає такі гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні:

1. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані
йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності
порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

2. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у
виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих
дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Цей обов’язок державного виконавця передбачений у ч.2 ст.11 Закону.

Так, роз’яснюються права та обов’язки сторін, які пеердабчені ч.1 ст. 9 (щодо представництва), загальні права (ч.1 ст.12), право укласти мирову угоду (ч. 3 ст.12), спеціальні права стягувача (ч.2 ст.12, ч.2 ст.24, ст.26, ч.4 ст. 26, ст.35, ст.36, ст.39, ст.49, ст.28), спеціальна права боржника (ст.52, ст.38). Права експерта, спеціаліста, субєкта оціночної діяльності (ст.ст. 13, 14, 15). Форма здійснення роз’яснень та стадія, на якій слід виконувати такий обов’язок не визначена.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть
бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (тобто відповідно до ст.82).

Це законодавче визначення гарантій прав учасників вико­навчого провадження є, на наш погляд, недостатнім.

Найбільш повно процесуальний режим виконавчого процесу був висвітлений у докторській дисертації російського дослідника виконавчого провадження Р. Х. Валєєва, захищеній у 2009 році на тему «Система процесуальних гарантій прав та організацій у виконавчому провадженні». Розділяючи всі процесуальні гарантії у виконавчому провадженні на 2 групи (гарантії реалізації прав та гарантії захисту прав), до числа процесуальних гарантій реалізації прав громадян та організацій Д. Х. Валєєв відносить: 1) конкретизацію прав громадян та організацій в поточному законодавстві про виконавче провадження; 2) межі реалізації прав громадян та організацій; 3) процесуальний механізм реалізації прав громадян та організацій у виконавчому провадженні; 4) заходи заохочення та пільги для стимулювання правомірної та ініціативної реалізації прав громадян та організацій у виконавчому провадженні [с. 90]. Процесуальними гарантіями захисту прав

громадян та організацій у виконавчому провадженні є: 1) процесуальні форми здійснення нагляду та контролю; 2) заходи захисту прав громадян та організацій при оскарженні дій державного виконавця; 3) заходи захисту при пред’явленні позовів, пов’язаних з виконавчим провадженням; 4) заходи захисту при повороті виконання; 5) заходи відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження, в тому числі виконавчо-процесуальна відповідальність.

Професор М. Й. Штефан зазначає, що права та інтереси сторін та ін­ших осіб у виконавчому провадженні забезпечуються числен­ними гарантіями, закріпленими у нормах Закону та інших ак­тів законодавства України. До них, зокрема, належать:

1) функціонування загальних, міжгалузевих принципів, на яких побудовано діяльність державних виконавців та учас­ників виконавчого провадження;

2) контроль та нагляд за законністю виконавчого провадження;

3) віднесення на розгляд суду окремих питань, від яких залежить розвиток виконавчого провадження;

4) звільнення майна з-під арешту (ст. 60 Закону), пред'явлен­ня позову до юридичної особи, з вини якої не було стягне­но кошти з боржника, а також відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем (ст. 87, Закону);

5) контроль державного виконавця за правильним і своєчас­ним виконанням судових рішень про стягнення періодич­них платежів;

6) поворот виконання.

Гарантії прав учасників виконавчого провадження є невід'­ємними від юридичних гарантій законності, під якими розумі­ють передбачені законом спеціальні засоби впровадження охо­рони та, у разі порушення, відновлення законності. За найближ­чими цілями їх поділяють на превентивні, або запобіжні (спрямовані на запобігання правопорушенням); відновлювальні (спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслід­ків правопорушень).

Зважаючи на це, можна визначити такі основні гарантії за­конності виконавчого провадження та захисту прав його учас­ників:

- виконавча процедура;

- контроль, нагляд та юрисдикційний захист у виконавчому провадженні;

- відповідальність у виконавчому провадженні.

Під виконавчою процедурою слід розуміти чітке визначення законом порядку проведення виконавчих дій. Загальну процедуру виконавчого провадження окреслює Закон, а докладніше нормативно-правові акти Мінюсту про проведення виконавчих дій.

Зважаючи на загально-заборонний принцип регулювання діяльності органів державної влади, який проголошено ст. 19 Конституції України і щодо ДВС безпосередньо закріплено у ст. 1 Закону, працівники ДВС можуть вчиняти тільки визначе­ні дії у порядку і способом, що дозволені законом. До слова дія цього принципу поширюється не тільки на діяльність пра­цівників ДВС, а й на інші органи державної влади, органи міс­цевого самоврядування, службових та посадових осіб, які бе­руть участь у виконавчому провадженні або залучені держав­ним виконавцем до проведення виконавчих дій.

Крім положень, закріплених ст. 6 Закону, до гарантій також належать визначення участі понятих у виконавчому провад­женні для засвідчення ходу виконавчої дії (обов'язкова та фа­культативна участь); окреслення чіткого порядку звернення стягнення на майно фізичної особи, звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи тощо.

Важливим аспектом забезпечення захисту прав учасників виконавчого провадження є документальна фіксація ходу ви­конавчого провадження. Насамперед, підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, щодо зміс­ту та форми якого законом встановлено певні вимоги. Якщо його немає або ж є вади змісту чи форми, виконавче провад­ження не може бути відкрито. Також ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ст.4).

Складання інших документів, їх форму та реквізити перед­бачено у додатках до Інструкції з організації примусового виконання, про проведення виконавчих дій. Порядок ведення діловодства в ДВС визначає Наказ Мінюсту від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби».

Поиск по сайту: