Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ТИПИ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ



Складними багатокомпонентними (ускладненими) вважаються речення, що складаються з трьох і більше предикативних частин. Ними можуть бути складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові та комбіновані (з різними типами зв'язку) конструкції. Речення з різними типами зв'язку в мовознавчій літературі ще називають складними синтаксичними конструкціями.

Багатокомпонентні складні речення мають ряд специфічних ознак: а) наявність трьох і більше предикативних частин; б) наявність у їхньому складі мінімум двох сполучників (для сполучникових речень); в) специфіка порядку розміщення частин для різних типів.

I. Предикативні частини багатокомпонентних складносурядних речень поєднуються в одне ціле сурядними сполучниками єднальними та розділовими: / щось відмирає, і час заколисує рани, і все ж таки щось не вмира (Б. Олійник); Ми збирали з сином жолуді дубові, і про день майбутній я казав синкові, і пливли багрові хмари в вишині і співала осінь весняні пісні (М. Рильський); То вітрець дихне по ниві, то коник в житі засюрчить, то радісно бджола з добутком, злетівши з квітки, задзижчить (Л. Глібов).

Складносурядні речення, предикативні частини яких поєднуються протиставними сполучниками, належать до речень закритої структури, тобто вони лише двочленні. Проте протиставні сполучники можуть входити до складу багаточленного складносурядного речення, в якому є й інші сполучники: Ти глянула поглядом владним, безжалісна музо, і серце моє затремтіло, і пісня моя залунала, а ти, моя владарко горда, втішалася піснею бранки, і очі твої променіли вогнем переможним, і вабив мене той огонь, і про все заставляв забувати (Леся Українка).

II. У багаточленних складнопідрядних реченнях об'єднується кілька підрядних частин. Серед них розрізняють такі типи: 1) конструкції з супідрядністю; 2) конструкції з послідовною підрядністю; 3) конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю.

1. Конструкції з супідрядністю. Супідрядність - це вид підпорядкування, коли підрядні частини (дві й більше) безпосередньо залежать від тієї самої головної частини. Супідрядність буває однорідна й неоднорідна.

Однорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних частин одного типу пояснюють головну частину чи якийсь її член. Отже, такі підрядні частини завжди виконують однакову синтаксичну функцію і є однорідними: Розкажи, як за горою сонечко сідає, яку Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко); Молися Богу за Вкраїну, молися, сину мій! Щоб підняв її з руїни, щоб дав він волю їй! Щоб сонце правди і свободи над нею сяло день і ніч; щоб всякі свари і незгоди повік втікли від неїпріч!.. (С. Бердяєв). Схеми цих речень такі:

Підрядні частини в однорідних супідрядних реченнях зазвичай приєднуються до головної частини за допомоги однакових сполучників, що повторюються, як у наведених вище реченнях. Однак зустрічається вживання й різних сполучників, але підрядні частини відповідатимуть на однакові питання й пояснюватимуть головну частину чи її член в одному плані, в одному відношенні: Невинна біль змінилась в гордий пурпур на тій калині, що тебе квітчала, де соловей співав пісні весільні (Леся Українка).

Повторюваний підрядний сполучник, що приєднує першу підрядну частину, перед іншими підрядними частинами може опускатися, а зв'язок між підрядними частинами в таких, випадках виражається або за допомоги сполучників сурядності, або безсполучниково: Минули тії часи, коли в грізній Січі гарцювало тут славне козацтво і земля дрижала під копитами коней (М. Олійник)

Сурядний зв'язок між однорідними супідрядними реченнями нерідко виявляється в тому, що поряд зі сполучником підрядності вживається сполучник сурядності: Забула, мабуть, доля злая, відкіль наш рід і що за птиці ми (Л. Глібов).

Неоднорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних частин різних типів стосуються або одного якогось члена головної частини, даючи йому різнопланову характеристику, або різних його членів. Пояснюючи один і той самий член головної частини, неоднорідні супідрядні відповідають на різні питання: Коли Черниш підходив до поста, його увагу привернув кремезний, плечистий сержант, який саме розмовляв про щось з прикордонниками (О. Гончар); Він не міг уявити, що це дійсно так, бо не знав цього (Н. Рибак). Схеми цих речень такі:

Неоднорідна супідрядність, за якої підрядні частини пояснюють різні члени головної частини, називається різиочленною:

Найголовнішою темою нових творів М. Рильського, який чуйно прислухається до настроїв, дум і почуттів людей, є тема боротьби за мир, що за післявоєнні роки охопила всіх трудящих людей світу (О. Білецький).

Неоднорідна супідрядність може бути й одночленною - тоді, коли дві й більше підрядних частин пояснюють те ж саме слово головної або й усю головну частину, відповідаючи на різні питання: Донеччино моя... Ти з піснею мене, коли гули гармати, послала, щоб тебе прославив я в піснях (В. Сосюра).

Окремо виділяються складнопідрядні речення з кількома підрядними, в яких маємо як однорідну, так і неоднорідну супідрядність. Це змішаний тип складнопідрядних речень з кількома підрядними: Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся її кучерява долина здається буйними зеленими прозорими хвилями, що десь набігли з моря (І. Нечуй-Левицький).

2. Конструкції з послідовною підрядністю.

Послідовна, або ступенева, підрядність характеризується тим, що одна підрядна частина залежить від головної частини (підрядна частина І ступеня), а кожна наступна - від попередньої щодо неї підрядної частини (підрядні частини II, Ш і т. д. ступенів).

Кожна підрядна частина стосовно наступної підрядної виступає в ролі головної, й усі вони становлять своєрідний блок підрядних частин: Треба глибоко розуміти, що мова тільки та невичерпно багата й гарна, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються (П. Панч).

Схематично залежність частин складнопідрядного речення з послідовною підрядністю зображується так:

Отже, за послідовного підпорядкування існує ланцюгова залежність підрядних частин.

Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень з послідовною підрядністю є такі, в яких першою виступає головна частина, а далі послідовно розмішуються підрядні частини. У мовленні вживаються й інші різновиди: ланцюг підрядних частин передує головній частині: Коли в один прекрасний день помічаєш, що якась частина твоїх надій раптом проростає в душі твого сина, який з власних порухів стає близьким тобі в твоєму ремеслі, - серце виповнюється невимовною радістю (В. Сухомлинський).

3. Конструкції з послідовною підрядністю й супідрядністю.

Окремий структурний тип складнопідрядних речень з кількома підрядними становлять такі, в яких підрядні частини приєднуються до головної не одним, а різними способами - способом супідрядності й способом послідовної підрядності: А Леся обмірковувала своє. Бачила себе уквітчаною серед рідної серцю природи, де вона ніколи не скучала, де багато пісень, що їх вона любить над усе (М. Олійник,).

Зі схеми видно, що в реченні поєднується однорідна супідрядність і послідовна підрядність. Конструкції з послідовною підрядністю й супідрядністю мають немало варіантів залежно від комбінації складових частин.

III. Характерними для багаточленних безсполучникових речень є структури, що об'єднують три й більше значеннєво й синтаксично одно функціональних предикативних частин, тобто речення з однотипними частинами: Трава зеленіє, льон синіє, гречка пахне, пшениця жовтіє (Л. Глібов); Кричать сови, спить діброва, шепчуть густі лози (Т. Шевченко).

Безсполучникові багаточленні складні речення з різнотипними частинами у мовленні вживаються рідко, частіше зустрічаються структури, що містять у собі одночасно й однотипні, й різнотипні частини: Рвучко встав, озирнувся: товариші спали, багаття ледве тліло (О. Гончар).

IV. Складні багаточленні речення з різними типами зв'язку (складні синтаксичні конструкції). Крім "чистих" складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних речень, у мові функціонує значна кількість конструкцій, у яких є різні типи зв'язку, так звані сполучникові складні синтаксичні конструкції й сполучниково-безсполучникові складні синтаксичні конструкції. Вони надзвичайно різноманітні з погляду можливих поєднань предикативних частин, серед них виділяють кілька типів: 1) із сурядністю й підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучниковим зв'язком; 3) із підрядністю й безсполучниковим зв'язком; 4) із сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв'язком.

Речення з сурядністю й підрядністю широко представлені в мовленні, в них одні предикативні частини поєднані сурядним зв'язком, а інші - підрядним: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Взаємопорядок предикативних частин у цих реченнях - вільний: у препозиції може виступати й складнопідрядне речення: Йому ще в штабі розтлумачили, як знайти третій батальйон, і тепер він ішов попід насипом (О. Гончар). До речень цього типу відносять і такі, в яких одне підрядне речення своїм змістом стосується двох чи більше сурядних частин: Як тільки зайшов будень, небо спохмурніло і почав сіяти лапатий сніг (Л. Пер-вомайський).

Складнішими за щойно розглянутий тип є конструкції, в яких сурядним зв'язком поєднуються кілька сурядних частин і складнопідрядне речення: Я знов пригадую весну свою хлоп ячу, що квітла у вітрах в донецькій далині, і вчителя свого лице я бачу, і п 'є душа моя слова його ясні (В. Сосюра).

Часто також зустрічаються сурядно-підряні складні реченя, в яких поєднуються кілька сурядних речень і кілька складнопідрядних: Сонце вже покотилось на захід, а над полями здіймалась легка пара, і в небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, і зеленим соком душіли трави, в які причепурилися горбки (П. Панч).

Найменшу в кількісному відношенні групу становлять сполучниково-безсполучникові речення з сурядністю й безсполучниковим зв'язком. Частини таких речень можуть поєднуватися сурядним зв'язком і безсполучниковим, за якого предикативні частини є однорідно незалежними, однотипними (у значеннєвому аспекті вони співвідносяться з сурядними частинами складносурядних речень) або семантично неоднорідними, різнотипними (у значеннєвому плані співвідносні з головною й підрядною частинами складнопідрядних речень), або ж становлять поєднання однорідно незалежних і семантично неоднорідних частин (змішаний тип): Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер листям золотим од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне (П. Тичина); Місто жило тривогою: зовсім недавно ним прокотилася небачена досі хвиля страйків і демонстрацій, і тепер, обагрене робітничою та солдатською кров 'ю, воно готувалося до наступних боїв (М. Олійник); Учні успішно закінчили третю чверть, і знову перед ними постали відповідальні завдання: витримати екзамени (3 газ.).

Складні сполучниково-безсполучникові речення з підрядністю й безсполучниковим зв'язком досить широко вживаються в сучасній українській мові. У реченнях цього тину, як і попереднього, може виявлятися різний безсполучниковий зв'язок, а тому серед них виділяють теж кілька груп: 1) з підрядністю й безсполучниковим зв'язком, властивим однорідно незалежним, однотипним частинам: Ми знялися гордо і крилато, бачим світ і небо молоде, той, кого навчила ти літати, з піднебесся не впаде! (А. Малишко); 2) з підрядністю й безполучниковим зв'язком властивим семантично неоднорідним, різнотипним частинам: Пасажири, які їдуть через Донбас до моря, похапцем зачиняють вікна вагонів од пилу і вугляного пороху, їм і на думку не спаде, що цей край насправді такий, що повітря в ньому цілюще й солодке... (Ю. Янов-ський); 3) з підрядністю, й безсполучниковим зв'язком різних типів: Перед нами оживали неозорі лани, нам вчувався сріблострунний спів жайворонка і здавалось: ми чуємо пахощі степових трав, яких так багато було навколо (Д. Ткаченко).

Складні сполучниково-безсполучникові, речення з сурядністю, підрядністю Й безсполучниковим зв'язком також досить поширені в мові. Сполучниковий зв'язок між предикативними частинами поєднується з різними типами безсполучникового зв'язку в різних варіантах: Молоденькі, гіллясті берізки, може, тільки вночі покрилися листям, і те листя було ще навіть не зеленим, якимось світло-багряним з ледве помітною жовтизною, таке тендітне, що так здавалося: от-от воно розтане, випарується під гарячим промінням сонця (Ю. Збанацький); Дмитро уважним поглядом вдивляється в далечінь, мов читає живу книгу долів; у плюскіт стебла непомітно вплітаються голоси його великої рідні, і кожне поле дивиться на нього допитливими очима друзів, що, мов казку, підводили до сонця народне добро (М. Стельмах).

Речення з сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв'язком -це найбільш різнопланові в синтаксисі конструкції.

Синтаксичний розбір складних синтаксичних конструкцій робимо так само, як і аналіз двочленних речень, оскільки як окремий структурний тип речень на нижчих рівнях членування вони ніяких специфічних особливостей не мають. Розділові знаки в таких конструкціях вживають на загальних підставах - з урахуванням виду синтаксичного зв'язку і смислових відношень між предикативними частинами.

ПРЯМА МОВА

Основними способами відтворення чужого мовлення є пряма, непряма й власне пряма мова.

Пряма мова - це точно відтворене чуже мовлення зі збереженням форми, змісту та інтонації висловлювання. Вона може бути побудована у вигляді простих, ускладнених і складних речень, належати до різних типів речень за метою висловлення. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому належить пряма мова й у який спосіб вона була висловлена. У складі слів автора є спеціальні слова, що вводять пряму мову, певною мірою з'ясовують її особливості: говорити, казати, повідомляти, відповідати, запитувати, зазначати, натякати, порадити, попросити, пояснювати, підкреслювати, зауважити, буркнути, думати: "Земля найкраще пахне восени", - говорить сам до себе Тимофій (М. Стельмах); "А що коли з ним насправді сталась якась небезпечна пригода?" - думав хлопець (О. Донченко).

Уволити пряму мову можуть не тільки дієслова, а й іменники: питання, відповідь, пропозиція, команда, шепіт.

Пряма мова зі словами автора - особливий тип синтаксичної конструкції, яка нагадує безсполучникове складне речення з різнотипними частинами. Проте в безсполучниковому реченні його складові частини нерозривно пов'язані між собою за змістом, розташовані в певному порядку. У реченні з прямою мовою слова автора можуть стояти перед прямою мовою, всередині її або після неї: Писав на фронт хлопчина лист малою щирою рукою: "Татусю, рідний, приїзди, бо я давно тебе не бачив. Повільно йдуть твої листи, імама нишком, знаю, плаче..." (В. Крищенко); "Позволь, чесний батьку, - заговорила Мирослава тремтячим з внутрішнього зворушення голосом, - сказати поперед усього, що син твій живий і здоров" (І. Франко); "Так, ви одужаєте, матусю", - тішилася Орися, тулячись до матері (С. Ярошинська).

НЕПРЯМА МОВА

Непряма мова - це чужа мова, відтворена тільки з дотриманням змісту без збереження форми та інтонації.

Пряма мова Непряма мова

"Розкажіть, будь ласка, про вашу Скульптор попросив, щоб розка-героїню", - попросив скульптор зали про їхню героїню. (О. Гончар).

Непряма мова характеризується такими ознаками:

1. На відміну від прямої мови, вона ніколи не виражається простим реченням: речення з непрямою мовою - це завжди складнопідрядна конструкція, в якій слова автора, що стоять на початку, виконують функцію головної частини, а непряма мова є підрядною частиною.

2. Підрядна частина з непрямою мовою завжди займає позицію після головної й поєднується з нею за допомоги сполучників та сполучних слів: хто, що, щоб, ніби, наче, неначе, який, чий, котрий.

3. Непряма мова характеризується інтонацією підрядності, за якої головне речення вимовляється підвищеним тоном.

Будова прямої мови визначає закономірності заміни її непрямою мовою, вибір сполучника чи сполучного слова.

1. Якщо пряма мова є розповідним реченням, то вона передається з'ясувальною підрядною частиною зі сполучником що в складнопідрядному реченні:.

"Ніщо так не красить людину, Ярослава подумала, що ніщо як натхнення", - подумала Ярос- так не красить людину, як палива (О. Гочар). тхнення.

2. Якщо пряма мова є спонукальним реченням, то вона разом зі словами автора замінюється складнопідрядним реченням із з'ясувальною частиною, приєднаною сполучником щоб:

"Підготувати - мотор!" - Іван Федорович тихо наказує, тихо наказує Іван Федорович щоб підготували мотор (Ю. Збанацький).

3. Якщо пряма мова є питальним реченням з питальним словом або без нього, то під час перетворення її в непряму вона стає підрядною частиною, яка поєднується за допомоги відносних займенників чи прислівників, що виконували роль питальних слів. Якщо не було питального слова, то вставляється потрібне сполучне слово.

"Ким би ви хотіли бути, Коли пісня була доспівана, Зілов?" - запитала Катря, коли Катря запитала Зілова, ким би пісня була доспівана" (В. Собко) він хотів бути.

У разі такої заміни пряме питання перетворюється на непряме, питальне слово стає засобом поєднання підрядної частини з головною, втрачається питальна інтонація й не ставиться знак питання в реченні.

4. Під час заміни прямої мови на непряму змінюються окремі граматичні форми слів, зокрема замість займенників і дієслів 1-ї і 2-ї особи прямої мови вживається відповідно форма 3-ї особи.

Перетворюючи пряму мову на непряму, необхідно звернути увагу не лише на зміну займенникових форм, а й на певну перебудову синтаксичної конструкції загалом, на зміну в певних випадках порядку слів.

5. Під час заміни прямої мови на непряму випускаються звертання, вставні слова, вигуки, частки, що надають мові емоційного забарвлення.

Невласне пряма мова - це проміжний між прямою й непрямою мовою спосіб відтворення чужої мови, так зване внутрішнє мовлення, яке передається письменником шляхом ніби перевтілення у свого героя: Була дванадцята за чверть, а о першій починався іспит. Похапцем розпитуючи дорогу до інституту, Степан швидко пішов уперед. Виразність безпосередньої мети - іспит - враз заспокоїла його. Якщо він провалиться? Але в душі він був міцно певний, що іспит мине щасливо... В такт своїм певним крокам хлопець легко втишував розгойдані думки. Смішно ж було, зрештою, уявляти, що от він з 'явився і всі схиляться йому до послуг. Треба добре втямити, що він потрапив серед життя, що крутиться вже сотні років. Фей і добрих чарівників тепер немає, та й ніколи не було. Тільки терпінням та працею можна чогось досягти (В. Підмогильний).

Невласне пряма мова використовується для розкриття внутрішнього світу зображуваних осіб.

Конструкції невласне прямої мови синтаксично не виділяються з авторського контексту, утворюючи з ним одне синтаксичне ціле.

ДІАЛОГ

Діалог - це дослівно відтворена розмова двох або кількох осіб. Окремі висловлювання, повідомлення чи запитання, з яких складається діалог, називаються репліками.

Діалог може вводитися словами автора, а може виступати й без них. Пунктуаційно діалог оформляється своєрідно: кожну репліку пишуть з нового рядка й перед нею ставиться тире:

Верес стояв високий, зграбний. Він привіз із Теплої балки усмішку, і вона усе ж так цвіла на його виду.

- Чого це ви так сяєте, Савичу, з самого ранку?

-А оце напився води із Ядиної криниці, і на мене напала якась дика веселість.

- Мені привезли б, може, і я засяяв бияк нова копійка.

- їздив я туди, звісно, не по воду. Ідея з 'явилася, Михайле Васильовичу.

- Знову ідея!

- Колись на хуторі стояли два вітряки. Ще іяіх пам 'ятаю. -Ну і що? Вже років до двадцяти як їх знесли.

- Знаю. От і подумав, що поруч із криницею можна поставити вітряк. Буде і схованка для людей, і гарно, й оригінально (К. Мотрич).

ЦИТАТА

Цитата це дослівний уривок з якогось тексту, твору або дослівно наведені чиїсь слова, що використовуються як авторитетне підтвердження чи заперечення власних думок, суджень.

Цитати у вигляді завершеного висловлення, що супроводжуються посиланням на автора зі словами говорити, казати, писати тощо, нічим не відрізняються за своїм оформленням від прямої мови, беруться в лапки, виділяються розділовими знаками, яких вимагає місце розташування прямої мови і слів автора: "Дорожить людина тим, - писав В. О. Сухомлинський,-у чому вона залишила часточку свого життя, крихітку серця свого, крапельку крові".

Цитату можна скорочувати. На місці пропуску слів або словосполучень ставляться крапки: О. Т. Гончар писав про Т.Г. Шевченка: "Для нас Шевченко-це самосвідомість української нації, слава, гідність і честь України. Шевченко для нас - це народність і гуманізм нашої літератури...".

Цитати обов'язково паспортизуються, тобто в дужках зазначаються ініціали й прізвище автора, а часом і назва твору або й повні бібліографічні відомості: місце видання, видавництво, рік видання, номер тому, сторінка, на якій міститься наведена цитата. Крапка ставиться не після цитати, а після дужок з бібліографічними даними: "Ніщо нам не коштує так дешево і ніщо не цінується нами так дорого, як ввічливість" (М Сервантес). "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури" (Сухомлинський В. О. Слово рідної мови )

У друкованих працях усі бібліографічні відомості подаються у покликанні внизу сторінки, під текстом.

ТЕКСТ І ЙОГО СКЛАДНИКИ

Текст (зв'язок, поєднання, тканина) - об'єднаний і змістом і граматично писемний чи усний мовленнєвий масив, основними показниками якого є цілісність і масивність28.

Мінімальний словесний масив складається з послідовно розміщеної сукупності речень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст має такі ознаки:

o цілісність;

* зв'язність;

* структурна організованість;

o завершеність.

Найменшою реальною одиницею тексту є складне синтаксичне ціле, яке в сучасному мовознавстві називають ще надфразною єдністю, прозовою строфою.

Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність) - це об'єднання взаємозв'язаних за змістом і будовою двох або більше речень в композиційно-синтаксичну конструкцію.

Складне синтаксичне ціле має такі ознаки: а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних речень у більші відрізки мовлення; б) до його складу входять різні за структурою речення, які об'єднуються інтонацією та іншими засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксичними); в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно семантичну єдність і мають смислову завершеність; г) ця єдність грунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень; ґ) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворення порівняно однакові, а в кінці - значна пауза і знижується тон; д) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему.

Отже, складне синтаксичне ціле - це поєднання в одне ціле низки речень, що характеризуються відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов'язаністю всіх компонентів: Людина, яка втрачає свій корінь, подібна до підточеного дерева. Якщо людина знає свій корінь і живиться його соками, тоді вона має життєдайну силу, закладену в насінні і в корінні. Тоді й повітря, яким вона дихає, видаватиметься їй цілющим, і земля, на якій зростає людина, буде дорожчою. Люди, пам ятайте про свій корінь. Бо без коріння немає й крони, без крони немає плоду, а без плоду немає насіння... (І. Цюпа).

Наведене складне синтаксичне ціле вирізняється смисловою завершеністю. Перше речення є зачином, а друге, третє, четверте й п'яте послідовно розгортають тему, названу в першому реченні. Крім змістової пов'язаності, речення у складі цього цілого поєднуються за допомоги таких структурних засобів: повторенням слова людина; вживанням особового займенника вона, прислівника тоді, співвідношенням видо-часових і способових форм дієслів-присудків: форма теперішнього часу недоконаного виду та форма наказового способу.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.