Види і способи відбору одиниць в вибіркову сукупність

В залежності від того, скільки разів відібрані для обстеження одиниці приймають участь у відборі, розрізняють повторний та безповторний відбір. При повторному відборі обстежені одиниці ” повертаються” у генеральну сукупність і знову приймають участь у відборі. При без повторному відборі одиниці, що попали у вибірку, більше не приймають участі у відборі, таким чином кожна одиниця може бути відібраною лише один раз

При формуванні вибіркової сукупності використовують також наступні види відбору:

індивідуальний, при якому у вибіркову сукупність вибирають по одній одиниці з генеральної сукупності;

груповий або серійний , при якому вибирається група (серія) одиниць;

комбінований, тобто сполучення перших двох видів відбору.

Розрізняють чотири основних способи формування вибіркової сукупності:

1). власне випадковий відбір (повторний чи безповторний) , при якому вибіркова сукупність формується виключно випадково (методом жеребкування , за таблицями чисел тощо);

2). механічний ( систематичний) відбір, при якому у вибіркову сукупність попадають одиниці з певними порядковими номерами. При цьому всі одиниці генеральної сукупності спочатку впорядковуються та їм присвоюються порядкові номери. Далі визначається пропорція відбору та крок. Наприклад, пропорція відбору 1/20, отже крок ( різниця між порядковими номерами) становить 20. Далі з першої групи випадковим чином визначається перший порядковий номер, а наступні – шляхом додавання кроку відбору. Наприклад, з перших 20 одиниць обрано 7-му, тоді наступні одиниці – 27, 47, 67 і т.д. Цей спосіб відбору є безповторним.

3).типовий відбір передбачає , що генеральна сукупність поділяється на однорідні групи і з кожної групи випадковим або механічним способом формується вибіркова сукупність . Якщо з кожної групи відбирається однаковий процент одиниць, типовий відбір називається пропорційним, а якщо однакова кількість одиниць – непропорційним. Типовий відбір може бути повторним і безповторним.

4). серійний відбір , при якому у вибіркову сукупність відбираються групи одиниць (серії) , які надалі обстежуються суцільно.

У статистичній практиці застосовується відбір у часі, наприклад , моментне спостереження, що передбачає реєстрацію ознак на певний момент часу, як правило, через рівні інтервали.

Аналіз концентрації

Одна из задач статистического анализа структуры заключается в определении степе-

ни концентрации изучаемого признака по единицам совокупности или в оценке неравно-

мерности его распределения. Такая неравномерность может иметь место в распределении

доходов по группам населения, жилой площади по группам семей, прибыли по группам

предприятий и т.д. При исследовании неравномерности распределения изучаемого признака

по территории понятие «концентрация» обычно заменяется понятием «локализация».

Оценка степени концентрации наиболее часто осуществляется по кривой концен-

трации (Лоренца)и рассчитываемым на ее основе характеристикам. Для этого необхо-

димо иметь частотное распределение единиц исследуемой совокупности и взаимосвязан-

ное с ним частотное распределение изучаемого признака. Для удобства вычислений и по-

вышения аналитичности данных единицы совокупности, как правило, разбиваются на

равные группы – 10 групп по 10% единиц в каждой, 5 групп по 20% единиц и так далее.

Наиболее известным показателем концентрации является коэффициент Джини,

обычно используемый как мера дифференциации или социального расслоения:

Чем ближе к 1 (100%) значение данного признака, тем выше уровень концентра-

ции; при нуле мы имеем равномерное распределение признака по всем единицам сово-

купности.

Оценка степени концентрации также может быть получена на основе коэффи-

циента Лоренца:

При использовании данного коэффициента можно оперировать как долями едини-

цы, так и процентами. Коэффициент Лоренца изменяется в тех же границах, что и коэф-

фициент Джини.

Аналіз диференціації.

Дифференциация — степень различия между двумя выборками. Для измерения меры дифференциации существуют различные инструменты, в том числедисперсия, фондовый и децильный коэффициенты дифференциации, кривая Лоренца, показатели вариации, вариационные ряды.

Поиск по сайту: