 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Елементи статистичної таблиці. Види статистичних таблиць і правила їх побудови
Найчастіше всі зведення і групування оформляються у вигляді статистичних таблиць. Статистична таблиця - це форма найбільш раціонального, наочного та систематизованого викладання результатів зведення і групування матеріалів статистичного спостереження. Статистичну таблицю можна порівняти з реченням: вона складається з підмета і присудка. Підмет таблиці — це об'єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Присудок таблиці - це показники, що характеризують підмет як об'єкт дослідження. Таблиці можуть бути простими, груповими і комбінаційними. Простими називаються такі таблиці, в підметі яких міститься перелік об'єктів, адміністративних і територіальних одиниць або ряд періодів, дат, охарактеризованих числовими показниками. Прості таблиці є найпоширенішими. Групові - це таблиці, підмет яких становлять одиниці досліджуваного об'єкта, згруповані за певною суттєвою ознакою. Комбінаційні - це таблиці, в яких підмет складається за двома і більше ознаками. З точки зору теорії і практики статистики при побудові таблиць необхідно дотримуватися таких правил: 1. Для того, щоб таблиці мали вигляд наочних і виразних, вони не повинні бути громіздкими та перевантаженими зайвими деталями. Інколи доцільніше замість однієї великої побудувати декілька органічно поєднаних між собою, послідовно розміщених таблиць. 2. Загальний заголовок таблиці повинен у стислій, виразній формі розкривати зміст таблиці, включаючи відомості про те, до якої те риторії і періоду відносяться наведені у ній дані, одиниці виміру (якщо вони виступають єдиними для всієї сукупності). Заголовки (назви) рядків і граф також повинні бути сформульовані стисло і виразно. Слова у таблиці пишуться повністю, без скорочень. При відсутності загальної одиниці виміру у кожній графі проставляється своя. 3. У таблиці повинні бути всі необхідні підсумки: групові і загальні. 4. Якщо таблиця складається з великої кількості граф, то їх слід нумерувати. 5. До таблиці необхідно подавати пояснення у вигляді посилання, примітки у тих випадках, якщо наведені у ній дані відрізняються між собою, наприклад, є попередніми, відносяться лише до частини якоїсь території, не охоплюють усіх одиниць сукупності тощо. 6. Відсутність значень ознаки у певних одиниць позначають знаком тире, а відсутність відомостей - трьома крапками. 7. Аналіз статистичних таблиць логічніше починати з загальних підсумків, які дозволяють окреслити загальну характеристику сукупності, після чого можна переходити до вивчення даних окремих строк та граф. 12. Статистичні графіки, основні елементи їх побудови. Статистичний графік — це спосіб наочного зображення й узагальнення статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси за допомогою геометричних образів, малюнків або схематичних географічних карт. Графіки застосовують здебільшого для характеристики (порівняння) розвитку показників у часі й просторі, вивчення структури та структурних зрушень, контролю за виконанням планових завдань, характеристики розміщення і поширення явищ у просторі, а також для аналізу зв'язків і залежностей між різними показниками або між значеннями варіаційної ознаки і частотами чи частками. Для побудови статистичного графіка потрібно знати, з якою метою складається графік, вивчити вихідний матеріал та оволодіти методикою графічних зображень. Основні елементи графіка:поле графіка, графічні образи, масштабні орієнтири та експлікація графіка. Кожний елемент має своє призначення і виконує відповідну роль у побудові й інтерпретації графіка. Поле графіка — це простір, на якому розташовуються геометричні та інші знаки, тобто графічне зображення. Цей простір має певний розмір і обмежується або аркушем чистого паперу, або географічною чи контурною картою. Розмір поля залежить від призначення графіка. В статистичних дослідженнях найчастіше застосовують графіки у вигляді прямокутників з нерівними сторонами по вертикалі і горизонталі, а також і графіки у вигляді квадратів. Співвідношення нерівних сторін полів графіка звичайно беруть від 1 : 1,33 до 1 : 1,50, якщо вертикальну сторону прийняти за 1. Просторові орієнтири задають у вигляді прямокутної системи координат, тобто координатної сітки. В картограмах засобами просторової орієнтації є географічні карти. Графічний образ — це сукупність різноманітних геометричних та графічних знаків, за допомогою яких відображують статистичні величини. У статистичних графіках використовують такі геометричні знаки, як крапки, відрізки прямих ліній, квадрати, прямокутники, кола, півкола, сектори, а також негеометричні знаки-символи у вигляді силуетів або малюнків. Це і є основою графіка, його мовою. Масштабні орієнтири статистичних графіків — це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки, які використовуються для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків. Масштаб — умовна міра переведення числового значення статистичного явища в графічне і навпаки. Тобто це довжина відрізка шкали, прийнята за числову одиницю. Наприклад, 1 см на графіку відповідає 1000 одиницям виробленої продукції, або 1 см2 дорівнює 100 км2 на досліджуваній території. При побудові графіка масштаб має бути таким, аби ясно і чітко проявлялися відмінності зображення статистичних величин і можна було їх легко порівнювати між собою. Найпоширенішою для статистичних графіків є система прямокутних координат. Найкраще співвідношення масштабу по осі абсцис і ординат становить 1,41 : 1, відоме під назвою «золотого перетину». На осі ординат графіка має бути нульова точка. У випадках, коли мінімальне значення ознаки набагато вище нуля, доцільно робити розрив вертикальної шкали. Масштабна шкала — це лінія, поділена на відрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали звичайно є пряма або крива лінії. Залежно від цього масштабні шкали поділяють на прямолінійні і кругові. Довжину відрізків між сусідніми поділками шкали називають графічним інтервалом, а різницю між числовими значеннями цих поділок — числовим інтервалом. Обидва інтервали можуть бути рівними і нерівними. Шкалу, в якій рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові інтервали, називають рівномірною, або арифметичною. Якщо рівним графічним інтервалам відповідають нерівні числові інтервали, шкалу називають нерівномірною, або функціональною. Для побудови статистичних графіків з функціональною шкалою найчастіше застосовують логарифмічну функцію у=\%х. Масштабні знаки — це еталони, які зображають на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, кругів, силуетів тощо. Ними користуються для визначення розмірів і співвідношень статистичних величин, зображених на графіку, тобто для порівняння графічних знаків зі знаком-еталоном. Експлікація графіка — це пояснення, що розкривають його зміст і основні елементи: заголовок (назва) графіка, одиниці виміру, умовні позначення. Назва графіка має зрозуміло, чітко і стисло розкривати основний його зміст і відповідати на три запитання — «що?», «коли?», «де?». На кожній масштабній шкалі графіка вказують відповідні статистичні величини та одиниці їх вимірювання. Пояснювальні написи до окремих елементів графічного образу можуть лежати в полі графіка або виноситись як умовні позначення за його межі.
Поиск по сайту: |