Міжнародні організації, які контролюють стан атмосферного повітря

Роль атмосфери є важливою також у відносинах між країнами, у міжнародних відносинах. З одного боку атмосфера - це сфера, на яку розповсюджуються національний суверенітет, з іншого боку - це простір активної взаємодії країн, це національний ресурс і умови середовища країни. Водночас екологічні характеристики атмосфери, можливо як ніякої іншої оболонки Землі, зумовлюють необхідність міжнародно-правового врегулювання відносин держав щодо її використання. Об'єктивні фізичні та екологічні закони унеможливлюють встановлення національних кордонів для атмосферних процесів. Атмосфера - цілісна оболонка, водночас атмосферні процеси, як шкідливі, так і позитивні, зачіпають інтереси багатьох країн, для яких вона є і однією з природних умов, і ресурсом, і простором для видалення продуктів господарської діяльності. Властивості атмосфери спричиняють до того, що через атмосферу країни здатні впливати одна на одну, і такий вплив може мати як позитивний, так і негативний характер.

Після утворення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) в 1987 р. набирає поширення ініціатива Франції в галузі сумісної міждержавної охорони природи. Вона стала поштовхом для створення багатьох видів міждержавних структур. ЄЕС, а пізніше Європейський Союз (ЄС) з 1973 р. послідовно розробили та реалізували чотири програми з охорони довкілля. Склалася практика підготовки в цій галузі спеціальних директив, обов’язкових для країн ЄС. Зараз у галузі екології діють 120 таких директив.

Важливе значення в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалізовані автономні установи Організа­ції Об'єднаних Націй (ООН) та неурядові світові громадські ор­ганізації, їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь в них більшості країн світу, які являють собою різні еко­номічні й соціально-політичні системи.

Завдання охорони здоров'я народів світу, яке ставить перед собою Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), про що зазначено в її Статуті, логічно передбачає вжиття заходів щодо оздоровлення і підтримання належної якості оточуючого люди­ну середовища.

В структурі органів Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) знайшли відображення спеціальні функції в галузі охо­рони навколишнього середовища. До складу Виконавчого комі­тету ВМО входять групи експертів з питань забруднення навко­лишнього середовища, з кліматичних змін, з питань зміни пого­ди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забруд­нення атмосфери і атмосферною хімією. До компетенції Комісії з гідрології належать питання моніторингу навколишнього се­редовища.

У 1979 р. на Восьмому конгресі ВМО була затверджена Все­світня кліматична програма (ВКП), завдання якої - вивчення та поширення даних про клімат і вплив на нього людської діяль­ності, розробка методів спостереження за його змінами.

У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється ціла низка важливих наукових природоохоронних програм: «Люди­на і біосфера», «Міжнародна гідрологічна програма», «Програма вивчення Світового океану», ЮНЕП, МБП.

ЮНЕП (UNEP) - міжурядова програма, започаткована в 1972 р. і присвячена найбільш гострим екологічним пробле­мам сучасності.

Міжнародна екологічна програма (МБП) - неурядова бага­торічна науково-дослідна програма з вивчення біопродуктивно-сті природних і створених людиною угруповань організмів у ма­сштабах планети.

«Людина і біосфера» (МАБ) - довгострокова міждисциплі­нарна програма наукових досліджень, метою якої є докладне ви­вчення структури і функціонування біосфери та її екологічних регіонів, систематичне спостереження за змінами біосфери в ре­зультаті впливу людини, прогнозування цих змін. Програма діє з 1970 р. під егідою ЮНЕСКО.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) багато уваги приділяє питанням вивчення впливу цивільної авіації на на­вколишнє середовище та можливості його запобігання.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГATE) одним із найголовніших своїх завдань вважає сприяння запобіганню несприятливих наслідків мирного використання атомної енер­гії, забезпечуючи тим самим підтримання здоров'я і благопо­луччя людей. При МАГАТЕ діє Міжнародна лабораторія радіо­активності моря та відділ ядерної безпеки і охорони навколиш­нього середовища.

Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - неурядова міжнародна організація, яка проводить до­слідження і пропаганду охорони природи та раціонального ви­користання природних ресурсів. Створена в 1948 р. за ініціати­вою ЮНЕСКО, МСОП видає міжнародні Червоні книги. МСОП прийнято документ «Всесвітня стратегія охорони природи», спря­мований на управління процесами використання людиною біо­сфери, екосистем і видів, які входять до її складу, з метою одер­жання стабільної користі нині та у віддаленому майбутньому.

Всесвітній фонд охорони навколишнього середовища (WWF) - міжнародна суспільна організація, яка фінансує дії, спрямовані на збереження зникаючих видів тварин і рослин та місць їх існування.

ЮНІСЕФ (UNISEF) - міжнародна організація, яка займа­ється природоохоронною освітою і пропагандою дбайливого ста­влення до природи серед жінок, дітей і юнацтва.

«Римський клуб» - неурядове науково-дослідне міжнародне об'єднання, до якого входить 100 членів (вчених, представників політичних та ділових кіл) і займається розробкою наукових прогнозів розвитку людства в його взаємовідносинах з приро­дою. Створений в 1968 р.

Грінпіс - міжнародна неурядова природоохоронна організа­ція, яка була створена в 1969 році. Першочерговою метою була боротьба проти ядерних випробувань США на Алеутських ост­ровах. Сьогодні Грінпіс поділяє свої компанії на чотири Катего­рії: ядерні, токсичні, екологія океану, атмосфера і енергія. Має свою незалежну дослідну станцію в Антарктиці.

З метою привернення уваги світової спільноти до проблем охорони навколишнього середовища на Конференції ООН з на­вколишнього середовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.) за пропозицією делегації Японії та Сенегалу 5 червня був оголо­шений Всесвітнім днем охорони навколишнього природного се­редовища.

У 1982 р. ООН прийняла «Всесвітню хартію природи», в якій вперше на міжнародному рівні була проголошена відповідальність людства за стан природи.

У світовому механізмі охорони навколишнього природного середовища координаційна роль належить міжнародному праву.

Дана роль відбувається через діяльність і рішення міжнародних природоохоронних організацій: ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ, МАГАТЕ, МСОП, ФАО, ММО (Міжнародна морська організація), ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНДРО (бюро по наданню допомоги у разі стихійного лиха). [19]

Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону військового та ворожого використання засобів впливу на природне середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманіття, Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕП, — «Порядок денний на XXI століття — всесвітній план дій з метою сталого розвитку», під котрим слід розуміти таку модель соціально-економічного поступу суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з урахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами — з другого.

Поиск по сайту: