Організація системи матеріального обслуговування нового виробництва

Для того, щоб забезпечити підприємство необхідними матеріалами відповідно до виявленої потреби, організовується матеріально-технічне постачання підприємства. Його завдання полягає у визначенні потреби підприємства у матеріалах і технічних ресурсах, дослідженні можливостей покриття цієї потреби, організації зберігання матеріалів і видачі їх у цехи, а також в проведенні контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння їх економії.

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит і пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміну цін на них, на послуги посередницьких організацій, вибрати найбільш оптимальну форму руху товару, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

На рівні підприємства запаси належать до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень є одним з чинників, що визначає політику підприємства, впливає на рівень управління ресурсами.Проте багато підприємств не приділяють цьому належної уваги і недооцінюють свої потреби у наявних запасах. В результаті цього їм доводиться вкладати в запаси більший капітал, чим передбачалося.

Товарно-матеріальні запаси забезпечують безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування. Існує три види товарно-матеріальних запасів:

1. сировинні матеріали (комплектуючі вироби та паливо);

2. товари, що знаходяться на стадії виробництва;

3. готова продукція.

Залежно від їх цільового призначення вони підрозділяються на наступні категорії: технологічні (перехідні) запаси, які рухаються з однієї частини системи в іншу; поточні (циклічні) запаси, що створюються протягом середньостатистичного виробничого періоду, або запаси обсягом у одну партію товарів; резервні (страхові або “буферні”); іноді їх називають “запасами для компенсації випадкових коливань попиту” (до цієї категорії відносяться спекулятивні запаси, що створюються на випадок очікуваних змін попиту або пропозиції на ту або іншу продукцію.

Існують певні обмеження на розмір товарно-матеріальних запасів. Обмеженнями виступають витрати на їх зберігання. Тому виникає необхідність досягнення балансу між перевагами і недоліками: з одного боку – витрати на замовлення, а з іншого – витрати на зберігання товарів. Цей баланс досягається вибором оптимального обсягу партій замовлених товарів, або визначенням економічного (оптимального) розміру замовлення (economic order quantity), який обчислюється за формулою Вілсона:

,

де S – річний (сезонний) обсяг потреби у ресурсі, т;

С₀ – витрати на організацію однієї заявки, од/од; С_u – витрати на зберігання одиниці ресурсу, грн/т.

У курсовій роботі для двох видів сировинних ресурсів або матеріалів (допоміжна сировина, тара, упаковка), студент повинен визначити оптимальний розмір замовлення, обсяг гарантованого запасу, пороговий рівень запасу, максимально бажаний запасу, кількість постачань ресурсу на рік, за отриманими даними побудувати графік руху запасів у системі управління запасами з фіксованим розміром замовлення. Розрахунки параметрів системи управління запасами з фіксованим розміром запасу заносимо в таблицю 2.10

№ п/п	Показник	Порядок розрахунку	Розрахунок
	Потреба, т
	Оптимальний розмір замовлення, т	Формула Вілсона
	Час постачання, дні
	Можлива затримка постачання, дні
	Очікуване денне споживання, т/день	[1]:[К-ть робоч. днів]
	Термін витрачання замовлення, дні	[2]:[5]
	Очікуване споживання за день постачання, т	[3]х[5]
	Максимальне споживання за час постачання, т	([3]+[4]х5)
	Гарантійний запас, т	[8]-[7]
	Пороговий рівень запасу, т	[9]+[7]
	Максимально бажаний запас, т	[10]+[2]
	Термін витрачання запасу до порогового рівня, дні	([11]-[10]):[5]
	Кількість постачань на рік	[1]:[2]

Таблиця 2.10. Параметри управління запасами

Поиск по сайту: