Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття та елементи доказування у кримінальному судочинстві



Процес доказування — це формування, перевірка та оцінка доказів і їх процесуальних джерел, обгрунтування висновків з метою встановлення об'єктивної істини і прийняття на її основі правильного, законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

Процес доказування формує комплекс процесуальних дій і відносин, які можна згрупувати в порівняно самостійні елементи. Вони є важливими для аналізу внутрішнього змісту кримінально-процесуального доказування. Елементи доказування єдині для всіх категорій кримінальних справ. У деяких стадіях процесу вони відрізняються лише своєю роллю та поєднанням.

Деякі вчені виділяють п'ять елементів процесу доказування.

1. Побудова (висунення) та динамічний розвиток версій у кримінальній справі. Версія— це обґрунтоване зібраними матеріалами припущення слідчого, особи, що провадить дізнання, про форми зв'зку і причини певних явищ розслідуваної події (або події загалом) як одне з можливих пояснень встановлених на цей час фактів і обставин справи. Версії відіграють важливу роль у доказуванні, сприяючи всебічному, повному й об'ктивному дослідженню обставин справи. Висунуті версії під час подальшого провадження в справі можуть доповнюватися, змінюватися, замінюватися іншими, а деякі з них - простовуватися (відпадати). У кожній справі є, як мінімум, дві версії: 1) подія злочину сталася; 2) події злочину не було.

2. Збирання доказів-це діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, що здійснюється відповідно до процесуальної форми, в межах їхніх повноважень, і полягає в пошуку, виявленні джерел фактичних даних, вилученні й отриманні необхідної інформації та її фіксації.

Способи збирання доказів:

- провадження слідчих дій (допитів, очних ставок, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки й обставин події тощо);

- вимога до підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явити предмети та документи, що можуть встановити необхідні у справі фактичні дані;

- вимога проведення ревізій;

- вимога до банків надати інформацію, що містить банківську таємницю, юридичних і фізичних осіб у порядку й обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність";

- подання доказів підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їхніми представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами Й організаціями;

- оперативно-розшукові заходи, здійснювані підрозділами, що мають право займатися оперативно-розшуковою діяльністю, за дорученням особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду в справах, які перебувають у їхньому провадженні.

Способи закріплення (фіксації) доказів:

- складання протоколів слідчих дій, судових засідань, складання протоколів з відповідними додатками уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;

- винесення постанов особою, що провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею та ухвал судом про приєднання до справи як доказів предметів і документів;

- застосування науково-технічних засобів фіксації інформації, виготовлення планів, схем, зліпків, відбитків та ін.

3. Перевірка доказів- це діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду з ретельного, всебічного й об'єктивного визначення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінальної справи.

Перевірці підлягають як фактичні дані, так і їхні джерела; як кожний доказ окремо, так і сукупно з іншими. Докази перевіряють державні органи та посадові особи, від яких залежить прийняття процесуальних рішень. Інші суб'єкти процесу лише беруть участь у перевірці доказів.

Способи перевірки доказів:

- аналіз змісту кожного доказу, а також його джерела;

- зіставлення доказу з іншими доказами та їхніми джерелами;

- провадження повторних, додаткових або нових слідчих дій (передовсім, очної ставки, відтворення обстановки й обставин події, пред'явлення для впізнання, провадження експертизи);

- здійснення оперативно-розшукових заходів.

4. Оцінка доказів- це розумова (логічна) діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, яка полягає в тому, що ці посадові особи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді доказів сукупно, законом та правосвідомістю, вирішують питання про допустимість, належність і достовірність доказів та їх достатність для обгрунтування процесуального рішення.

Жодні докази для суду, прокурора, слідчого й особи, що провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 67 КПК України). Це правило є основним для системи вільної оцінки доказів, що дії у кримінально- процесуальному праві всіх розвинених демократичних держав.

5. Обґрунтування висновків у справі, яких дійшли суб'єкти доказування, - це підтвердження правильності висновків, що містяться у кримінально- процесуальному рішенні, сукупністю доказів (фактичне обґрунтування) та посиланнями на відповідні норми права (юридичне обґрунтування). Такі висновки формулюються на офіційних засадах і мають бути переконливими для всіх осіб - як учасників конкретного кримінального процесу, так і для решти членів референтної групи, до якої, крім посадової особи, що обґрунтовує рішення, суб'єктів, які здійснюють відомчий контроль і прокурорський нагляд, адвокатів (захисників обвинуваченого та представників потерпілого), належать й інші юристи.

Органи, що ведуть кримінальний процес, повинні викласти свої висновки рішенні, обґрунтувавши їх доказами таким чином, щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо правильності цих висновків.

Обґрунтуванню, зокрема, підлягають висновки:

- про наявність або відсутність обставин, які належить встановити;

- доброякісність або недоброякісність доказів та їхніх джерел;

- належність і допустимість доказів;

- їхні юридично-значущі властивості;

- характер необхідних у справі рішень.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.