Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Види, підстави та порядок вжиття запобіжних заходів у господарському процесі



Запобіжні заходи – це термінові тимчасові заходи, які застосовуються господарським судом до моменту пред’явлення позову та спрямовані на забезпечення майнових інтересів заявника в тому випадку, якщо є достатньо підстав вважати, що їх незастосування може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Запобіжні заходи вживаються господарським судом за заявою особи, яка має підстави побоюватися, що подання необхідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також підстави вважати, що її права порушено або існує реальна загроза їх порушення. Тому тягар доведення, за наявності підстав для вжиття заходів забезпечення, покладається на особу, яка подала заяву про вжиття запобіжних заходів.

Може бути застосовано як один з перелічених запобіжних заходів, так і кілька одночасно.

· Витребування доказів та огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав, провадяться з метою фіксування доказів правопорушення.

· Витребування доказів здійснюється за правилами ст. 38 ГПК щодо витребування доказів під час розгляду справи. Огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав, повинен здійснюватися в порядку, встановленому ст. 39 ГПК, як огляд і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження.

· Накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання рішення суду. Накладення арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.

· Арешт може бути накладений на будь-яке майно, зокрема й на те, що не пов’язане з тим порушенням права або загрозою порушення про яке зазначається в заяві. Тобто законодавець не обмежує кола речей на які може бути накладено арешт.

Звернення до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів здійснюється за загальними правилами, передбаченими розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, за винятком відмінностей та особливостей, передбачених ст. 43–1 ГПК, яка наводить перелік підстав для вжиття запобіжних заходів:

1. особа має підстави побоюватись, що подання потрібних для неї доказів стане згодом неможливим, а також має підстави вважати, що її права порушені;

2. особа має підстави побоюватись, що подання потрібних для неї доказів стане згодом неможливим, а також має підстави вважати, що існує реальна загроза порушенню її прав;

3. особа має підстави побоюватись, що подання потрібних доказів стане згодом ускладненим, а також має підстави вважати, що її права порушені;

4. особа має підстави побоюватись, що подання потрібних доказів стане згодом утрудненим, а також має підстави вважати, що існує реальна загроза порушенню її прав.

Отже, після подання заяви господарський суд розглядає її не пізніше двох днів з моменту подання. Крім того, про такий розгляд повідомляються всі заінтересовані особи, хоча їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду Заяви по суті.

У разі невідповідності заяви про вжиття запобіжних заходів установленим вимогам до форми та змісту або ненадання належним чином оформленого документа про сплату державного мита, господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для виправлення недоліків.

У разі невиконання вимог господарського суду про усунення недоліків, установлених під час подання заяви, у визначений судом термін, заява вважається неподаною і повертається ухвалою заявникові.

Господарський суд може зобов’язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоби запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.

Окремо слід звернути увагу, що господарський суд має зазначити строк, протягом якого заявник повинен подати до господарського суду позовну заяву відповідно до вимог, стосовно до яких вжито запобіжних заходів. Цей строк не може перевищувати 10 днів і відраховується від дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Враховуючи, що судовий розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів може відбуватися за відсутності особи, щодо якої вжито запобіжних заходів, заява про її скасування може бути подана цією особою в межах 10-денного строку від дня отримання копії ухвали господарського суду про застосування запобіжних заходів. Водночас, подання заяви про скасування запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Відмова господарського суду щодо вжиття запобіжних заходів не позбавляє заявника права повторно звернутися до господарського суду з аналогічними вимогами в разі виникнення підстав для вжиття запобіжних заходів, наприклад, виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Вжиття певного запобіжного заходу (декількох заходів) або заміна одного заходу іншим має визначатися судовою інстанцією з врахуванням призначення, характеру зобов’язання та властивостей спірного майна.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Таким чином, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення має бути конкретно визначеною та відповідати нормам, які регулюють питання виконання судових рішень. Тому в резолютивній частині ухвали господарській суд має чітко визначити коло суб’єктів, зобов’язаних здійснити певні дії або утриматись від виконання певних дій. Така вимога направлена на реальне виконання судового акту.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.