Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Зазначте причини та наслідки антимосковського виступу гетьмана Івана Мазепи



1700 — 1721 рр. Росія вела зі Швецією Північну війну за встановлення кордонів над узбережжям Балтійського моря. У боротьбу також була втягнена Україна.

Північна- війна важким тягарем лягла на плечі українського народу. У да­леких походах гинули тисячі козаків.

У 1708 р. шведський король Карл XII виступив у похід на Москву

з 35-тисячним військом. На початку жовтня шведи перетнули кордони Гетьманщини. Українське населення зустріло їх як окупантів.

І.Мазепа не сподівався, що війна перенесеться на територію Гетьманщини. Тому він ані у військовому відношенні, ані політично не був готовим зустріти Карла XII як свого союзника.

Вступ Карла XII в Україну поставив І.Мазепу перед вибором: залишатися з Петром І чи приєднатися до Карла XII і почати боротьбу за звільнення України з-під російського панування. Він приєднався до Карла XII. Після того, як Мазепа розкрив козакам свої наміри, багато з них його залишили.

Довідавшись про відкритий перехід І.Мазепи на бік шведського короля,Петро І назвав Мазепу «зрадником укр. народу». Почалися слідства і жорстокі розправи над усіма, кого запідозрили в причетності до справи Мазепи. Майно прихильників Мазепи - «мазепинців» - конфісковували. Також, щоб помститися Мазепі, Петро І хотів знищити Запорізьку Січ і невдовзі він свого

домігся .

Таким чинои знищуючи Запорізьку Січ, московський цар прагнув насамперед підірвати моральний дух запорожців, які приєдналися до Мазепи, а також всього укр. народу, для якого Запорожжя було символом свободи.

Історична роль І.Мазепи полягає в тому, що, усвідомлюючи погрозу централізаторської політики. Петра. 1 для існування української держави, він сміливо підняв прапор національно-визвольної боротьби за волю України. Клеймо «зрадника українського народу», інші форми дискредитації гетьмана царем і церквою сформували негативний образ Івана Мазепи. Однак те, іцо він зробив, було спробою боротьби за незалежність свого народу.

 

 


17.

 

католицизму проти українського народу, його духовності, історії та культури. Прибічники унії з православного духовенства почали впроваджувати її силою. Уніати силою захоплювали великі монастирі та парафіяльні церкви, деякі розоряли; ловили й мучили священиків, розганяли народ, який збирався на Потреба Унії постала після розколу Вселенської Церкви у році 1054 на західну католицьку і східну православну церкви. Між візантійською і латинською церквами першу Унію укладено на соборі в Ліоні (1274), другу — на Флорентійському соборі (1439), проте ні один, ні другий не довели до єдності Вселенської Церкви.

Ватикан, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов'янські народи і активно підтримував політику польських феодалів щодо України та Білорусі, дав почин Унії. Саму ідею унії підтримувала ще й верхівка українського духовенства та світських феодалів, що прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свою позицію в боротьбі проти антифеодальних народних рухів.

Безпосередніми приводами до унії були:

- невдоволення українських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;

- бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;

- намагання верхівки українського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти від короля.

Оскільки унія іноді насаджувалася силою, українські та білоруські селяни, міщани, козаки стійко боролися проти нав'язування католицтва. Це була боротьба проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту, проти панування шляхетсько-католицької Польщі, мала національно-визвольний характер — і водночас була боротьбою українського і білоруського народів за збереження й зміцнення зв'язків між ними. Вирішальну роль у ній відіграли селянсько-козацькі повстання кінця 16 століття — 20-30-х років 17 століття, спрямовані проти соціального гніту польських та українських феодалів та іноземного панування.

Після прийняття унії 1596 р. почалася відкрита експансія молитву за містом у наметах.

Все це привело до активізації виступів українського населення проти унії. В 1620 р. спалахнуло повстання православних міщан Луцька, яким мі­сцеві власті заборонили будувати церкву і школу. 1625 р. селяни відмо­вилися виконувати повинності на користь ченців Дерманського монастиря, які прийняли унію. Закінчився поразкою виступ міщан Острога 1638 р. про­ти закриття православних храмів.

На початку 30-х років XVII ст. польська влада змушена була видати «Статті для заспокоєння руського народу», які узаконювали діяльність православної церкви. Проте наступ католицизму та уніатства в Україні тривав.

 





Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.