Згідно з унією відбулося об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в одну федеративну державу - Річ Посполиту(дослівно - республіку). Причини укладення унії полягали в тому, що Польща здавна прагнула підкорити собі Велике князівство Литовське, об'єднати дві держави в одну під владою одного монарха.
3. Передумови унії:склалися в середині XVI ст.: З литовської сторони:
• послаблення Великого князівства Литовського через війни з Московією наприкінці XVI - у першій половині XVII ст., втрата значної частини своєї території через поразку в Ливонській війні;
• послаблення позицій литовських магнатів - прихильників незалежності Литви. Литовські автономісти відкрито заявляли про своє бажання об'єднатися з Польщею.
Причини прагнення литовців до об'єднання:
- хотіли полегшити свої військові тяготи;
- хотіли одержати такі самі широкі привілеї, як і польські шляхтичі;
З української сторони:
• унією зацікавилися і українські шляхтичі.
Причини зацікавленості українських шляхтичів в об'єднанні:
- хотіли в об'єднаній державі краще налагодити оборону від турецько-татарських набігів і покласти кінець збройним нападам на польсько-українському прикордонні;
- хотіли поліпшити торгівлю з країнами Західної Європи, адже торгові шляхи проходили через Польщу;
З польської сторони:
• Польща прагнула скористатися послабленням Великого князівства Литовського, аби розширити свої володіння на Сході, мала потребу в нових орних землях і залежних селянах.
Наміри сторін перед укладенням унії були такими.Щодо
Великого князівства Литовського, то воно прагнуло:
- у союзі з Польщею домогтися широкої автономії;
- мати власну грошову одиницю.
Польське королівство:
- Велике князівство Литовське зливається з Польщею в єдину державу з єдиним королем і спільним сеймом;
- у Великого князівства Литовського залишалися своя адміністрація і судочинство;
Король Сигізмунд Август (саме він обраний литовськими автономістами князь) прийняв сторону поляків.
За його ініціативою в січні 1569 р. в Люблін з'їхалися литовські та польські феодали на загальний сейм. Відразу ж виявилися глибокі розбіжності. Литовські феодали, боячись втратити привілеї, висунули вимогу зберегти свій сейм (парламент), але дістали відмову. Частина з них покинула з'їзд. Сигізмунд II погрозами примусив литовців підкоритися, а українській та білоруській шляхті він пообіцяв привілеї польської, і тому вони підтримали польського короля. В результаті 1 липня 1569 р. Польща та Велике князівство Литовське об'єдналися в єдину державу — Річ Посполиту.
Умови об'єднання (унії):
• Глава держави - виборний король;
Король:
- керував зовнішньою політикою;
- мав право призначати на посади чиновників і сенаторів;
- мав зректися спадкоємного титулу;
- не мав права без згоди сейму женитися, видавати закони, вводити податки, займатися справами війни і миру.
Таким чином, влада короля була дуже обмежена. Усі найважливіші питання державного життя вирішував станово-представницький парламент - сейм.
- майже всі українські землі до литовської автономії вже не входили, тому що стали належати Польщі (виняток — Берестейщина і Пінщина, що залишилися в складі Литви).
Для України люблінська уніямала як позитивні так і негативні наслідки.
Позитивні наслідки
- у рамках однієї держави об'єдналася більшість українських земель. Це сприяло культурному і політичному об'єднанню українського народу, створювало
передумови для перетворення його в націю;
- у Річі Посполитій запорозьке козацтво активно втягувалося в політичне життя і швидко перетворилося в самостійну політичну силу;
- в Україні розширилася мережа установ освіти, зріс вплив культури Західної Європи.
Негативні наслідки
- проявилися не відразу, однак вони спричинили болісні зміни і потрясіння в українському суспільстві:
-зросли повинності і податки для селян і міщан;
-українське населення зазнавало національно-релігійних утисків;
-багато українських князів і шляхта ополячувалися (відбувалася полонізація
знаті). Це означало, що українське суспільство втрачало свою політичну еліту;
-українці терпіли сваволю з боку шляхти і коронного польського війська;
-Польська держава не могла захистити українські землі від турецько-татарської агресії.