1. 1.Передумови формування концепції євразійства 6
1.2. Cтворення концепції євразійства в 20–х роках ХХ ст. 11
1.3. Сучасна “Євразійська ідея”. Неоєвразійство. 17
2. Доктрина євразійства і Україна 20
2.1. Україна в ідеологічній системі євразійства 20
2.2. Фактори впливу ідеології євразійства на Україну 26
Висновки 34
Список використаної літератури 37
Вступ
Актуальність. Євразійська доктрина, вік якої налічує вже близько ста років і яка породила євразійську ідеологію, світобачення і методологію, не відійшла у минуле, більше того – вона у вигляді неоєвразійства знаходить своїх прихильників і послідовників у наш час. Попри несприятливі історичні обставини, євразійський дух, течія і, певною мірою, євразійський світогляд збереглися до сьогодні. Євразійська концепція нині є популярною у політичних колах не лише в Росії, а й у країнах Центральної Азії, Азіатсько–Тихоокеанського регіону. Знову стала актуальною перспектива створення геополітичної реалії під назвою “Євразія”. Усе це зумовлює актуальність розгляду теми євразійства.
Проблемою, розглянутою у курсовій роботі, є прояв євразійської доктрини в політичному житті Росії, котрий полягає в тому, що неоєвразійські сили поступово набирають обертів. Реалізація “євразійського політичного проекту” поступово переходить зі сфери нереальної, ілюзорної у сферу практичну, із безпосереднім впливом на Україну. Формування Єдиного Економічного Простору, інтеграція нашої держави в ЄврАзЕС та інші кроки впливають на українську політику. Отже, для розуміння їх можливих наслідків для України необхідно ретельно досліджувати сили, які у сучасній російській політиці називають себе неоєвразійськими.
Дослідження перспективи відновлення євразійської доктрини та євразійської ідеології в наш час є актуальним, оскільки деякі політичні сили як в Росії, так і в інших країнах СНД намагаються знайти шляхи практичного застосування євразійства в сучасних політичних реаліях. Загалом проблема полягає в тому, що євразійство, з одного боку, виступає культурно–цивілізаційною парадигмою, а з іншого – політичним проектом, який прагнуть реалізувати деякі сили на теренах колишньої Російської та Радянської імперій.
Євразійська тема є актуальною і для України, хоча б у геополітичному аспекті, адже територія України географічно є частиною простору під назвою “Євразія”. До того ж історично український народ завжди перебував у взаємодії як з європейськими, так і з азійськими народами.
Євразійська концепція на початку 90-х років минулого століття була не просто реанімована як світоглядний концепт, а й підхоплена і використана російськими політиками, які шукали нову ідеологію, що змогла б об’єднати народи на теренах колишньої Російської імперії. В. Скуратівський зазначив з цього приводу, що за допомогою євразійства в Росії будується ідеологія “надзвичайної ударної сили” просто на наших очах, яку Росія – в разі побудови своєї третьої імперії – неодмінно використає [4, 86]. Але розгляд євразійства тільки як інструменту здійснення імперської політики експансії є недостатнім, оскільки воно є й певним світоглядом, досліджуючи який можна пізнати сутність євразійських народів.
Об’єктом дослідження є неоєвразійська доктрина як культурно–цивілізаційний проект, політична концепція, своєрідна ідеологія, що може бути використана як теоретична основа практичного політичного курсу.
Предметом дослідження є вплив євразійства на політичні, економічні, ідеологічні, інформаційні процеси, що відбуваються в Україні.
Мета роботи – полягає в тому, щоб розкрити зміст доктрини євразійства та показати її вплив на Україну.
Завдання дослідження:
· охарактеризувати передумови виникнення й еволюцію політичних ідей євразійства;
· показати генезу євразійства з XIX століття до наших часів;
· розкрити особливості євразійського світогляду;
· визначити методологічну базу євразійської доктрини, що дозволяє порівнювати класичне євразійство з його сучасними варіаціями;
· зясувати місце України в ідеологічній системі євразійства;
· дослідити фактори впливу ідеології євразійства на Україну;
Джерельна база дослідження. Євразійська доктрина початково творилася російськими інтелектуалами в еміграції. Вони були палкими патріотами і вірили у своєрідність євразійського простору, більшу частину якого займала Росія. Через це євразійство як доктрина виглядає суто російським феноменом, що створювався для використання росіянами та російськими державними діячами. Тож не дивно, що й досліджувалася проблема євразійства переважно саме російськими авторами. Серед них слід відзначити М. І. Толстого, праця якого “Русский узел евразийства” [27], що є комплексною збіркою творів низки класиків євразійського вчення, зокрема М. Трубецького, П. Савицького, Л. Карсавіна, Г. Фроловського, В. Вернадського та інших, дає цілісне уявлення про євразійство як доктрину. Велику роль в осмисленні євразійства відіграв А. Дугін. У своїй роботі “Основи геополитики. Геополитическое будущее России” (2000) [12] він наводить тексти класиків євразійства (Трубецького, Савицького, Алексєєва) та формулює власне бачення цього феномену. З вітчизняних авторів варто відзначити О. Т. Чередниченка, який здійснив комплексний аналіз євразійської проблеми в контексті україно-російських відносин [40]. І. О. Кресіна в роботі “Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси” [17] проаналізувала євразійську доктрину в загальних рисах, розглянула її вплив на українські процеси. Матеріали на євразійську тематику таких авторів, як В. Л. Скуратівський [30], Р. М. Рукомеда [28], О. В. Фесенко [35], Д. А. Чистілін [41], В. М. Дебенко [9]. Серед західних дослідників проблеми євразійства слід назвати тих, хто в рамках геополітичної проблематики займається вивченням Євразії. З класиків це X. Макіндер і К. Хаусхофер, із сучасних дослідників – С. Хантінгтон і 3. Бжезинський [2].
Структура курсової роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів з п’ятьма підрозділами, загальних висновків, списку використаної літератури, який містить 41 найменувань. Повний обсяг курсової роботи становить 40 сторінок.