Поєднання різного – сутність гармонії

§5. Чи варто гуманітаріїв запитувати про друге начало термодінамики?абоЩо гуманітарій може знати про рівняння Д.К.Максвелла?

Можливо, втомившись від занадто деталізованої аргументації на користь вивчення гуманітарних дисциплін, Ви можете запитати: „А їм, гуманітаріям, невже не потрібні науково-технічні знання?”

Не вагаючись, даю відповідь – Так, потрібні, необхідні! В школі всі ми, і „фізики” і „лірики”, вивчаємо комплекс природничих і гуманітарних дисциплін. Ці загальні знання основ допомагають нам ще в шкільному віці визначитись: „Хто ми є?” „Фізики” чи „Лірики”? Ці знання – ще тільки перші кроки на шляху формування цілісного світогляду людини.

Коли вищі навчальні заклади концентрують увагу майбутнього фахівця переважно на тих дисциплінах, що визначаються спеціальністю, вкрай важливо пам’ятати, що Фахівець, це ще не вся Людина – різні масштаби. Тому і в гуманітарних (зокрема в мистецьких) вищих навчальних закладах необхідні дисципліни, які б знайомили з історією розвитку світової науки і техніки, давали б уявлення про сучасну наукову модель фізичного світу, яка, за визначенням фізика та письменника Ч.П.Сноу, є „найбільш прекрасним і дивовижним творінням, яке стало можливим завдяки колективним зусиллям Людського Розуму”. Вважаю, що необхідними дисциплінами для гуманітаріїв були б і такі: „Перспективи розвитку науки і техніки”, „Наука і техніка сучасної України” та інші.

На жаль, в радянські часи, так само як і тепер, такі дисципліни в гуманітарних інститутах не викладались. Але просвітницькі (позааудиторні) лекції з питань науки і техніки читались лекторами товариства „Знання”. Окрім того, варто зважити на те, що гуманітарії це люди, які люблять багато читати і не тільки художню літературу та наукову літературу зі спеціальності, але і науково-популярну з проблем розвитку науки і техніки. Тому в далекі 60-90-ті рр., ми були постійними читачами і передплатниками журналів „Наука и жизнь”, „Знание - сила”; серії „Знання” – „Новое в жизни науки и техники”; серій: „Знак вопроса”, „Физика”, „Химия”, „Математика”. Ми купляли і читали книжки з серії „Жизнь замечательных людей” (особливо захоплюючись біографіями вчених), а також серії „Эврика”. Саме в цій серії я прочитала книги: Г.Максимович „Беседы с академиком Глушковым” (1976 р.) та М.М.Мойсеєв „Люди и кибернетика” (1984 р.) [Микита Микитович Мойсеєв, член-кор. АН СССР, математик]. У нього багато робіт з питань прикладної математики, а також з проблем використання ЕОМ та математичних методів в різних галузях людської діяльності. Читали і такі його книжки, як: „Математик задает вопросы”, „Слово о научно-технической революции”. До речі, аж до середини 70-х років минулого століття, я була переконана, що кібернетика – найсучасніший науковий термін. І саме завдяки науково-популярним роботам Микити Миколайовича Мойсєєва дізналась, що ще у 1843 році в провінційному польському видавництві в Познані вийшла польською мовою книга професора філософії німецького університету у м.Фрайбург Броніслава Трентовського „Відношення філософії до кібернетики як мистецтва управління народом”. Ми з захопленням читали книгу Є.Парнова „На перекрестке бесконечностей” (1967 р.) про те, як вибудовувалась сучасна фізична картина світу, про те – кінцевий чи нескінченний простір. Ця книга, як на мене, ще й досі не втратила своєї актуальності. Ми читали роботи фізіолога Олексія Олексійовича Ухтомського (1875-1942 рр.), в яких йшлося про теорію домінанти; роботи фізіолога, психолога Володимира Михайловича Бехтерєва (1857-1927 рр.), а також – Норберта Віннера „Творец и робот”, Н.П.Дубинина „Вечное движение” (1975 р.) та інші]. Всі ці знання ми, гуманітарії, самостійно вивчали, про них дискутували. Всі названі та ще багато інших книжок, присвячених науково-технічним та природничим наукам є частиною моєї домашньої бібліотеки, ними я постійно користуюсь. Отже, завдяки тому, що більшість гуманітаріїв цікавиться науково-технічною проблематикою, їм знайоме поняття „ентропії” (пов’язане з другим началом термодинаміки) і поняття „поля” (замість „сили”), яке дозволило М.Фарадею і Д.К.Максвеллу вперше вийти за межі ньютонівської фізики.

Поиск по сайту: