Які імена згадуєте Ви?

Українець, майже наш земляк (народився у Житомирі), Сергій Павлович Корольов (1907-1966 рр.) видатний (тепер вже всесвітньо відомий) учений і конструктор у галузі ракетобудування і космонавтики. В 30 років був засуджений „як ворог народу” на 10 років робіт в сталінських виправно-трудових таборах. Разом з таким же в’язнем Андрієм Миколайовичем Туполєвим у роки Вітчизняної війни працював над створенням літака ТУ-2. Зверніть увагу на життєвий шлях С.П.Корольова: спершу – студент механічного факультету Київського політехнічного інституту; пізніше – студент аеромеханічного факультету МВТУ ім.Баумана; далі – школи планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту; робота в Центральному аерогідродинамічному інституті ім. М.Є.Жуковського; начальник групи ракетних апаратів провідного відділу крилатих ракет Московського Реактивного науково-дослідного інституту; арешт, війна, робота під наглядом конвою з такими же як і він „ворогами народу” в Казані в проектному інституті (такі „ув’язнені” науково-дослідні інститути називали „шарашками”); дострокове звільнення (був в’язнем 6 років); робота у складі комісії у Німеччині з вивчення німецької професійної техніки; засекречений головний конструктор найбільшого в СРСР ракетного центру.

Здавалось би „звідки?” (а, головне, „навіщо?”) знання латинської мови, класичної музики (яку він любив і намагався знайти час, щоб слухати), поезії. За спогадами колег і друзів, він знав напам’ять вірші багатьох поетів. Читав їх вголос в коротких перервах робочого часу. Для тих, з ким він працював, це не було дивним, через те, що знали: він, Корольов Сергій Павлович, в будь-яких умовах постійно прагнув досконалості, всепоглинаючого самопізнання, досвіду в найрізноманітніших сферах.

1919-1921 рр. першим президентом Української Академії Наук стає Володимир Іванович Вернадський (1863-1945 рр.). Він визнаний „Людиною століття”. Вчений-універсал, мислитель і природознавець найширшого профілю, один із засновників геохімії і радіогеології, творець біогеохімії, вчень про біосферу і ноосферу. Закінчивши фізико-математичний факультет Петербурзького університету, почав наукову кар’єру з мінералогії і кристалографії. В автобіографії писав про те, що все життя його було пов’язане з Україною (дитинство пройшло у Харкові). Свій перший гімназичний вірш, написаний українською мовою, присвятив багатостраждальній Україні. В.І.Вернадський був людиною високої культури, чудовим знавцем мистецтва, вченим з глибокими гуманістичними переконаннями.

Згадаймо також видатного українського вченого в галузі мостобудування і зварювання Євгена Оскаровича Патона (1870-1953 рр.). Людина високоосвічена, ерудована, володів декількома мовами, блискуче знав німецьку. Професор Дрезденського політехнічного інституту Вільгельм Френкель (фахівець світового рівня) помітив здібного студента Є.Патона саме тому, що той вирізнявся надзвичайним сумлінням і широкою обізнаністю, і запросив до себе асистентом на кафедру мостобудування. Протягом усього життя Євген Оскарович був мрійником і романтиком, а джерелом його натхнення були краса мистецтва і природи. Він був не тільки інженером, але ще мав витончені естетичні смаки. Тому і став Майстром. Парковий міст Є.О.Патона у Києві, який був зведений ще у далекому 1904 р., вирізняє вишуканість, легкість, романтизм. Але, попри всю свою тендітність і невагомість, міст абсолютно міцний і надійний; слугує вже понад 100 років і має назву „Міст закоханих”.

Не можна забувати також видатного українського математика і кібернетика Віктора Михайловича Глушкова (1932-1982 рр.), засновника і першого директора Інституту кібернетики Академії Наук України (Інститут тепер носить його ім’я). В.М.Глушков – автор загальної теорії автоматів і дискретних перетворювачів. Його праці зі створення штучного інтелекту мали міжнародний розголос.

Наукові інтереси В.М.Глушкова були надзвичайно масштабними. Його цікавили всі найважливіші сфери людської діяльності. Він мав колосальний обсяг знань закладений ще в молоді роки. Все це було міцним підґрунтям талановитого вміння генерувати нові ідеї, формулювати перспективну мету, організовувати і надихати наукові колективи на пошуки ефективних методів розв’язання економічних задач, на проведення наукових досліджень з обчислювальної математики і техніки. В автобіографії він писав про те, що з кожної книжки, навіть далекої від фахового спрямування, навчився добувати знання для вирішення тієї чи іншої задачі: „Коли ви просто читаєте книгу – писав він – то вам здається, що все зрозуміли. А насправді в голові майже нічого не відклалося. Коли читаєш під кутом зору, як це можна застосувати до своїх задач, тоді прочитане запам’ятовується на все життя. Такого способу навчання я дотримувався завжди”.

Як тут не згадати Альберта Ейнштейна (1879-1955 рр.), який в своїй роботі „Творча автобіографія” писав, що розважальні книжки не читає, але любить читати і перечитувати М. де Сервантеса „Дон Кіхот”, вірші Г.Гейне, В.Гете і особливо твори Ф.Достоєвського. „Достоєвський збагачує мене більше, ніж будь-який мислитель, навіть більше, ніж Гаусс!” (Зверніть, будь ласка, увагу, К.Ф.Гаусс (1777-1855 рр.), німецький математик, астроном, геодезист; довів у 1799 р. основну теорему алгебри; запропонував теорію земного магнетизму; йому належать дослідження з геометричної оптики, математичної фізики, механіки та інш.).

Варто знати, що А.Ейнштейн упродовж всього життя був надзвичайним прихильником класичної музики (особливо А.Моцарта), грав на скрипці твори Баха, Гайдна, Шуберта і Моцарта. Згадуючи Майкла Фарадея (1791-1867 рр., англійський фізик, хімік, основоположник вчення про електромагнітне поле) писав: „Цей розум ніколи не був занурений у формули”.

Нагадую: А.Ейнштейн заклав основи теорії відносності, автор красивої, елегантної формули E=mc², яка стала головною формулою ХХ ст., Лауреат Нобелівської премії 1921 р.

Так от, А.Ейнштейн дуже любив повторювати слова Г.Лейбніца: „Музика є радістю душі, яка обчислює, навіть не усвідомлюючи це”. Думаю, Ви пам’ятаєте про те, що Готфрід Лейбніц (1646-1716 рр.) німецький вчений, математик завершив, незалежно від І.Ньоютона, створення диференціального та інтегрального числень; відкрив закон збереження кінетичної енергії; в роботі „Про мистецтво комбінаторики” передбачив принцип сучасної математичної логіки. Але, можливо, Ви не знаєте, що до всього того він був політиком, істориком, юристом, педагогом, мандрівником, дипломатом, філософом (твори „Монадологія”, „Нові досліди людського розуму”). Приклади на користь поєднання двох систем мислення формально-логічного і науково-технічного можна наводити до нескінченності, не минаючи і наших сучасників, і тих, хто поряд.

Ставши студентом нашого університету, Ви, при бажанні, зможете переконатися у тому, що і науковці нашого інституту, доктори і кандидати наук – люди надзвичайно ерудовані. Вони є широкообізнаними в питаннях мистецтва і культури.

Ректор нашого університету Борис Іванович Мокіндоктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії педагогічних наук України, декількох громадських вітчизняних та міжнародних академій, депутат Верховної Ради УРСР 12-го скликання та депутат Верховної Ради України 1-го скликання– не тільки відомий вчений, але й відомий політичний і громадський діяч. Він є також членом Національної спілки журналістів України, автором восьми документально-публіцистичних книжок.

Він є людиною, яка глибоко розуміє проблеми і потреби культури і мистецтва. Про це свідчить і наш Центр культурології, становлення і розвиток якого був би неможливим без його підтримки і допомоги.

А директори наших інститутів, декани, значна кількість професорів і доцентів – це люди, які люблять поезію, живопис, грають на тих чи інших музичних інструментах, малюють, беруть активну участь в культурно-мистецькому житті міста. Завжди знаходять час для відвідувань театрів, музеїв, концертів класичної музики.

Поиск по сайту: