СВІДЧЕНЯ ОПАНОВАНОГО ЗЛИМ ДУХОМ

Цей розділ написаний з надзвичайною ясністю, не є моєю працею, але свідченням людини, яку навідав злий дух. Навіть найвправніший екзорцист має завжди труднощі з розумінням того, що відчувають особи, яких напастує злий дух. Головна мета Дж. Дж. М. - спроба виразити стани, важкі для опису, сподіваючись, що його зрозуміють насамперед ті, що мають подібну біду.

Усе почалось після 16 років. Перед тим був щасливим, вільним і веселим хлопцем, хоча деяке пригнічення мене переслідувало всюди й мені шепотіло: "Ми робимо це, а ти?"; "Ми йдемо туди, а ти?" Не знав причини цього явища, але тоді не звертав на це уваги. Мешкав у приморському містечку Можливо, гарний схід сонця і розлогі поля допомагали мені перемагати цю меланхолію. Коли минуло 16 років, переїхав до Риму, перестав ходити до Церкви; почав користати з усього, що у великому місті притягує новоприбульця; тобто зустрів всі ті екстремальні ситуації, про які у малому містечку ніхто навіть не здогадувався. Дуже швидко познайомився з наркоманами, волоцюгами, злодіями, дівчатами легкої поведінки. Почав із усього цього користати і втратив внутрішній спокій, який мав раніше. Жив у новому вимірі, такому штучному, що викликало нудоту.

Мій батько був дуже суворим і вимогливим, контролював кожен мій крок і завжди був мною незадоволений. У результаті прикрощів з боку батька і неодноразових упокорень, яких від нього зазнавав, я опинився на вулиці. Залишив дім, спізнав, що таке голод, холод, відсутність сну і підлість. Відвідував жінок легкої поведінки і важких до витримання приятелів. Невдовзі з'явилися у мене запитання без відповіді: "Для чого живу? Чому опинився на вулиці? Чому є таким, коли інші мають силу, щоб працювати і усміхатися?"

Саме тоді я зустрічався з однією дівчиною, яка вважала, що зло сильніше від добра. Розповідала про чарівників, чарівниць і виписувала такі речі, що аж голова йшла обертом. Я думав, що вона дуже розумна, оскільки такі роздуми про світ і життя перевищувало можливості звичайної людини. Перечитав усі її нотатки, а потім наказав їй спалити це все у моїй присутності, оскільки в них говорилось лише про зло, і тримати такі речі вдома мені було лячно. Дівчина зненавиділа мене без будь-якої причини. Намагався допомогти їй вийти з цього темного кута, але мені не вдавалося, насміхалася з мене і з того добра, яке їй пропонував.

Повернувся до дому батьків, але познайомився з іншою дівчиною, ще гіршою від попередньої. Кілька років був пригніченим, нещасливим і відкинутим усіма знайомими. Мене огорнула темрява, зникла усмішка з моїх вуст, і сльози щоразу напливали на очі. Був у цілковитому розпачі і питав знову себе: "Для чого живу? Хто я? Для чого існує людина на землі?" Звичайно, у моєму середовищі все це нікого не цікавило. І одного разу в глибині душі в хвилину дуже сильного розпачу я закричав слабким голосом: "Боже мій, мені кінець! Ось стою перед Тобою... допоможи мені". Виглядало, що я був вислуханий; а через кілька днів дівчина, з якою зустрічався, пішла до церкви, висповідалася, і прийняла Святе Причастя, і повністю змінила своє життя в дуже короткий час.

Я, щоби не бути гіршим, зробив те саме. Потрапив до однієї церкви, у якій несли процесійно фігуру Матері Божої з Люрду. Попросили мене, щоб допоміг нести і, хоч я соромився, послухав і був потім з цього дуже гордий. Поєднався з Богом. Прийняв Св. Причастя і був дуже здивований поведінкою сповідника, який був щодо мене добрий і вирозумілий.

Вийшов звідти, кажучи собі: "Все ж таки мені вдалося, повернувся до добра!" І хоча не знав точно, що це таке добро, відчував, що так є. Після кількох тижнів довідався про Меджугор'є, де Матір Божа з'являлася від 1981 року. Швидко відправився туди зі своєю дівчиною, заохоченим чудом, про яке зараз не буду розповідати. Ми повернулись до Церкви повністю, змінили своє життя, полюбили Бога більше, ніж самих себе, так, що вона стала монахинею, а я подумував про священство. Не міг стримати своєї радості з цього, що мав ціль до життя і що життя не закінчується тут.

Але це був лише початок. Був "хтось", хто був незадоволений з цього всього. Після кількох років знову подався до Меджугор'є. Після повернення до Риму почав відчувати відголоски тієї темряви, яка огортала мою душу перед віднайденням Бога. Протягом кількох тижнів повернулися ці відчуття, які пов'язував із батьковим важким характером, зі скрутним становищем, у якому з різних причин перебував, з муками, які вважав чимось загальним, не знаючи, що інші цього не переживали. Враження це, як вже згадав, стало реальністю. Я почав мучитися, як ніколи досі. Потів, мав гарячку і втратив сили так, що не міг навіть їсти, а мусили мене годувати. Мав відчуття, що моє терпіння не стосується тіла, бо воно наче не брало участі у всіх цих подіях. Я відчував страшенний відчай і бачив, не знаю якими очима темряву, яка оповила ані мою кімнату, ані ліжко, на якому я вже кілька місяців лежав, а моє майбутнє, можливість життя і сподівання на краще завтра. Почувався, наче вбитий невидимим ножем, і відчував, що той, хто тиснув на цей ніж, ненавидить мене і дуже прагне моєї смерті. Важко це висловити словами, але було так, як я сказав.

Після кількох місяців виглядав як помішаний і не був здатний розсудливо думати, хотіли мене віддати у психіатричний заклад. Вже не розумів того, що казав, бо жив у іншому вимірі - у вимірі терпіння. Я наче відірвався від реальності. Був присутній лише тілом, а душа перебувала деінде, у якомусь жахливому місці, куди не проникає світло і де не існує жодної надії.

У такому стані, між життям і смертю, був кілька місяців і не знав, що про це думати. Втратив приятелів, рідних і розуміння домашніх. Був поза нормальним світом, а вони зовсім мене не розуміли, я, натомість, і не міг претендувати на зрозуміння, знаючи, що діється у моєму нутрі і чого б я ніколи не зміг описати. Майже забув про Бога, а якщо звертався до нього зі слізьми і нескінченними скаргами, відчував, що Він далеко. А була це далечінь, яка вимірюється не кілометрами, а запереченнями; тобто щось говорило "ні" Богові, добру, життю, мені. Попросив, щоб мене направили до лікарні, бо думав, що ця гарячка, яку мав багато місяців, мусить мати фізичну причину, і якщо б її зняти, я б почувався краще. Зрештою, мусів щось робити.

Жоден шпиталь у Римі не хотів мене прийняти, бо мав лише температуру. Мусив їхати за 300 кілометрів до місцевості, де перебував двадцять днів, проходячи різні можливі обстеження. Вийшов зі шпиталю, бо не підтвердився жоден діагноз, з історією хвороби, яка могла б викликати заздрість у будь-якого атлета. Був здоровий, як риба, лиш у примітці було сказано те, що лікарі не можуть пояснити причини гарячки, а також набряки обличчя і його трупний вигляд.

Був блідий, як листок паперу. Лише залишив шпиталь, де усі мої болі трішки зменшилися, почалася велика криза. Часто вертав і дуже мучився. Одного дня опинився у незнаній частині міста. Як я туди потрапив, цього не знаю; ноги йшли самі, плечі рухались незалежно від волі, і подібне діялось з рештою тіла. Було це страшне відчуття; наказував членам тіла, але вони мене не слухали. Не бажаю нікому, щоб хтось відчував подібне. На додачу повернулась темрява, яка, окрім душі, огорнула ще й тіло. Усе бачив так, як вночі, хоча був світлий день. Моє терпіння дійшло до кульмінації; почав кричати, звиватися по землі і кликати Матір Божу, говорячи: "Мамо, Мамо, змилуйся... Мати, благаю Тебе! Мамо моя, будь ласкавою до мене, умираючого!" Біль не відступав, а терпіння було таке неймовірне, що я втратив відчуття орієнтації і, тримаючись стін, дійшов до телефонної кабіни. Вдалося мені набрати номер телефона, ударяючись головою до шибки і апарата. Відповіла мені знайома особа, яка мала прийти, щоб завезти мене до Риму. Перш ніж по мене прибули, я побачив пекло, не був у ньому, але тільки побачив його здалеку. Досвід цей змінив моє життя більше, ніж навернення в Меджуґор'ї.

Але я ще не думав надприродніми категоріями, а все пояснював собі причинами психологічними і непристосованістю до життя, труднощами з батьком, важким дитинством, кризою почуттів та іншими речами, які добре пояснювали причину всього, що зі мною сталося. Самостійно п'ять років вивчав психологію, і завдяки цьому вдалося мені сконструювати схему, яка пояснювала неминучість цих моїх страждань. У свято Матері Божої Доброї Ради, у якої я благав допомоги, один монах порадив мені зателефонувати до одного харизматика, який відзначався даром знання і був під духовним проводом одного єпископа. Той сказав мені: "Тобі поробили на смерть, вразивши розум і серце; вісім місяців тому ти з'їв зачарований плід". Я вибухнув сміхом, не вірячи жодному слову; але потім, подумавши, відчув, як знову в середині в мені починає жевріти надія. Почуття, про яке я вже і забув, та почав думати про згаданий плід і згадувати, що це було вісім місяців тому. "Це правда, що саме тоді з'їв такий плід". Згадав собі також, що не хотів його їсти, тому що мав відразу до людини, яка мені його дала. Усе збігалося. Тоді також почув раду, що стосувалася способу виходу з цього стану - прийняти благословення.

Шукав екзорциста і після різних насмішок священиків і єпископів, а також упокорень, яких від них зазнав, потрапив до о. Аморта. Дуже добре пам'ятаю той день. Не знав, що означає це особливе благословення, і думав, що це знак хреста, який священик робить на закінчення Служби Божої. Я сів, він поклав єпітрахиль (стулу) на мої плечі, а руку - на голову; почав відмовляти молитви по-латині, які я зовсім не розумів. Через хвилину ніби свіжа, майже охолоджувальна роса зійшла з моєї голови на ціле тіло. Вперше за рік гарячка почала мене залишати. Я не говорив нічого, він далі виконував свої дії, а в мене поволі почала відживати надія, денне світло поволі стало денним, спів птахів вже не був подібний до крякання круків, зовнішні галаси вже не дратували, а ставали звичайним шумом; я носив навіть у вухах вату, бо від найменшого шуму мене підкидало.

О. Аморт сказав мені прийти знову. Як вийшов, хотів сміятися, співати, стрибати з радості: "Як добре, сказав собі, що це закінчилося!" Правдою було це все, чого довідався: не було це божевілля, але злість з боку "когось", хто мене ненавидів і хотів мені вчинити зло. "Це правда, - повторював собі в машині, - це все правда". Тепер вже минуло три роки і поволі після того, як отримав кілька благословень, став нормальним. Відкрив також, що щастя походить від Бога і не осягнемо його завдяки власним зусиллям і надмірним турботам.

Зло, невезіння, сум, неспокій, трясіння ніг, напруження нервів, нервова втома, безсоння, страх перед шизофренією чи епілепсією (я мав насправді кілька приступів) і багато інших хворіб, жертвою яких я був, - це все зникло під час звичайного благословення. Проходить вже третій рік від моменту, коли отримав докази, які свідчать про те, що диявол існує і діє набагато більше, ніж ми думаємо, і робить усе, щоб не виявити себе, переконуючи нас, що ми маємо ту чи ту недугу, в той час, як він є автором кожного лиха і тремтить перед священиком з кропильницею в руках. Я вирішив описати це своє пережиття, щоби ті, які будуть читати, зауважили цей аспект нашого життя, який я пізнав дуже добре. Я є щасливим, що Бог допустив це величезне випробування, тому що тепер починаю пожинати плоди тих численних страждань. Зараз моя душа є чистішою, і я бачу те, чого раніше не помічав. Насамперед я вже не є таким скептиком і більш уважним до реальності, яка мене оточує. Я думав, що Бог покинув мене, а Він, власне, тоді працював наді мною, готуючи мене до зустрічі з Собою.

Цим свідченням хочу підбадьорити всіх, хто має недуги, подібні до тих, що я мав, щоби не тратили надії і вірили, що Бог ніколи нас не покидає, хоча нам так здається. Я сам переконався, що в дійсності воно так. Потрібно витривати, хоч би випробування тривали цілі роки. Крім того, хочу уточнити, що благословення мають настільки більший ефект, наскільки Бог цього хоче, і це не залежить від волі екзорциста чи екзорцизмованого; ця інтенсивність залежить набагато більше від бажання навернення екзорцизмованого, ніж від самих молитов екзорцизму. Сповідь і Причастя мають таку саму вартість, як найбільший екзорцизм. У сповідях, особливо, якщо вони були добрими, я відчував негайне зникнення вище згаданих терпінь; і в причастях таку нову солодкість, про існування якої я і не здогадувався.

Раніше, ще перед цими моїми стражданнями, я ходив до сповіді і приступав до Святого Причастя, але не страждаючи, не був здатен бачити, від чого вони мене захороняють. Тепер знаю і заохочую, особливо остиглих, щоб повірили, що Бог насправді присутній у Тайні Сповіді і Пресвятій Євхаристії, яку часто приймаємо з великим розсіянням.

Особливо заохочую повірити скептиків, перш ніж "хтось" їм допоможе в цьому силоміць, як це сталося зі мною. На закінчення звертаюсь із закликом до всіх нещасливих, до опанованих, до зненавиджених сатаною, який послуговується їхніми знайомими, щоб їх мучити і довести до смерті. Не втрачайте віри, не покидайте надії, не піддавайтеся намовам і навіюванням, які злий дух вам накидує.

Це його правдива мета, а не лише спричинити вам страждання і хвороби. Він не прагне нашого терпіння, але чогось більшого -наші переможені душі, які б казали: "Кінець, мене переможено - я є іграшкою у руці зла; Бог не здатний мене звільнити; Бог забув про Своїх дітей, якщо допускає таке терпіння. Бог не любить мене, і зло сильніше від Нього". Це правдива перемога злого духа, якій ми мусимо дати відсіч, навіть якщо вже не маємо віри, тому що вона затьмарена болем. "Ми повинні прагнути вірити", -тоді такої волі злий дух не може опанувати, бо воля належить нам; не належить вона ані Богові, ані злому духові, бо Бог її нам подарував, коли нас створював. Тому ми повинні завжди казати "ні" тому, хто хоче її ослабити, а мусимо вірити і св. Павлові, що перед Іменем Ісуса Христа згинається кожне коліно на Небі, і на землі, і під землею" (Фил. 2,10).

Це наше спасіння. Мусимо твердо вірити, інакше зло, яке нам заподіяно чарами чи закляттями, може нас мучити роками, без покращення. Для тих, хто вважає себе шаленим і не бачить порятунку, можу посвідчити, що після багатьох благословень це зло зникає, наче його й ніколи не було. Тому ми не повинні його боятися, але хвалити Бога за хрест, який нам зсилає. Після завжди приходить Воскресіння, так, як після ночі наступає день, бо так все створене. Бог не ошукує, Він нас Собі вибрав, щоб ми товаришували з Ісусом в Гетсиманії, щоб були учасниками Його терпінь для того, щоб разом з Ним воскреснути.

Непорочній Діві Марії жертвую це свідчення, щоб вчинила його плідним для добра моїх стражденних братів. Відплачую любов'ю, прощенням, усміхом і благословення тим усім, хто став знаряддям злого духа, щоб завдати мені мучеництво, яке я переніс. Молюся, щоб моє терпіння дозволило їм побачити світло, яке я отримав як дар від нашого чудесного Бога.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКЗОРЦИЗМУ

Якщо якась особа мала пороблення, навіть якщо вони не виявилися під час екзорцизму якимись особливими ознаками, то така особа часто відразу відчуває його добрі наслідки. Загалом не є важливими результати в сам день здійснення екзорцизму: і цього дня може бути як покращення, так і погіршення, приголомшення чи сонливість, поява синців чи припинення болю. Ці речі не мають великого значення. Важливими є результати, які з'являються пізніше, на другий день і далі. Деколи хтось почувається погано один чи два дні, а потім наступає покращення на деякий період. Загалом переважно відразу відчувається покращення, яке може тривати кілька чи багато днів, залежно від сили атаки злого духа. Якщо хтось не виявляв жодної ознаки пороблення під час благословення і якщо не відчуває жодного результату після нього, це найчастіше означає, що не має ніякого пороблення, а причиною його проблем є інші речі. Але екзорцист може запросити прийняти ще одне благословення, якщо підозрює, що злий дух причаївся.

Треба звернути увагу на те, що діється під час наступних благословень, як щодо поведінки під час екзорцизму, так щодо його наслідків. Бо може трапитися, що вже під час першого благословення вплив злого духа виявиться повністю. А під час виконання наступних екзорцизмів видно поступовий занепад ознак присутності. В інших випадках зауважують, що злий дух намагався затаїти свою присутність, і лише пізніше почав поступово її виявляти, після чого настала фаза ослаблення, занепаду.

Пригадую собі молодого чоловіка, у якого під час першого екзорцизму виявилася лише невелика ознака опанування; натомість почав кричати і метатись під час другого екзорцизму. Хоча той випадок був поважніший від багатьох інших, вистачило кілька місяців екзорцизмів, щоб він був цілком звільнений від злого духа.

Для досягнення доброго результату потрібна співпраця особи, яка просить екзорцизм. На мою думку, звичайно екзорцизм має вплив на зло лише на 10 %, решта 90 % залежить від зусиль зацікавленої особи, від її щирої молитви, прийняття Святих Тайн, життя згідно з наукою Євангелії, використання сакраменталіїв (поговоримо пізніше про екзорцизмовану воду, сіль, олію), покладання надії на молитву інших осіб (дуже результативна молитва цілої родини, парафіяльних і монаших спільнот, молитовних груп...), прохання про відправлення Служби Божої. Дуже корисні прощі і вчинки милосердя. Над усе потрібна щира особиста молитва, сильне з'єднання з Богом, щоби молитва стала звичною справою. Часто маю справу з особами, які занедбують релігійні практики. Особливо тим особам дуже корисно брати участь у парафіяльному житті чи у молитовних групах, особливо групах Віднови у Святому Духові. Щоб обґрунтувати важливість співпраці особи з екзорцистом, я часто роблю порівняння з наркотиками; усі знають, що наркоман може вилікуватися, але лише за двох умов: тоді, коли хтось йому допоможе (помістивши у відповідну лікувальну установу), бо сам він заслабкий, щоб відкинути наркотики; а також змушений активно співпрацювати, докладаючи всіх зусиль, якщо ж ні, то будь-яка поміч буде марною. У нашому випадку особисту допомогу можна подати у вигляді засобів, які я раніше називав. Якщо навіть безпосередній результат екзорцизмів, тобто звільнення від злого духа, дуже повільний, то я був свідком також раптових навернень цілих родин, які почали ревно практикувати християнське життя, а також відмовляти спільні молитви (дуже часто вервичку). Бачив, як рішуче перемагали всі перешкоди, що утруднювали звільнення; деколи перешкодою був позашлюбний подружній зв'язок, іншим разом труднощі у пробаченні кривди або у примиренні з особами, часто з близькими кревними, з якими були розірвані усі родинні зв 'язки.

Особливо результативною є одна з найважчих євангельських заповідей, тобто вибачення ворогам. У нашому випадку ворогами є найчастіше особи, які робили або надалі роблять чари. Щире прощення, молитви за таких осіб, відправлення Служби Божої за них були засобами, які змінили ситуацію і пришвидшили оздоровлення.

До результатів екзорцизму варто також зарахувати вилікування болю і хворіб, які деколи здавалися невиліковними. Могли це бути болі, важкі для зрозуміння, що з'являлись у різних частинах тіла (передусім, наголошую, це - голова і шлунок), а також добре знані медицині хвороби, але не вилікувані лікарями чи визнані невиліковними. Злий дух має таку силу спричиняти появу різних хворіб. Євангеліє розповідає про жінку, яку злий дух 18 років тримав згорбленою. її вилікував Ісус, який вигнав з неї злого духа (Лк. 13,10). Подібно також був уздоровлений глухонімий зі своєї немочі, спричиненої злим духом. Ісус лікував також глухих і німих, які страждали на ці хвороби, але не з приводу присутності злого духа. Євангеліє дуже виразно відрізняє хворих від опанованих, хоча деякі ознаки можуть бути спільними.

Які люди найчастіше хворі і найважче їх вилікувати? З мого досвіду випливає, що це ті, які мали дуже сильні пороблення. Пригадую, наприклад, деяких людей, на яких кинули закляття в Бразилії (які називаються там макумба); благословив також інших людей, яким поробили африканські чарівники. Це дуже важкі випадки. Додам ще про чари, які кинули на цілі сім'ї, щоб їх знищити. Деколи маємо справу з настільки важкими ситуаціями, що не відомо, з чого почати. Дуже повільно лікуються ті випадки, коли на цих осіб час від часу кидають нові закляття. Екзорцизм сильніший від закляття, тому оздоровлення не може бути зупиненим, лише затриманим, деколи надовго.

Які люди найчастіше уражені злим духом? Не вагаюся відповісти, що ними є молоді люди. Вистачить згадати про грішні причини, які я називав як нагоди, подаровані злому духові, щоби шкодити людині. З причини відсутності віри та ідеалів, молоді люди тепер найбільш наражені на небезпечні ситуації. Навіть діти під загрозою, але не з власної волі, але з приводу їхньої слабкості. Часто екзорцизмуючи дорослих осіб, виявляємо, що присутність злого духа сягає раннього дитинства, хвилин народження чи навіть період перебування у лоні матері.

Багато разів мені звертали увагу, що благословляю більше жінок, ніж чоловіків. Це трапляється у всіх екзорцистів. Не є помилковим припущення, що жінка більш наражена на атаки злого духа. Чоловіки і жінки не є під однаковою загрозою. Також правда, що жінки частіше приходять до екзорциста, щоб прийняти від нього благословення. Багато чоловіків, якщо навіть впевнені, що діткнуті злим духом, не хочуть іти до священика. Частіше чоловіки, ніж жінки, відмовлялись змінити своє життя, коли я їх про це просив. Звичайно, вони не прийшли на наступні благословення, хоч були свідомі свого нещастя. Найбільшою перешкодою для них був перехід від практичного атеїзму до життя живою вірою, тобто від життя у гріху до життя у Божій ласці.

Не приховую, що вилікування з цього зла залежить від зміцнення християнського життя. І думаю, що це одна з причин, чому Бог допускає це зло в житті особи. Визнання осіб, яких діткнув злий дух, підтверджує, що їхня віра була дуже слабка, а молитва - зовсім мертва. Причиною того, що вони наблизилися до Бога (а то й самі стали апостолами), було саме напастування злого духа. Ми більше прив'язані до землі і до життя дочасного, ніж нам насправді здається. Бог, натомість, більше турбується про наше вічне добро.

Екзорцист, приступаючи до благословення осіб, не повинен задовільнятися заохочуванням їх до молитви і користання з тих засобів, про які я вже згадував, але повинен шукати також можливі засоби, щоб розворушити, ослабити і вигнати злого духа. Ритуал наголошує, що потрібно часто повторювати ті вислови, на які злий дух найбільш вразливий і треба їх добирати залежно від особи і від обставин. Але варто користати також з іншої допомоги. Деякі злі духи не переносять кроплення свяченою водою; інших дратує хукання в обличчя, яке вживали як ефективний засіб ще Отці Церкви, як пише Тертуліан; ще інші не переносять запаху ладану, тому потрібно його вживати; деяким завдає страждання гра на органах, сакральна музика, грегоріанський спів. Це допоміжні засоби, у результативності яких я сам переконався. А як поводиться злий дух під час виконання екзорцизмів? Хочу додати дещо до того, що сказав раніше. Злий дух терпить і спричиняє терпіння особі. Терпіння, якого зазнає він під час екзорцизмів, важко навіть уявити. Одного дня о. Кандідо запитав злого духа, чи в пеклі є вогонь, який сильно пече. Злий дух відповів: "Коли б ти знав, яким вогнем ти є для мене, то не ставив би мені такого питання". Звичайно, йдеться не про вогонь, який маємо тут, на землі, який спалахує внаслідок спалення горючого матеріалу. Бачимо, як "ошпарює" злого духа дотик до святих речей, таких, як хрест, мощі, свячена вода.

Також я чув багато разів скарги злого духа, що він більше терпить під час уділення благословення, ніж у пеклі. А коли запитав його: "Чому не йдеш до пекла?", то він мені відповів: "Бо найважливішою річчю для мене є спричинення терпіння цій особі". Тут видно правдиву злобу і підступність, бо ж він добре знає, що немає жодної користі з того, що наражається на збільшення своєї вічної кари за кожне спричинене терпіння. Однак, навіть платячи дорогу ціну, він не перестає чинити зло задля самої приємності його робити.

Імена злих духів, подібно як у ангелів, означають завдання, які вони виконують. Найважливіші злі духи мають імена біблійні чи надані їм Традицією: Сатана або Велзевул, Люцифер, Асмодей, Меридіан, Завулон. Інші імена дуже окреслюють мету, яку вони переслідують: Знищення, Загроза, Руїна. Можуть також означати різні види зла: Безсонність, Переляк, Незгоду, Заздрість, Ревність, Похіть.

Після виходу з людини, злі духи здебільшого засуджені на пекло, деколи зв'язані у пустині (у книзі Товія Асмодей був закутий ланцюгом архангелом Рафаїлом). Я завжди наказую їм іти до стіп Хреста, щоб там Ісус Христос, єдиний Суддя, визначив їм місце.

ВОДА, ОЛІЯ СІЛЬ

Серед засобів, які широко використовують екзорцисти (і не тільки екзорцисти), називаю спочатку екзорцизмовану воду (чи принаймні посвячену), екзорцизмовану олію (оливкову) і екзорцизмовану сіль. Кожен священик може відмовити молитви з Ритуалу, щоб екзорцизмувати ці три речі, для цього не треба жодного окремого дозволу. Дуже корисним є знання про специфічне вживання цих сакраменталіїв, які, застосовані з вірою, приносять велику користь.

Свячена вода має широке застосування у всіх літургійних обрядах. її важливість пов'язана з поливанням водою голови під час святого хрещення. У молитві під час освячення води просимо Бога, щоб покроплення цією водою виєднало нам такі три ласки: прощення наших гріхів, охорону перед засідками злого духа і дар опіки Божої.

Екзорцизмування води додає до цього ще багато інших ласк, відганяє усяку силу злого духа, викорінює її. Навіть у щоденній мові, коли хочемо вказати на дві речі, які зовсім зі собою не погоджуються, говоримо, що вони як диявол і свячена вода. Ця молитва спричиняє ще інші наслідки, окрім вигнання злих духів: лікування хворіб, збільшення ласки Божої, охорона домів і усіх місць, де перебувають вірні, від усякого нечистого впливу зловредного сатани. І додає, щоб були переможені задуми пекельного ворога, і, щоб їх мешканці зазнали охорони перед усілякою його присутністю, яка шкодить їхньому нормальному життю і відпочинку, а також, щоб тішилися спокоєм і здоров'ям!

Також екзорцизмована олія, застосована з вірою, допомагає проганяти демонську силу, їхню атаку і різні привиди, ними наслані. А також служить для здоров'я душі й тіла. Варто пригадати дуже давній звичай помазання олією ран і владу, передану апостолам від Ісуса Христа, щоб оздоровляти хворих, накладаючи на них руки і помазуючи їх олією. Екзорцизмована олія має особливу властивість усунення з тіла різних ушкоджень. Часто благословляю нею осіб, які були зачаровані під час споживання чи пиття чогось шкідливого. Виявляється це через характерний біль шлунка, про який я вже згадував, або через особливий спосіб відригування, гикання, відкашлювання, коли йдуть до церкви, під час молитви, а передусім тоді, коли їх екзорцизмують. У цих випадках організм змушений звільнитися від того, що йому шкодить -мусить все це видалити. Екзорцизмована олія в цьому дуже допомагає і звільняє організм від тієї нечистоти. Дуже помічним у цьому є також пиття свяченої води.

Тут потрібно детально описати деякі речі, оскільки тому, хто цього не досвідчив і не бачив, важко буде повірити. Що саме виділяється? Деколи це - густа піноподібна слина або різновид білої, зернистої кашки, іншим разом це - різні предмети: цвяхи, уламки скла, малі дерев'яні ляльки, сплетені кусочки шнурків, звиті шматочки залізного дроту, різнокольорові бавовняні нитки чи засохла кров. Деколи ці предмети виходять природнім шляхом: дуже часто через блювання. Треба зазначити, що організм ніколи не зазнає шкоди (відчуває, натомість, покращення), навіть якщо виводяться гострі шматочки скла. О. Кандідо зібрав повний кошик предметів, видалених з різних осіб. Часом видалення є просто таємниче; особа відчуває біль у животі так, ніби мала цвях у шлунку, а потім знаходить такий цвях на землі біля себе і біль зникає. Створюється враження, що усі ці предмети набувають конкретної форми у момент видалення. О. Кандідо в одному інтерв'ю сказав: "Я бачив у блювотинні шматочки скла, заліза, волосся, кістки, деколи навіть малі пластикові предмети у формі голови кота, лева, змії. Безперечно, ці дивні предмети мають зв язок з причиною, яка викликала диявольське опанування".

Екзорцизмована сіль також допомагає виганяти злих духів і служить оздоровленню душі і тіла. її властивістю є охорона місць від впливу чи присутності демонічної сили. Я завжди раджу, щоб розсипати екзорцизмовану сіль на поріг дому і у чотирьох кутах кімнати чи кімнат, які вважають зараженими діянням нечистої сили.

Сучасний "католицький маловірний світ", напевно, сміятиметься з ефективності сакраменталіїв. Звичайно, сакраменталії діють настільки результативно, наскільки сильніша віра, а використання їх без віри часто не дає ефекту. II Ватиканський Собор у Конституції про Святу Літургію (Sacrosanctum Concilium) у № 60, та у Кодексі Канонічного Права (кан. 1166), дають таке визначення сакраменталіїв: "Сакраменталії є святими знаками, через які, подібно до Святих Тайн, Церква уділяє духовні ласки". Хто їх приймає з вірою, стане свідком великих ласк. Знаю багато хворіб, які не піддаються лікуванню ліками, але які зникли тоді, коли особа зробила на хворому місці знак хреста екзорцизмованою олією.

Коли йдеться про помешкання (про це йтиметься окремо), то дуже результативним є також спалення освяченого ладану. Ладан завжди вважався, навіть у поган, не лише елементом прослави і поклоніння божеству, а також дієвим засобом проти злих духів. Сьогодні його літургічне застосування дуже обмежене, але не перестає бути важливим елементом у Божому культі і ефективним засобом у боротьбі зі злими духами.

Ритуал містить також окреме благословення одягу. Багаторазово я переконувався у ефективності посвячення одягу особам, у яких виявлено присутність злої сили. Варто про це також знати. Деколи посвячений одяг ставав наче тестом для перевірки диявольської присутності в деяких особах. Також і це корисно знати. Часто батьки, наречені питають нас, що робити, коли мають сумніви, що близька їм людина діткнута злим духом, але не хоче піддатися екзорцизмові.

Що тоді робити? Іноді після благословення одягу можна зауважити, як особа відразу після одягання зриває його, не переносячи дотику до нього. Інакше можна перевірити, використовуючи свячену воду. Наприклад, якась мати, підозрюючи сина чи чоловіка, може для усіх приготувати суп, додаючи свяченої води або влити її до чаю чи до кави. Може трапитись, що особа, яку діткнув злий дух, визнає страву гіркою і не зможе їсти, сама не розуміючи чому.

Треба, однак, зазначити, що такі проби можуть бути корисними у випадку позитивному, тобто, коли ця людина відчуває, чи вода благословлена, чи ні, і тим виявляється присутність злого духа. Але не можна стверджувати протилежного, тобто не можна сказати, що якщо хтось невразливий на ці проби, то треба виключити можливість присутності в ньому злого духа. Злий дух робить усе, щоб не дозволити виявити себе.

Також під час виконання екзорцизмів злий дух намагається скритися. Ритуал застерігає екзорциста перед диявольськими штучками. Деколи злий дух цілком не відповідає, або дає безглузді відповіді, яких важко приписати такому розумному духові, яким є диявол. Іншим разом знову вдає, що залишив тіло опанованої особи і що перестав їй докучати, думаючи, що у такий спосіб вдасться йому відвернути її від прийняття благословень екзорциста. Ще іншим разом створює найрізноманітніші перешкоди, щоб ця особа не піддавалася екзор-цизмам: може, йтися про перешкоди фізичні чи, частіше, психологічні, тоді ця особа не йде на зустріч із екзорцистом, особливо коли нема нікого з близьких, хто б її до цього змушував. Злий дух вигадує також ознаки якоїсь хвороби, найчастіше психічної, щоб ввести у блуд екзорциста і підсунути йому думку, що йдеться тільки про природну психічну недугу. Тоді діткнута особа має сни або видіння, під час яких має злуду, що її оздоровив Христос Господь, Пречиста Діва чи якийсь Святий, і тому уникає зустрічі з екзорцистом, повідомляючи його, що вже звільнена.

Згадані сакраменталії, окрім специфічної допомоги, служать також для того, щоб віддалити, принаймні частково, різні ошукання злого духа. У цій галузі його шахрайства є звичайною річчю і тому треба молитися щиро, щоб отримати ласку правильного розпізнання. Серед найчастіших випадків хочу виділити три: коли хтось твердить, що має видіння або внутрішні голоси; коли хтось піддається фальшивому містицизмові чи видає себе за "ясновидця". Часто у таких випадках, коли це не психічні хвороби, то маємо справу із виразним шахрайством злого духа.

Закінчую цей розділ історією одного випадку, який мав зв'язок зі свяченою водою. Одного разу о. Кандідо екзорцизмував опанованого. Паламар наблизився до отця з відерцем води і кропильницею. Несподівано злий дух звернувся до нього: "Цією водою вмий собі писок!" Лише тоді паламар згадав, що наповнив відерце водою з крану, але забув попросити її посвятити.

Новий Ритуал, який набув чинності 11 квітня 1993 року, змінив трохи деякі формулювання, але, звичайно, не зменшив ефектів, навіть якщо тут вони вже не згадуються виразно.

Поиск по сайту: