СТРАХ ПЕРЕД ДИЯВОЛОМ. ВІДПОВІДАЄ СВ.ТЕРЕЗА ВІД ІСУСА

Проти необгрунтованих страхів перед злим духом наводжу уривок із "Життя" (розділ 25,19 - 22), яке написала св. Тереза Авільська. Це слова, що додають впевненості, звичайно, за умови, що самі не відкриємо двері злому духові...

"Якщо Господь такий могутній, як знаю і бачу, і, якщо злі духи є Його невільниками, у чому віра не дозволяє мені сумніватися, що ж злого можуть мені зробити, коли я - слугиня цього Царя і Господа? Чому ж мені мало б забракнути відваги до боротьби навіть з цілим пеклом? Я брала в руки хрест і насправді Бог додав мені відваги. В один момент почулася такою зміненою, що не побоялася кликати їх усіх на боротьбу: "Виступіть усі тепер, щоб я, слуга Господня, побачила, що зможете мені зробити!"

Так насправді-то швидше вони мене боялися, бо я була зовсім спокійна. Від того часу безслідно зник страх перед ними, я зовсім не боялася вигляду злих духів, а швидше вони тремтіли переді мною. Всемогутній Господь усього створіння дав мені над ними таку владу, що боюся їх не більше, ніж мухи. Вони такі боязливі, що як тільки почують, що їх вважають за ніщо, тратять усяку відвагу. Вороги ці нападають відкрито тільки на таких, які самі легко піддаються, або коли Бог дозволяє, щоб їхні переслідування і боротьба пішли на більшу користь тим, хто є Його слугами.

Хай допоможе нам Господь боятися тільки того, чого дійсно потрібно боятися, щоб ми зрозуміли цю незаперечну правду, що один легкий гріх може завдати нам більшої шкоди, ніж усі разом взяті пекельні сили.

Чи знаєте, коли чорти нас лякають? Тоді, коли самі шукаємо похвал, тілесних задоволень, багатств цього світу. Тоді, кохаючись у цьому і шукаючи те, чого повинні бридитися, ми самі віддаємо в їхні руки зброю, якою могли би боронитися і, таким чином, спокушаємо їх воювати з нами і завдавати безмірної шкоди. Боляче про це думати, тому що вистачило б лише міцно пригорнутися до хреста і погорджуватй будь-якою річчю задля любові Бога, і тоді злий дух втікатиме від нас швидше, ніж ми від чуми. Злий дух - товариш брехні, сам він є брехнею і ніколи не пристає з тими, хто поступає згідно з правдою. Але коли бачить, що у когось притемнений розум, то робить все можливе, щоб допровадити людину до повного засліплення; а коли зауважує, що хтось настільки сліпий, що своє щастя покладає у добрах цього світу, таких нікчемних і примарних, як дитячі забавки, пересвідчується, що має справу з дитиною, і поступає тоді як з дитиною, і забавляється нею, нападаючи не раз, а багато разів.

Не дай Боже, щоб я була серед тих нещасних, але, щоб скріплена ласкою, вважала відпочинком те, що є відпочинком, честю те, що є честю, потіхою те, що є правдивою потіхою, а не навпаки. Тоді б я насміхалася з усіх дияволів, а вони втікали би налякані. Не розумію страху того, хто кричить: "Диявол! Диявол!", тоді, коли мав би кричати: "Бог! Бог!" і сповнити страхом ціле пекло. Чи ми не знаємо, що злий дух не може навіть порухатися, якщо Бог йому не дозволить? Навіщо ж весь цей даремний страх? Що ж до мене, то більше боюсь тих, хто боїться диявола, ніж самого диявола, той мені нічого не може зробити, але ті, якщо ще й до того є сповідниками, можуть викликати в душі великий душевний неспокій. Це з їхньої причини я пережила багато років терзань, що навіть сьогодні ще дивуюсь, як змогла їх перенести. Благословенний хай буде Господь, що прийшов мені на поміч".

ПОЧАТОК

Одного дня зателефонував мені один єпископ і попросив, щоб я відмовив екзорцизм над однією особою. Моєю відповіддю спершу було те, щоб він сам призначив якогось екзорциста. У відповідь почув, що не вдалося йому знайти священика, який прийняв би таке служіння. На жаль, така трудність не рідкість. Часто священики не вірять у речі, але коли єпископ хоче поручити їм уряд екзорциста, то зразу ж чують за плечима тисячі дияволів, і відмовляються.

Багато разів я писав про те, що злого духа більше злить сповідь у сповідальниці, тобто виривання йому душ, ніж екзорцизмування, яке вириває від нього тіла. А ще більше гнівить його виголошування проповідей, оскільки віра народжується зі Слова Божого. Тому священик, який має відвагу голосити проповіді і сповідати, не повинен відчувати жодного страху перед виконанням екзорцизмів.

Леон Блой (Leon Bloy) написав відважні слова проти священиків, які відмовляються виконувати екзорцизми. Наводжу їх із книжки Бальдуччі "Диявол" (Balducci "II diavolo", Piemme), с. 233: "Священики не користають зі своєї влади екзорцистів, бо бракує їм віри, і по суті бояться виступити проти диявола". Також і це правда, що багато з них бояться відповіді з його боку, а забувають про те, що диявол може нам зробити стільки зла, скільки Бог йому дозволить - не може бути з ним примирення у складанні зброї! Автор пише далі: "Якщо священики втратили віру до того ступеня, що не вірять у свою владу екзорциста і не користають з неї, - це означає страшне нещастя, сильне занедбання обов'язків, в результаті чого залишаються напризволяще покинуті ворогам ті, розпачливі домагання яких долинають з переповнених шпиталів". Слова сильні, але правдиві. Це явна зрада наказу Христового.

Повертаюсь до вище згадуваного телефонного дзвінка єпископа. Я сказав йому відкрито, що якщо не знайшов відповідних священиків, то сам повинен особисто виконати екзорцизми. Відповів він мені з усією щирістю: "Я? Не знав би навіть з якого боку почати". Я ж повторив йому слова, які сказав мені о. Кандідо, коли я розпочинав свою послугу екзорциста: "Почни від читання порад, що містяться в Ритуалі, і помолись над опанованими".

Це початок. Ритуал екзорцизмів розпочинається переліком 21 правила, яких екзорцист повинен дотримуватися. Хоча вони написані 1614 року, завжди актуальні та сповнені мудрості. Після застереження екзорцистові, щоб легко не вірив у присутність злого духа в особі, яка до нього приходить, Ритуал подає низку практичних порад, які стосуються як розпізнавання (чи маємо справу із правдивим опануванням), так і поведінки екзорциста під час екзорцизму.

Але розгублення єпископа ("не знав би навіть від чого почати") обгрунтоване. Не можна чинити послуги екзорциста без приготування. Визначити такий обов'язок священикові -це те саме, якби дати комусь підручник з хірургії, а потім вимагати від нього, щоби робив операцію. Є багато речей, про які не написано в книжках, а які пізнаються лише на практиці. Тому я подумав, що корисним буде видання друком опису мого служіння, яке я виконував під керівництвом досвідченого о. Кандідо. Розумію, що ця книжка не зможе досконало передати весь практичний досвід, бо одна справа - читати, інша справа - бачити. Але все ж таки пишу, бо про ці речі ще нічого досі не було написано. У повсякденній дійсності початок є інакшим. Коли приходить якась особа або її приводять рідні чи знайомі, щоб екзорцизмувати, треба насамперед добре її випитати, щоб довідатися, чи існує обґрунтована причина, щоб розпочати екзорцизм, бо лише за його допомогою можна поставити діагноз. Тому починається все з дослідження симптомів, про які розповідає особа або її рідні, а також можливих причин.

Потрібно починати з фізичного болю. В організмі є два місця, які, у випадку напасті, вражає злий дух, - це голова і шлунок. Окрім гострого болю голови, який не вдається усунути обезболюючими засобами, у молодих людей може бути несподіване заблокування у навчанні: здібні діти, які ніколи не мали труднощів у школі, несподівано не можуть вчитися і зовсім втрачають пам'ять. Як ознаки опанування Ритуал визначає такі явища, як: володіння незнаними мовами або їх розуміння, знання таємничих і далеких подій, виявлення надлюдської сили м'язів. Як я вже згадував, із явищами такого типу я зіткнувся лише під час благословень (так завжди називаю екзорцизми), а не перед ними. Такі особи часто поводяться дивно або агресивно. Типовим явищем є відраза до всього, що святе: опановані особи несподівано перестають молитися, хоча раніше це робили; навіть ногою не ступлять до Церкви, виявляючи почуття люті; часто богохулять і зневажають святі предмети і образи. Це також майже завжди супроводжується асоціальною поведінкою і гнівом на своїх рідних чи оточення, в якому перебувають, а також різними дивними вчинками.

Зайвим буде говорити про те, що коли хтось приходить за допомогою до екзорциста, вже має зроблені всі аналізи, обстеження і всі можливі медичні лікування. Винятки дуже рідкісні. Тому екзорцист немає труднощів, щоб ознайомитися із діагнозом лікаря і довідатися про лікування і його результати. Інший орган, який часто страждає від пороблень, - шийка шлунка, яка міститься відразу під грудною кісткою. Також і там можуть бути гострі болі, які не піддаються лікуванню. Характерним явищем для хворіб демонічного походження є переміщення болю: раз болить цілий шлунок, іншим разом кишки, а ще іншим - нирки і яєчники.

Лікарі не розуміють причин цього явища і не досягають позитивного результату медикаментозним лікуванням.

Отож, одним із критеріїв розпізнання опанування злим духом є нерезультативність ліків, на відміну від екзорцизмів. Якось я екзорцизмував Марка, якого сильно опанував злий дух. Він довго перебував у лікарні і був знищений психіатричним лікуванням, особливо електрошоком, але це не принесло найменшого полегшення. Під час лікування безсоння йому протягом тижня давали таку кількість снодійного, яке б могло приспати слона, але він зовсім не міг заснути. Ходив коридорами клініки з витріщеними очима, наче безтямний. Врешті пішов до екзорциста і стан його здоров'я відразу почав поліпшуватися.

Також надзвичайна сила може бути виявом опанування злим духом. Наприклад, божевільного у психіатричному закладі можна заспокоїти "гамівною сорочкою". Опанованого ж не вдається нічим втримати; він рве все підряд, навіть залізні ланцюги, як розповідає про це Євангеліє в оповіді про опанованого з Га-дари. О. Кандідо розказував мені про дівчину, яка виглядала дуже худою і слабенькою, але під час екзорцизмів чотирьом чоловікам ледве вдавалося її втримувати. Розривала все, навіть широкі шкіряні пояси, якими пробували її зв'язати. Одного разу прив'язали її грубими шнурами до залізного ліжка - поламала частину його металевих елементів, арешту позагинала.

Часто пацієнт (або інші особи, якщо є діткнена злим духом ціла родина) чує дивні відголоси, кроки в коридорі, шум дверей, які відчиняють і знову зачиняють, бачить, як зникають і з'являються предмети у найрізноманітніших місцях, чує удари по меблях і в стінах. Щоб зрозуміти причини явищ, завжди запитую, коли почалися ці явища, чи пов'язані вони з якоюсь конкретною подією; можливо, особа брала участь у спіритичних сеансах, чи зверталася до ворожок на картах і чарівників. У випадку ствердної відповіді запитую також про перебіг цих явищ.

Деколи у подушках чи матрацах осіб, яких діткнув злий дух, знаходили дивні предмети, такі як: кольорові нитки, пасма волосся, косички, відламки дерева чи заліза, вінки чи міцно зв'язані стрічки, ляльки, фігури звірів, кульки висохлої крові, камінчики. Усі ці предмети - безсумнівні плоди виконання чарів.

Якщо результати розмови підтверджують діяння злого духа, тоді потрібно виконати екзорцизм.

Тепер наведу кілька прикладів з мого досвіду екзорциста.

Одного разу прийшла до мене пані Марта у супроводі свого чоловіка, прохаючи помолитися над нею кілька екзорцизмів. Прибула здалеку і з немалими труднощами. Попередньо пані Марта багато років лікувалася у неврологів. Після того, як я поставив їй кілька запитань, був переконаний, що можу почати екзорцизм, хоча інші екзорцисти вже екзорцизмували її, але без результату. З самого початку впала на землю і здавалася непритомною. Коли далі відмовляв вступні молитви, кричала деколи: "Прагну правдивого екзорцизму, а не цього". На початку першого екзорцизму, який починається словами: "Екзорцизмую тебе", заспокоїлася, задоволена; слова ці закарбувалися в її пам'яті під час попередніх екзорцизмів. Потім скаржилась, що завдаю їй болю в очах. Така поведінка не характерна для опанованих осіб. Коли приходила ще кілька разів, не могла точно сказати, чи мій екзорцизм хоч трохи допоміг їй, чи ні. Для більшої певності, перед тим, як її остаточно відправити, я завів її до о. Кандідо, який поклав їй руку на голову і сказав мені відразу, що злий дух нічого спільного з цим немає . Це випадок для психіатрів, а не для екзорцистів.

П'єр Луїджі, чотирнадцятирічний хлопець, був рослим і добре збудованим як на свій вік. Не міг вчитися, був великою проблемою для вчителів і колег, бо з жодним із них не міг порозумітися, хоча й не був агресивним. Однією з дивних рис його поведінки було те, що коли сідав на землю з перехрещеними по-турецьки ногами, то жодна сила не могла його піднести, так, наче б він був з олова. Після багатьох безрезультатних спроб медичних втручань його направили до о. Кандідо, який після того, як виявив у нього правдиве опанування, почав екзорцизмувати. Іншою його рисою було те, що сам не будучи сварливим, він так діяв на оточення, що воно ставало збудженим, кричало, не панувало над своїми нервами. Одного разу сів по-турецьки на сходах біля свого помешкання, яке було на третьому поверсі. Інші мешканці ходили туди і назад сходами, штовхали його, щоб він пішов, але він не рухався. В один момент усі мешканці цього будинку вибігли одночасно на сходи на різних поверхах, і почали кричати і верещати, як опановані, на П'єр Лу'щжі. Хтось викликав поліцію. Батьки хлопця викликали о. Кандідо, який прибув майже одночасно з поліцією і почав розмовляти добродушно із хлопцем, намагаючись переконати його, щоб увійшов до свого помешкання. Але три молодих і добре збудованих поліціянти сказали до о. Кандідо: "Нехай достойний отець відійде, ці справи належать нам!" Пробували пересунути П'єр Луїджі, але не перенесли його ні на міліметр. Здивовані й облиті потом, не знали, що робити далі. Тоді о. Кандідо сказав до них: "Накажіть, щоб усі увійшли до своїх помешкань". За мить наступила повна тиша. Потім додав: "Зійдіть трохи нижче і дивіться". Послухали його. Укінці сказав до хлопця: "Ну ти молодець, не сказав жодного слова, а дістав тут усіх. Тепер ходи зі мною до помешкання". Узяв його за руку, а він встав і, дуже задоволений, пішов з ним до помешкання, де чекали батьки. Завдяки екзорцизмам стан П'єр Луїджі набагато поліпшився, але повного звільнення від злого духа ще не було.

Одним із найважчих випадків, які мені траплялися, був випадок із одним чоловіком, якого протягом багатьох років екзорцизмував о. Кандідо. Я також пішов, щоби благословити його вдома, бо він не міг залишити свого помешкання. Прочитав і над ним екзорцизм; він мовчав (мав німого демона), не виявляючи жодної реакції. Коли я від нього виходив, наступала, бурхлива реакція. Так діялось завжди. Був він людиною1; старшого віку і повністю звільнився від німого злого духа кілька тижнів перед смертю, яку прийняв погідно, спокійно.

Одна мати була стривожена дивною поведінкою, яку зауважувала у свого сина, який іноді був надзвичайно розлючений, видаючи шалені крики, проклинав, а тоді, коли заспокоювався, нічого не пам'ятав з того, що говорив і робив. Зовсім не молився і ніколи не погодився б, щоби священик його благословляв. Одного дня, коли син був на роботі і, як звичайно, вийшов одягнений у свій робочий комбінезон, мати поблагословила його одежу, відмовляючи молитви з Ритуалу. Повернувшись з роботи, син зняв брудний комбінезон і одягнув одяг, нічого не підозрюючи. Після кількох секунд скинув його зі злістю, майже розриваючи його на собі, і знову одягнувся в робочий комбінезон, нічого не кажучи. У жодному разі не хотів потім одягати будь-якої поблагословленної одежі, відрізняючи її від іншої, не поблагословенної, що висіла у його маленькій шафі. Був це виразний знак, що юнак потребує екзорцизмів. Два молодих брати попросили в мене благословення, бо були стривожені станом свого здоров'я і дивними звуками удома, які заважали їм спати у конкретних, завжди тих самих, годинах ночі. Благословляючи їх, я зауважив легкі негативні явища, і дав їм відповідну пораду - частіше приступати до Святих Тайн, більше молитися, користати із трьох сакрамен-таліїв (з екзорцизмованої води, солі, олії), і попросив прийти знову. Після розмови з'ясувалося, що ці клопоти почалися, коли їхні батьки вирішили взяти додому дідуся, який залишився самотнім. Була це людина, яка безперестанно богохулила, бажала зла і проклинала все і всіх. Блаженної пам'яті о. Томазеллі твердив, що деколи достатньо в домі одного злоріки, щоб зруйнувати сім'ю через присутність дії злого духа. Цей випадок - виразне підтвердження цього.

Той самий злий дух може перебувати в багатьох особах. Дівчинка називалася Піна, злий дух сказав, що наступної ночі він з неї вийде. О. Кандідо знаючи, що у таких випадках злі духи майже завжди обманюють, попросив допомоги інших екзор-цистів; хотів також, щоб був присутній лікар. Щоб втримати опановану, її поклали на столі, а вона, метаючись, деколи падала на землю. В останню мить падіння сповільнювалася, наче б її підтримувала якась невидима рука, тому завжди залишалася неушкодженою. Після безуспішної праці, яка тривала з вечора до половини ночі, екзорцисти вирішили перервати екзорцизм. Наступного ранку о. Кандідо екзорцизмував шести чи семирічне дитя. Злий дух зсередини цієї дівчинки почав глузувати з отця: "Цієї ночі ви сильно натрудилися, але без результату. Це наша заслуга. Я також там був!"

Коли о. Кандідо виконував екзорцизми над дівчинкою, запитав злого духа, як називається. "Завулон", - відповів. Після закінчення екзорцизму послав дівчинку молитися перед Кивотом. Прийшла черга, щоб екзорцизмувати іншу дівчинку, також опановану злим духом, якого о. Кандідо теж запитав про ім'я. "Завулон", - була відповідь. О. Кандідо продовжував: "Чи ти той самий дух, що був у іншій дівчинці? Хочу мати якийсь знак. Наказую тобі в ім'я Бога повернутися до тієї, першої!" Дівчинка видала розпачливий зойк, а потім несподівано затихла і залишалася зовсім спокійною. Тим часом присутні при цьому особи почули, що інша дівчинка, та, що молилася перед Святая Святих, почала видавати подібні зойки. Тоді о. Кандідо наказав: "Повернись знову сюди!" Дівчинка, що сиділа поряд, почала наново видавати зойки, а інша продовжувала молитися. У таких випадках опанування очевидне.

Виразним доказом опанування є також дуже глибокі відповіді, особливо коли їх дають діти. Одному одинадцятирічному хлопцеві після того, як в ньому виявилася присутність злого духа, о. Кандідо ставив важкі запитання. Він запитав його: "На землі живуть вчені люди, великі уми, які заперечують існування Бога і ваше існування. Що ти про це думаєш?" Хлопець відповів відразу: "Які там великі уми! Це найбільші тупаки!" О. Кандідо, маючи на увазі злих духів, додав: "Є ще такі, що не визнають Бога свідомо, з власної волі. Як ти гадаєш, хто вони?" Опанований хлопець із гнівом зірвався на ноги: "Вважай! Пам'ятай, що ми хотіли звільнитися від Нього. Сказали Йому "ні" раз і назавжди". Екзорцист наполягав далі: "З'ясуй це і поясни, що означає звільнитися цілковито від Бога, коли зриваючи з Ним, стаєш нічим. Це так само, як у цифрі десять нуль хотів звільнитися від одиниці. Чим би був? Що б осягнув? Наказую тобі в ім'я Бога, скажи, що ти зробив доброго? Ну, кажи ж!" Хлопець, повен злості і страху, звивався, слинився, плакав у такий жахливий спосіб, неможливий для одинадцятирічної дитини і кричав: "Не осуджуй мене так! Не осуджуй мене так!" Часто мене запитують, чи можна бути впевненим, що розмовляєш зі злим духом? У випадках, подібних до цього, жодних сумнів у цьому не має.

А ось інший випадок. Одного дня о. Кандідо екзорцизмував одну сімнадцятирічну сільську дівчину, яка звикла розмовляти діалектом і погано знала італійську мову. Були присутніми два інші священики, які, після того, як присутність сатани виявилася, не переставали ставити запитання. О. Кандідо, відмовляючи молитви латинською мовою, вставив туди слова грецькою мовою: "Замовчи, перестань!" Відразу дівчина повернулася до нього: "Чому наказуєш мені мовчати? Скажи це краще тим двом, що не перестають мене запитувати!"

О. Кандідо часто ставив питання злому духові, присутньому в особах різного віку; але особливо любив наводити приклади розмов з опанованими дітьми, бо тоді очевидніше, що відповіді по своїй глибині не відповідають їхньому вікові, а це свідчить незаперечно про присутність диявола.

Одного дня запитав тринадцятирічну дівчинку: "Як виглядають стосунки між двома неприятелями, які ціле життя смертельно ненавиділи один одного, а після смерті обидва потрапили до пекла, і мусять перебувати разом цілу вічність?" Ось її відповідь: "Який ти немудрий! Там кожен замкнений у собі і мучиться власними викидами сумління. Не існує жодних взаємин з ким-небудь; кожен - цілковито самотній, щоб міг розпачливо оплакувати зло, яке зробив. Це нагадує цвинтар."

ПЕРШІ "БЛАГОСЛОВЕННЯ"

Дуже ефективним є використання евфемістичного способу розмови з пацієнтами цього типу (евфемізм - риторичний прийом, що полягає у замші сильних реалістичних висловів лагіднішими). Тому екзорцизми я завжди називаю благословеннями, а перевірені ознаки, що підтверджують присутність злого духа, - негативними явищами. Дуже важливо також те, що молитви відмовляють латинською мовою. Все це задля того, щоби не вживати слів, які збуджують, непокоять, бо вони могли б викликати у когось оманливі навіювання. Є такі особи, які мають манію присутності у них злого духа, а в реальності не мають нічого з ним спільного. Виконання над ними екзорцизму може тільки підтверджувати їхню хибну думку, що справді мають злого духа і неможливо вже викинути їм цього з голови. Коли не знаю ще добре осіб, виразно кажу, що уділяю благословення, хоча насправді виконую екзорцизм; часто просто уділяю благословення для хворих з Ритуалу.

Повні сакраменталії - а такими є екзорцизми - містять довгі вступні молитви, після яких наступає три правдивих екзорцизми: вони різні, проте доповнюють взаємно і логічно направлені на звільнення особи від злого духа. Не важливо, що вони написані 1614 року, але є плодом практичного і дуже тривалого досвіду. Ті, хто їх уклали, дуже добре їх перевірили на практиці, зауважуючи старанно те, який вплив на опанованих мала кожна фраза. Можна у них зауважити такі недотягнення, прогалини, які о. Кандідо доповнив разом зі мною. Наприклад, нема взивання імені Пречистої Діви Марії. Ми ввели її ім'я до кожного із трьох екзорцизмів, послуговуючись словами, що містяться в екзорцизмі Папи Лева XIII. Цю відсутність можна пояснити тим, що найстарші екзорцизми походять переважно з IX і X століття.

Як уже раніше я згадував, екзорцизм може тривати кілька хвилин або навіть кілька годин. Першого екзорцизму, хоча вже на початку помітні деякі негативні ознаки, краще не розтягувати: вистачить відмовити якусь вступну молитву і один із трьох екзорцизмів. Як звичайно, беру перший, який дає можливість намащення пацієнта свяченою олією. Ритуал про це не говорить, подібно, як і про інші справи, про які згадуватиму нижче. Досвід навчив нас (підказуючи нам думку намащення свяченою олією, яке звичайно уділяється під час Святої Тайни Хрещення), що дуже корисно вживати олію катехуменів разом зі словами: "Нехай твій слуга буде зміцнений знаком Твого імені" ("Sit nominis tui signo tamulus tuus munitus"). Злий дух намагається заховатися, скритися, щоб не бути вигнаним. Тому може трапитися, що під час першого екзорцизму він виявиться лише трохи, або не виявиться зовсім, тільки пізніше, змучений силою діяння чергових екзорцизмів. Існують різні способи, щоб розворушити його виявлення, а серед них - намащення.

Ритуал нічого не говорить про поставу екзорциста під час його праці. Дехто стоїть, дехто сидить збоку чи ззаду опанованої особи. Ритуал зазначає тільки, щоб від слів "Ось Хрест Господній" ("Ессе crucem Domini") священик тримав єпітра-хиль на шиї екзорцизмованої особи, а праву руку - на голові. Ми переконалися, що злий дух дуже чутливий до п'яти відчуттів ("туди я входжу", - сказав мені одного разу), а передусім до очей. Тому ми звичайно кладемо злегка два пальці на очі і підносимо повіки в окреслених моментах читання молитов. Майже завжди у випадку присутності злого духа очі стають білі, майже неможливо побачити, а деколи потрібно помочі другої руки, щоб побачити, де зіниці, вгорі чи внизу.

Розташування зіниць говорить про рід злих духів і про вид напастування. З численних розмов і розпитувань знаємо, що злі духи завжди ділилися на два види, як про це описано в дев'ятому розділі книги Одкровення: якщо зіниці вгорі, то маємо справу зі скорпіонами; якщо внизу - зі зміями. Скорпіонів очолює Люцифер (назва, мабуть, позабіблійна, але закореніла в Традиції), вождем зміїв є Сатана, який наказує також Люциферові і всім іншим злим духам. Хочу зазначити, що слово "диявол" не є у Святому Письмі загальним окресленням злого духа, але завжди означає Сатану, який має ще інше ім'я - Велзевул. Згідно з деякими теологами, Люцифер також є синонімом Сатани. Не буду затримуватися довше над тим питанням, бо мій практичний досвід підказує, що тут йдеться про двох різних злих духів.

Злі духи не охочі до розмов і найчастіше їх треба до цього змушувати, говорять вони тільки у найповажніших випадках, тобто у випадках правдивого опанування. Деколи вони стають спонтанно дуже говіркими. Це їх підступ, щоб заважати екзорцистові у належному скупленні, і спроба уникнути відповідей на запитання, які для екзорциста дуже важливі. Під час розмов дуже важливо дотримуватись засад, вказаних у Ритуалі: не належить ставити питання непотрібні чи з цікавості, а питати тільки про ім'я чи про те, чи є інші злі духи і в якій кількості, коли і в який спосіб злий дух увійшов у це тіло, коли з нього вийде. Якщо присутність злого духа є наслідком зачарування, тоді треба запитати, яким чином виконано чари. Якщо особа з'їла чи випила щось зачароване, повинна це вернути. Якщо був укритий якийсь зачарований предмет, потрібно довідатись, де він перебуває, щоб його знайти і спалити, дотримуючись при цьому належних засобів безпеки.

Під час проведення екзорцизму, якщо злий дух присутній в особі, то він виявляє свою присутність, як правило, повільно, або у деяких випадках, виявляється несподівано і бурхливо. Екзорцист набуває щоразу більшого досвіду в розпізнанні виду і сили зла: чи це опанування, чи напасть, чи навіювання (обсесія), чи зло невелике чи може міцно закорінене. Важко знайти праці, які б пояснювали достатньо це питання. Належить пам'ятати, що час тривання екзорцизмів - це момент, коли злий дух змушений виявитися, приневолений до цього силою дії екзорцизму: він може атакувати особу також в інших моментах, але переважно в легший спосіб. Якщо, отже, під час екзорцизму особа у цілковитому трансі і щось говорить, то це злий дух промовляє через її уста; якщо б'ється, то це злий дух послуговується її членами. І якщо після закінчення екзорцизму особа не пам'ятає, що з нею діялося, то маємо справу з опануванням злим духом (la possessione diabolica). Це означає, що ця особа має в собі злого духа, який послуговується членами її тіла.- Коли, натомість, якась особа під час екзорцизмів поводиться так, що виявляються назовні ознаки демонічного впливу, але не тратить свідомості і після закінчення екзорцизму моментами пам'ятає те, що відчувала чи робила, тоді маємо справу з диявольським напастуванням (la vessazione diabolica). Це означає, що в тілі цієї особи не сидить постійно злий дух, але деколи на неї нападає і спричинює їй проблеми фізичні та психічні. Однак не завжди так є.

Не хочу затримуватись довше над третім способом діяння злого духа, яким є диявольська обсесія (l´ossessione diaboliga): нав'язливі думки, яких особа не може позбутися і які мучать її переважно вночі, а деколи навіть постійно. Треба наголосити, що у всіх цих випадках спосіб лікування той самий: молитва, Святі Тайни, піст, християнське життя, любов до ближнього, екзорцизми й інші сакраменталії.

Зупинюсь тепер на розгляді деяких випадків загального характеру, які можуть вказати на певну причину диявольського діяння. Хоча їх не достатньо для встановлення діагнозу, але вони можуть допомогти його сформулювати.

Злі духи намагаються атакувати людину в п'яти пунктах, шкодити людині більше чи менше, залежно від значущості причини: у здоров'ї, почуттях, ділових інтересах, у бажанні добре жити, у бажанні смерті.

Шкода здоров'ю. Злий дух має силу завдавати фізичних і психічних терпінь. Я вже згадав про два найпоширеніші терпіння, а саме про біль голови і шлунка. Загалом ці болі є постійними. Інші болі - тимчасові, часто бувають відчутні лише під час екзорцизмів. Тут йдеться про пухлини, відкриті рани, синці... Ритуал пропонує зробити над ними знак хреста і покропити свяченою водою. Часто бачив, як ефективно діє саме лише покладення єпітрахилі і дотик руки. Багато разів бувало, що приходили до мене жінки, зажурені тим, що найближчим часом їх чекає операція на кісту яєчників: як випливало з болів і обстежень. Після благословення болі припинялись, а після наступного обстеження кісти не було вже видно і не було жодної мови про потребу операції. О. Кандідо траплялося багато випадків поважних хворіб, які зникали разом з уділенням благословення. Серед них також і рак мозку, існування якого впевнено підтверджували лікарі. Очевидно, такі речі можуть статися лише з особами, які перебувають під шкідливим впливом злого духа.

Вплив на почуття. Злий дух може впливати на появу важких для лікування станів нервозності, особливо стосовно осіб, які дуже нас люблять. У такий спосіб розлучає наречених, викликає безпричинні сварки з криками і галасом у сім'ях, де в дійсності всі любляться. Руйнується товаришування: в особі діткнутій викликає враження, що не є бажаною у жодному середовищі, що її уникають, і що вона повинна ізолюватися від усіх. Інші почуття - нерозуміння, відсутність любові, цілковита душевна пустка, неможливість прийняття подружнього стану. Також цей випадок дуже поширений: щоразу, коли починається дружба, яка б могла перерости у взаємну любов чи вже відбулось освідчення в коханні, несподівано все розвіюється, без будь-якої причини.

Вплив на справи. Неможливість знайти роботу, навіть коли маємо певність, що є вакансія; причини незрозумілі, або взагалі абсурдні. Або ж людина знайшла роботу, а потім з безглуздих причин її залишає; з великими труднощами знаходить іншу працю, а пізніше або на неї не з'являється, або залишає її з такою легкістю, що для домашніх це видається чимось ненормальним. Я знав дуже заможні сім'ї, які стали справжніми нуждарями з причин, по-людськи зовсім незрозумілих. Деколи це були успішні бізнесмени, у яких несподівано і з незрозумілих причин усе почало валитися. Іншим разом великі промисловці ні з того, ні з сього починали робити грубі помилки, потрапляючи, таким чином, у великі борги. Ще іншим разом власники супермаркетів і магазинів несподівано зауважували, що майже ніхто вже у них не купує. В основному йшлося про труднощі у пошуку будь-якої роботи, або про цілковите банкрутство. І завжди це діялося без будь-яких важливих на це причин.

Вплив на радість життя. Річ зрозуміла, що фізичне терпіння, емоційна самотність, економічне банкрутство схиляють до песимізму, внаслідок чого починаємо дивитися на життя тільки негативно. Починає закрадатися неможливість до оптимізму чи навіть до будь-якої надії. Життя уявляється в чорних барвах, без будь-якої можливості виходу з цього стану, і стає нестерпним.

Вплив на бажання смерті. Це остаточна мета, яку ставить перед собою лукавий: довести людину до розпачу і до самогубства. Однак хочу відразу сказати, що коли хтось прибігає під покров Церкви, прийммаючи хоча б один екзорцизм, буде врятований. Тут наче підтверджується і повторюється нам те, що Бог дозволив сатані стосовно Йова: "Ось він є в твоїй руці. Лиш життя йому пощади" (Йов, 2,6). Я міг би навести цілий ряд прикладів, у яких завдяки чудесному діянню Бога деякі особи врятувалися від вчинення самогубства.

Багато осіб, коли я перечислював ці п'ять пунктів, підтвердили, що вони всіх їх на собі повністю пережили, різниця лише у ступені важкості у кожному окремому випадку. Повторюю, що такі вияви зла можуть бути наслідком присутності і діяння злого духа, але можуть мати також і інші причини. Ми самі не можемо робити висновки, що якась особа опанована або напастована злим духом.

З метою кращого висвітлення п'ятого пункту, яким є спокушування до смерті і до спроби самогубства, хотів би навести два приклади.

Мав я випадок, коли медсестра, переживаючи гостру духовну кризу і не в силі собі допомогти, дійшла до зовсім недоречного висновку.

Коли мала зробити переливання крові, подумала собі так: "Дам іншу групу крові - хворий помре, мене заарештують і таким чином буду ув'язнена". Вчинила так, як надумала, переконана, що взяла іншу групу крові. Пішла до своєї кімнати і чекала на арешт. Минали години, а вона чекала даремно. Переливання крові вдалося (невідомо лише як), а медсестра лише тоді усвідомила собі, що хотіла вчинити і шкодувала, соромлячись власного безглуздя.

Джанкарло, молодий, пристойний чоловік, виглядав на здорового і життєрадісного хлопця. Мав, однак, "співмешканця", який його страшенно мучив. Екзорцизми приносили йому полегшення, але незначне. Одного вечора постановив відібрати собі життя, так як вже пробував кілька разів. Йшов вздовж колії, дійшов до широкого повороту і ліг на одній рейці. Підклав собі шкіряний рюкзак під голову і в цій невигідній позиції прочекав 4-5 годин. Проїжджали різні потяги в обидва боки, але всі йшли по іншій колії. Жоден машиніст чи провідник не зауважив лежачого. Не можу дати природного пояснення цього зовсім реального випадку.

Я запитував о. Кандідо, чи у своїй практиці екзорциста були самогубства осіб, яких поблагословив? Мав лише один такий випадок, про який мені розповів.

Одна дівчина з Риму, доведена до важкого стану цілковитого опанування, почала приходити до о. Кандідо, щоб він її екзорцизмував. Відчувала полегшення, хоча далі дуже мучилась з приводу боротьби зі спокусою самогубства. Одного дня до о. Кандідо прийшла її мама. Вона думала, що її дочка має психічну манію, і постійно сварилася з нею. Завдяки поясненню о. Кандідо, наче змінила свою думку, але в реальності далі залишалася при своєму переконанні. Одного дня, коли дочка розповіла їй про свої постійні спокуси вчинення самогубства, вчинила їй одну зі звичних сцен: "Ти зациклена, нічого не варта, не вмієш навіть відібрати собі життя. Ну спробуй! "І коли говорила так, відкрила повністю вікно. Дочка кинулася з вікна і померла на місці. Це єдиний випадок самогубства, який знав о. Кандідо, що вчинила особа, яку він раніше благословив. Була це, однак, більш ніж очевидна провина матері, яка мала також інші гріхи з причини хвороби її дочки.

Я згадував вже про тривалість екзорцизмів і про неможливість визначати час, потрібний для звільнення людини від злого духа. Дуже важливою є діяльна співпраця зацікавленої особи, хоча, деколи навіть і це не приводить до цілковитого звільнення, лише до полегшення. Одного дня о. Кандідо екзорцизмував дебелого молодого чоловіка, високого і повного, одного з тих, що примушують екзорциста добре попотіти, бо вимагає це також великого фізичного зусилля. Деколи створюється враження, що відбувається справжня боротьба. Вже на початку юнак сказав отцеві: "Не знаю, чи добре буде, щоб отець мене сьогодні екзорцизмував. Маю враження, що завдам отцеві шкоди". І дійсно, між ними дійшло до справжньої боротьби, і важко було зрозуміти, хто в цій боротьбі переміг. Несподівано юнак упав, а зверху на нього впав о. Кандідо. Опісля священик оповідав мені, усміхаючись: "Якщо в цей момент хтось увійшов би, то не зрозумів би, хто екзорцист, а хто опанований". Потім отець набрався сили і закінчив екзорцизм. Після кількох днів о. Піо сказав йому: "Не витрачай часу і сил з тим юнаком. Цілий твій труд даремний". Завдяки своєму передчуттю, яке виходило згори, о. Піо знав, що у цьому випадку нічого не вийде. Наступні події підтвердили його слова.

Хотів би додати ще одну заувагу: опанування злим духом — не є заразливим злом ні для членів родини, ані для того, хто є учасником екзорцизму, чи також для місць, у яких відбуваються екзорцизми. Важливо сказати це чітко і виразно, бо часто ми, екзорцисти, маємо великі труднощі у пошуку приміщення для уділення екзорцизму. Причиною частих відмов є страх, що приміщення буде "заражене". Принаймні, священики повинні знати, що присутність опанованих і уділення їм екзорцизму не впливає на місця й інших осіб. Натомість ми повинні боятися гріха; закам'янілий грішник, лихословець більше шкодить своїй родині, знайомим, середовищу праці і місцям, у яких перебуває. Подаю кілька випадків не якихось надзвичайних, що мені траплялися, але типових і поширених.

Анна Марія, шістнадцятирічна дівчина, була дуже стривожена, бо вже деякий час не встигала з навчанням (у минулому не мала жодних труднощів), чула також дивні шуми вдома. Прийшла до мене з батьками і сестрою. Я поблагословив її, бо зауважив невелику ознаку дії злого духа. Потім поблагословив її матір, яка скаржилася на різні недомагання. Коли поклав руку на її голову, страшно скрикнула і впала на землю з крісла, на якому сиділа. Наказав вийти дочкам і далі екзорцизмував її у присутності її чоловіка. Зауважив в неї набагато сильнішу дію злого духа, аніж у дочки. Анні Марії вистачило три благословення, бо її випадок був дуже легким, тому вона була швидко оздоровлена. Натомість матері треба було присвятити декілька місяців, уділяючи благословення раз на тиждень. Також вона була цілковито оздоровлена і то набагато швидше, ніж я думав, на підставі її реакції під час першого благословення.

Джованна, тридцятирічна пані, мати трьох дітей, була направлена до мене сповідником. Скаржилася на болі голови, шлунка, втрати свідомості. За діагнозом лікарів була здоровісінька. Поступово виявилося зло, тобто присутність трьох злих духів, кожен з яких увійшов у неї внаслідок почарувань у трьох різних етапах її життя. Найсильніше зачарувала її дівчина, яка перед весіллям Джованни хотіла дуже вийти заміж за її нареченого. Була це родина, яка щиро і ревно молилася, тому екзорцизми були вдалими. Два злих духи вийшли з неї швидко, третій був непоступливіший. Потрібно було майже три роки щотижня уділяти їй благословення.

Попередньо домовившись, прийшла до мене Марчелла, дівчина у віці 19 років, ясноволоса, із зухвалим виглядом. Страждала на гострий біль шлунка і виявляла такі ознаки у своїй поведінці, яких не могла опанувати ні вдома, ані на місці праці: відповідала образливо і нестерпно, не могла стриматися. На думку лікарів, була здорова. Коли на початку благословення поклав руки на її повіки, відкрила очі, які були цілком білі, із зіницями, що ледве було видно внизу, і почала шалено сміятись. Лише подумав, що це сатана, почув голос: "Я сатана", супроводжуваний повторним сміхом. Поволі Марчелла почала ревніше молитися, постійно приступати до Святого Причастя, відмовляти щоденно вервичку і щотижня сповідатися (сповідь є сильнішою, ніж екзорцизми!) Поступово почала відчувати покращення, не зважаючи на маленьке погіршення, яке наступало тоді, коли занедбувала молитви. Була звільнена лише протягом двох років.

Джузеппе, 28 років, прийшов до мене із мамою і сестрою. Я зауважив відразу, що прийшов лише для того, щоб задовольнити своїх найближчих. Страшенно від нього тхнуло цигарками, приймав наркотики і розповсюджував їх, сквернословив. Про молитву і Святі Тайни годі було й згадувати. Я намагався його переконати в тому, щоб прийняв з доброї волі моє благословення. Було воно дуже коротке. Злий дух виявив себе відразу та дуже бурхливо, я негайно припинив екзорцизм. Коли сказав Джузеппе, що він мав у собі, той відповів мені: "Знаю про це і задоволений; зі злим духом почуваюся добре". Більше ніколи я його не бачив.

Монахиня Анджела, хоча ще молода, коли прийшла до мене, перебувала у дуже важкому стані: майже не могла говорити, не кажучи вже про молитву. Страждала всім тілом; не було у ньому частини, яка б не була уражена болем. У її голові звучали постійні богохульства і сквернослів'я, часто чула дивні голоси, які чули також інші сестри. Причиною усіх цих нещасть і клопотів було кинуте на неї прокляття. Сестра Анджела жертвувала кожне терпіння за своє Згромадження. Після багатьох благословень почувалася краще і була переведена до іншого міста. Маю надію, що зустріла іншого екзорциста, який продовжив справу звільнення її від злого духа. Серед страшних випадків, які були результатом чарів, кинутих на цілу сім'ю, наведу тільки один. Батько сім'ї, який досягнув успіхів у бізнесі, зауважив раптово, що немає жодних замовлень без всяких на те причин. Мав великі магазини, повні товару, але не з'являвся жоден клієнт. Одного разу, коли йому вдалося продати велику партію товару, вантажівка, яка мала забрати товари, кілька разів ламалася у дорозі і не доїхала до місця призначення, через що укладена угода не мала результату. Іншим разом, коли з великими зусиллями продав деяку кількість товару, приїхала вантажівка, але ніхто не міг відчинити залізних дверей магазину і продаж не відбувся. У той самий час одну з дочок покинув чоловік, іншу, натомість, без будь-якого пояснення наречений залишив у переддень шлюбу, коли дім був підготований до весілля. Крім того, потрібно додати клопоти зі здоров'ям і дивні голоси в домі, як це завжди виявляється у подібних випадках. Здавалось, що не знати й звідки починати. Також і тут, окрім звичайних засобів, як ревна молитва, прийняття Святих Тайн, побожне християнське життя, я почав від благословення усіх членів сім'ї. Потім екзорцизмував дім і місця праці батька, а також відслужив там Служби Божі. Результати з'явились після року і щоразу покращувались, хоча і поволі. Це дійсно важкі випробування віри і витривалості!

Антонія, двадцятирічна дівчина, прийшла до мене з батьком, який працював кулінаром. Поводилась як ясновидиця, чула дивні голоси, не могла спати, ані працювати, а батько відчував біль шлунка, якого ні лікарі, ні ліки не могли зняти. Коли благословив дочку, зауважив у неї легку дію злого духа, і сказав їй, що вдасться його усунути протягом кількох благословень, якщо не буде якихось несподіванок. Коли ж благословив батька, той впав у глибокий транс, хоча залишався безмовним і не виявляв жодних ознак неспокою. Коли повернувся до притомності, я зауважив, що він нічого не пам'ятає. Порадив тоді дочці, щоб нічого не казала батькові про те, що з ним сталося, щоб не налякати його. Вдома дочка не витримала і розповіла татові про все, що сталося, а він перелякався і звернувся до чарівника. Знаю від особи, яка їх до мене направила, що обидвоє надалі погано почуваються, але до мене більше не прийшли.

Було більше таких випадків, коли деякі особи, знеохочені довгим періодом лікування, зверталися до чарівників, що призводило до найгірших наслідків. Бог створив нас вільними; настільки вільними, що можемо довести самих себе до знищення.

На закінчення цього розділу хочу уточнити: кожен екзорцист має свій досвід, деколи неповторний, тобто такий, що не трапляється у практиці інших екзорцистів. Тому мене не здивує, якщо у деяких екзорцистів викличе вагання чи здивування особливо те, про що я розповідав у першій частині цього розділу: про розташування очей, про біль голови чи шлунка; міг би навести й інші явища, які мені трапляються постійно. Це явища, які майже постійно траплялися о. Кандідо, а також продовжують траплятися його учням. Вони правдиві, хоч і не мають підтвердження у досвіді інших екзорцистів.

Думаю, що треба дивитися із великою пошаною на різні методи і відмінний досвід. Не зменшується правдивість якогось явища чи спосіб реагування, чи ефективність якогось методу, навіть якщо йдеться про якусь особливість, притаманну лише досвіду окремого екзорциста і відсутню у практиці інших екзорцистів.

Поиск по сайту: