Поняття «коректура». Види коректури. Завдання коректури

Коректура традиційна– 1. Виявлення і виправлення помилок та неточностей на всіх етапах підготовки тексту до видання; фахова діяльність коректора. 2. Варіант складання майбутнього видання, спеціально підготовленого для перегляду його перед випуском (коректурні відбитки). 3. Сукупність коректурних виправлень, зроблених у коректурних відбитках. 4. Навчальна дисципліна, що вивчає історію коректури, засоби і методи виправлення помилок у видавничих оригіналах.

Коректура комп’ютерна – 1. Процес виявлення та виправлення помилок у електронних варіантах коректурних відбитків, яке здійснюється автором, редактором чи корректором. 2. Процес виявлення та виправлення помилок у електронних варіантах коректурних відбитків, яке здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту; потребує додаткового аналізу, перевірки корректором. 3. Сукупність коректурних виправлень у електронних варіантах коректурних відбитків. 4. Сукупність електронних варіантів коректурних відбитків. 5. Тематичний розділ навчальної дисципліни «Коректура».

Автокоректура – 1. Коректура, яка здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту. 2. Коректурний відбиток із виправленими програмою помилками, який отримує коректор на першому етапі опрацювання тексту. 3. Коректура, яка здійснюється автором; синонім терміна «коректура авторська».

Коректура авторська – коректура, зроблена автором або укладачем.

Коректура видавнича – процес виявлення і виправлення копіювальних, орфографічних, пунктуаційних помилок, а також помилок складання і верстки в коректурних відбитках, яке здійснюється у видавництві.

Коректура друкарська – 1. Процес виявлення і виправлення помилок складання і верстки, які здійснювались у друкарні. Стадія виробничого процесу видання газет, журналів, книжок тощо, коли в коректурних і пробних відбитках виправляють дефекти і помилки, допущені під час складання і репродукування оригіналів, або не помічені під час підготовки або оновлення матеріалів. 2. Звірення репродукційних друкарських форм із оригіналом задля виявлення технічних дефектів друку.

Основні завдання коректури (коректора):

- Перевіряння комплектності оригіналу (комплектним вважають такий оригінал, який містить титульний аркуш, основний текст, елементи апарату, передмову, оглав або зміст, анотацію (реферат), тексти колонтитулів; словник предметного покажчика, позатекстові примітки і коментарі, робочий оглав, бібліографічний список або покажчик, передбачені угодою додатки, авторські ілюстрації, тексти підписів до ілюстрацій, інфографіка (таблиці, схеми, діаграми тощо).

- Звіряння складання з оригіналом.

- Виправлення помилок. Коректор в першу чергу звертає увагу на помилки копіювання, орфографічні помилки, пунктуаційні помилки, помилки складання та верстання. Виправлення стилістичних, фактичних та ін. помилок – завдання фахового і літературного редакторів, однак коректор обов’язково виправляє і їх, якщо вони залишились непоміченими раніше.

- Конролювання процесу внесення виправлень в оригінал.

- Забезпечення уніфікованості написання слів (прізвищ, одиниць вимірювання, географічних назв, умовних скорочень тощо) та уніфікованості оформлення (системи виокремлень у тексті, оформлення підписів до рис., елементів інфографіки тощо).

- Перевіряння правильності оформлення усіх елементів апарату видання.

- Перевіряння Змісту і Покажчиків на відповідність даним, наведеним в основному тексті.

- Поняття «коректура». Коректорат. Коректорські фахи

Коректорат – структурний підрозділ видавництва, редакції періодичного видання, друкарні, у якому працюють коректори. Розрізняють друкарські та видавничі коректорати. Необхідність у друкарських коректоратах раніше була зумовлена технологічною складністю процесів складання. На сьогодні коректорати існують лише в тих поліграфічних підприємствах, які забезпечують повний цикл редакторсько-видавничої та друкарської підготовки видань. Коректор – працівник видавництва або поліграфічного підприємства, який виконує корегування. Завдання коректора: відстежити правильність внесення редакторських виправлень; виправити копіювальні, орфографічні, пунктуаційні помилки, а також помилки складання та верстки і технічні дефекти у відбитках відповідно до правил і норм написання, складання, верстання; звернути увагу редактора на непомічені ним змістові, логічні, фактичні помилки; перевірити комплектність оригіналу; перевірити уніфікованість написання складних або часто вживаних слів, власних назв, цифрових даних, а також системи шрифтових і не шрифтових виділень. Давні назви коректора: дозорець, справник, столпоправитель, вичитувач. Столпоправитель − працівник друкарні Києво-Печерської лаври періоду XVII-XVIII ст., який займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом, тобто виконував обов’язки коректора.Дозорець – працівник Львівської братської друкарні періоду XVII-XVIII ст., який займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом, тобто виконував обов’язки коректора. Див. також Столпоправитель, Справник, Коректор.

Справник (справщик)− працівник друкарні періоду XVI ст., який займався підготовкою «списків» видання, звірянням списка з оригіналом, виправленням помічених помилок, тобто виконував обов’язки текстолога, редактора, коректора.

Коректор-зчитувач – вузька спеціалізація працівника коректорату кінця XIX – початку XX ст. К.-з. займався звірянням гранок складеного тексту з оригіналом. Див. також Коректор, Зчитування.

Коректор-підчитувач − вузька спеціалізація працівника коректорату кінця XIX – початку XX ст. К.-п. виконував коректуру методом підчитування. Див. також Коректор, Підчитування.Коректор-вичитувач − коректор, який займався вичитуванням тексту, не звіряючи його з оригіналом. Така посада була в друкарнях і видавництвах XIX – початку XX ст. Синонім: Коректор ревізійний.

Поиск по сайту: