 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Шари зносу та захисні шари дорожнього одягу
21.11.1Шари зносу та захисні шари дорожнього одягу потрібно влаштовувати на дорогах усіх категорій з метою підвищення шорсткості поверхні покриття та його водонепроникнення, а також для попередження руйнування основного шару покриття. 21.11.2Залежно від виду основного шару покриття та його стану шари зносу та захисні шари треба влаштовувати способом поверхневої обробки або шляхом укладання гарячих та холодних асфальтобетонних сумішей, а також литих емульсійно-мінеральних сумішей. На дорогах IV та V категорій дозволяється влаштовувати шари зносу із сумішей місцевих матеріалів, оброблених органічними в'яжучими. 21.11.3Роботи з влаштування поверхневої обробки потрібно виконувати за температури не нижче ніж 15 °С способами синхронного або роздільного розподілу матеріалів, а при використанні бітумних емульсій – не нижче 5 °С навесні та не нижче 21.11.4При влаштуванні поверхневої обробки треба використовувати щебінь вивержених та метаморфічних гірських порід фракцій: від 3 мм до 5 мм, від 5 мм до 10 мм, від 10 мм до 15 мм, від 15 мм до 20 (25) мм або інших фракцій (але не більше ніж 25 мм), фізико-технічні показники яких відповідають вимогам таблиці 21.4. Таблиця 21.4 – Фізико-технічні показники щебеню в залежності від категорії автомобільної дороги
21.11.5При влаштуванні поверхневої обробки потрібно використовувати бітуми згідно з ДСТУ 4044; бітумні емульсії – згідно з [12]; бітуми, модифіковані полімерами – згідно з [21]. Для забезпечення зчеплення в'яжучого зі щебенем потрібно використовувати адгезійні добавки, зокрема, ПАР згідно з [19] або інші адгезійні добавки – згідно з відповідними чинними нормативними документами. 21.11.6При влаштуванні поверхневої обробки з використанням бітумних емульсій застосовують не оброблений органічними в'яжучими митий щебінь. Концентрація бітуму в емульсії повинна становити від 60 % до 67 %. При температурі повітря нижче ніж 20 °С емульсія може підігріватись до температури від 40 °С до 50 °С. 21.11.7Шари зносу та захисні шари з асфальтобетонних сумішей влаштовують з піщаних та дрібнозернистих гарячих та холодних сумішей з розміром зерен не менше ніж 21.11.8Приготування сумішей та влаштування з них шарів зносу та захисних шарів завтовшки від 20 мм до 25 мм виконується відповідно до 21.9. 21.11.9Влаштування шарів зносу та захисних шарів з використанням литих емульсійно-мінеральних та холодних асфальтобетонних сумішей виконуються згідно з [6, 16]. 21.11.10Контроль якості влаштування захисних шарів та шарів зносу складається з систематичної перевірки: - якості стану та підготовки покриття; - якості дорожньо-будівельних матеріалів на відповідність їх властивостей вимогам нормативних документів (за лабораторними даними); - дотримання технології виконання робіт; - якості готового шару шляхом зовнішнього огляду і контрольних вимірювань. 21.11.11На готових ділянках коефіцієнт зчеплення визначають згідно з ДСТУ Б В.2.3-2 та ДСТУ 3587. 21.11.12При влаштуванні поверхневої обробки контролюють якість і норми витрат матеріалів, рівномірність розливу органічних в'яжучих матеріалів і їх температуру, своєчасність і рівномірність розподілення щебеневих матеріалів після розливу в'яжучих та якість ущільнення шару відповідно до [16]. В разі використання бітумної емульсії контролюють термін її розпаду. При оцінці якості поверхневої обробки місця дефектів визначають візуально. До дефектів відносяться прогалини поверхневої обробки (за винятком смуги завширшки до 10 см біля крайок проїзної частини при неукріплених узбіччях і до 5 см – при укріплених), місця прояву в'яжучого на поверхні покриття при недостатній кількості щебеневого матеріалу або при перевищенні норми розливу в'яжучого, нашарування щебеню (на стиках захваток та на поздовжніх стиках) тощо. Визначені місця заміряють і визначають площу кожного з них. Загальна площа дефектів не повинна перевищувати 0,3 % від усієї площі влаштованої поверхневої обробки, а кількість дефектів – 5 штук на 9000 м2 покриття.
Поиск по сайту: |