Спеціалізовані установи ООН
Спеціалізовані установи ООН - це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжнародних договорів, що мають широку міжнародну відповідальність у сфері економічній, соціальній, культури, освіти, охорони здоров'я й інших подібних сфер і пов'язані з ООН за допомогою ЕКОСОР спеціальними міжнародними угодами. Такі угоди підлягають затвердженню Генеральною Асамблеєю ООН. За Статутом ООН Генеральна Асамблея й ЕКОСОР мають деякі права щодо спеціалізованих установ ООН. Наприклад, Генеральна Асамблея розглядає й затверджує будь-які фінансові й бюджетні угоди з ними, перевіряє їх адміністративні бюджети з метою надання рекомендацій зацікавленим суб'єктам (п. 3 ст. 17); ЕКОСОР уповноважений узгоджувати діяльність спеціалізованих установ ООН за допомогою консультацій з ними й рекомендацій, рекомендацій Генеральній Асамблеї й державам - членам ООН (п. 2 ст. 63), вживати належних заходів для одержання від спеціалізованих установ регулярних доповідей (п. 1 ст. 64), проводити заходи для участі без права голосу представників цих установ в обговоренні питань Ради або у створених нею комісіях, а також для участі представників Ради в обговоренні питань у цих установах (ст. 70).
У правовому статусі для спеціалізованих установ ООН характерні такі риси: 1) договірна основа діяльності; 2) широка міжнародна відповідальність, визначена в Статуті ООН; 3) спеціалізований характер діяльності в соціально-економічній і гуманітарній сферах; 4) наявність зв'язку з ООН. Цей комплекс правових факторів зумовлює виділення спеціалізованих установ ООН в особливу групу міжнародних організацій.
Ці міжнародні організації за сферою діяльності можуть бути поділені на три групи. Першу утворюють спеціалізовані установи ООН економічного характеру, тобто ті, які функціонують у сфері міжнародної торгівлі, фінансів, транспорту і зв'язку. До них належать: Міжнародний банк реконструкції й розвитку; Міжнародний валютний фонд; Міжнародна фінансова корпорація; Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Міжнародне агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ); Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС); Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО1); Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСГР); Міжнародна морська організація (ІМО); Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО); Всесвітній поштовий союз (ВПС); Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ); Всесвітня метеорологічна організація (ВМО); Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО).
У другу групу входять спеціалізовані установи ООН соціального характеру - Міжнародна організація праці і Всесвітня організація охорони здоров'я.
Третю групу спеціалізованих установ утворюють організації культурно-гуманітарної спрямованості: Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Всесвітня організація з туризму.
Розглянемо організаційно-правовий механізм діяльності деяких спеціалізованих установ ООН.
Міжнародний банк реконструкції й розвитку створений 27 грудня 1945 p., коли 28 держав підписали угоду, розроблену на Конференції Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань, що відбулася в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р.
Членами МБРР можуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду. За станом на 1 травня 2009 р. членами МБРР були 185 держав, у тому числі Україна.
Цілі МБРР: сприяти реконструкції і розвитку територій держав-членів шляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей (у таких галузях, як сільське господарство й розвиток сільських районів, енергетика, шосейні дороги й залізниці, порти, електрозв'язок, освіта, охорона здоров'я, планування сім'ї й харчування); заохочувати приватні іноземні капіталовкладення й у випадку труднощів отримання приватного капіталу доповнювати його наданням позик для цілей виробництва; сприяти довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та підтримці рівноваги платіжних балансів держав-членів.
МБРР фінансує кредитні операції головним чином зі своїх позикових коштів, які Банк одержує на світових ринках, а також нерозподіленого прибутку й за рахунок платежів на погашення наданих позик. Позики надаються державам - членам МБРР, їх політико-територіальним одиницям і приватним комерційним структурам на їх території. Крім надання позик, Банк здійснює широкий спектр послуг із технічної допомоги. Відсоток за позиками встановлюється відповідно до вартості кредитів, одержуваних МБРР на міжнародних ринках капіталів. Держави - одержувачі позик зобов'язані виконувати рекомендації Банку, надавати йому звіти про використання позик і необхідну інформацію.
До структури МБРР входять Рада керуючих (вищий орган), директори-виконавці (виконавчий орган), комітети. Робоча мова - англійська. Очолює МБРР Президент, якого обирають директори-виконавці строком на п'ять років. Місцезнаходження МБРР - Вашингтон (США), також є відділення в Парижі й Токіо..
Слід зазначити, що МБРР е ключовим інститутом групи Світового банку, у який також входять МФК, МАР, МЦВІС і МАІГ. Метою Світового банку є заохочення економічного й соціального розвитку менш розвинених членів ООН за допомогою надання їм фінансової й консультативної допомоги та сприяння у підготовці кадрів. Структурні підрозділи Світового банку є самостійними юридичними особами, що, однак, працюють на одну мету й під керівництвом однієї адміністративної системи.
Міжнародний валютний фонд діє на основі угоди, розробленої паралельно з Угодою про МБРР на Бреттон-Вудській конференції 1944 р. МВФ почав функціонувати з 27 грудня 1945 p., коли угода про його створення набула чинності.
МВФ має такі цілі: координування валютно-фінансової політики держав-членів і надання їм позик (коротко -, середньо - і частково довгострокових) для врегулювання платіжних балансів і підтримки валютних курсів. Фонд також прагне сприяти міжнародному співробітництву у валютній галузі й розширенню торгівлі.
Фонд має у розпорядженні пул (від англ. pool - спільний котел) фінансових засобів, що надаються державам-членам для виконання програми ліквідації дефіциту платіжного балансу тимчасово й на певних умовах.
Структурно МВФ складається з Ради керуючих (вищого органу), Виконавчої ради у складі директора-розпорядника й 24 виконавчих директорів, Секретаріату. Директор-розпорядник є головною посадовою особою Фонду. У МВФ, як і в МБРР, рішення приймаються на основі системи зважених голосів. Кожній державі - члену Фонду й Банку належить кількість голосів, пропорційна її внеску у фінансові ресурси цих спеціалізованих установ ООН, що в остаточному підсумку відображає її частку у світовій економіці. Робоча мова МВФ - англійська. Місцезнаходження штаб-квартири МВФ - Вашингтон (США), відділень - Париж і Женева.
Міжнародна організація праці була створена в 1919 р. за Версальським договором як автономна установа, пов'язана з Лігою Націй. Угода про встановлення зв'язку між МОП і ООН була затверджена 14 грудня 1946 р. Таким чином, МОП є першою спеціалізованою установою, пов'язаною з Організацією Об'єднаних Націй. На 1 травня 2009 р. до МОП входило 182 держави. Україна е членом МОП з 1954 р. Поряд з урядами у МОП представлені працівники в особі профспілок і роботодавці (підприємці).
Цілі МОП: сприяти забезпеченню соціальної справедливості для всіх трудівників; розробляти міжнародну політику і програми, спрямовані на поліпшення умов праці й життя; встановлювати міжнародні трудові стандарти, покликані слугувати керівними принципами для національної влади при проведенні відповідної політики; здійснювати широку програму технічного співробітництва з метою надання допомоги урядам в ефективному проведенні такої політики на практиці; здійснювати професійну підготовку і навчання, вести дослідницьку роботу з метою сприяння успіху цих зусиль.
Один із найбільш важливих напрямків діяльності МОП - розробка та прийняття конвенцій і рекомендацій. За час існування МОП прийняла більше 180 конвенцій (Конвенція 2007 р. про працю в рибальському секторі - 188-ма за рахунком і остання станом на 1 січня 2010 р.) та близько 200 рекомендацій. У цих документах встановлюються міжнародні стандарти у сфері праці, трудового найму та професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, техніки безпеки й охорони праці. Україна ратифікувала більше 50 конвенцій МОП.
Іншим важливим напрямом діяльності МОП є надання консультацій експертами й технічної допомоги з питань, пов'язаних з політикою праці й соціальною політикою.
У структуру МОП входять Міжнародна конференція праці (вищий орган); Адміністративна рада; Міжнародне бюро праці (МБП), що є секретаріатом МОП. Робочі мови МОП - англійська, іспанська і французька. Місцезнаходження МОП - Женева.
З 1 червня 1996 р. у Києві працює відділення МОП. Аналогічні відділення також функціонують у столицях інших держав-членів.
Існують дві міжнародні організації, чия діяльність має досить спеціалізований характер, але до складу спеціалізованих установ ООН вони не входять. Це Міжнародне агентство з атомної енергії (MATATE) і Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ).
Міжнародне агентство з атомної енергії - автономна міжурядова організація, створена під егідою ООН. Статут MATATE був прийнятий 26 жовтня 1956 р. і набув чинності 29 липня 1957 р.
MATATE є єдиною універсальною міжнародною організацією з мирного використання атомної енергії. За станом на 1 травня 2009 р. членами Агентства були 146 держав.
Відповідно до Статуту MATATE цілі Агентства такі: досягнення більш швидкого й широкого використання атомної енергії для підтримки миру, здоров'я й добробуту в усьому світі; забезпечення, наскільки це можливо, щоб допомога, яка ним надається, або на його вимогу, чи під його наглядом або контролем, не була використана таким чином, щоб сприяти будь-якій військовій меті.
MATATE заохочує і спрямовує розвиток і використання атомної енергії в мирних цілях, установлює норми ядерної безпеки, надає допомогу державам-членам шляхом технічного співробітництва та сприяє обміну науково-технічною інформацією про ядерну енергію.
У рамках MATATE склалася різнобічна й ефективна система контролю (гарантій) з метою недопущення використання ядерних матеріалів і обладнання, призначених для мирних видів діяльності, на військові потреби. Цей контроль на місцях здійснюють інспектори MATATE. Неядерні держави, що беруть участь у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 p., повинні укладати угоду з Агентством про контроль над мирною ядерною діяльністю цих держав. Україна після приєднання в 1994 р. до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї уклала таку угоду з MATATE. Більше 900 ядерних установок в усьому світі перебувають під контролем Агентства. Такі ядерні держави, як Велика Британія, Китай, Росія, США і Франція, в добровільному порядку поставили під контроль MATATE деякі мирні ядерні установки.
MATATE складається з Генеральної конференції (вищий орган), Ради керуючих (виконавчий орган), Науково-консультативного комітету й Секретаріату. Місцезнаходження центральних установ MATATE - Відень (Австрія).
Генеральна угода про тарифи і торгівлю є багатосторонньою угодою, основу якої становить звід правових норм, що регламентують торговельні відносини між державами-учасницями, а також міжнародною організацією для проведення переговорів і консультацій з торговельних питань. Угода була підписана в Женеві 30 жовтня 1947 р. і набула чинності 1 січня 1948 р.
На 1 січня 1995 р. повноправними членами ГАТТ були 128 держав; ще більша кількість держав брало участь у різних формах співробітництва з ГАТТ. У1995 р. ГАТТ перейменовано у Світову організацію торгівлі (СОТ).
Головна мета ГАТТ - це лібералізація світової торгівлі й постановка її на стабільну основу, сприяння цим економічному зростанню й розвитку, підвищенню добробуту народів світу.
Основні принципи ГАТТ зводяться до того, що торгівля має вестися на недискримінаційній основі (принцип "нації найбільшого сприяння"); вітчизняна індустрія повинна захищатися тільки за допомогою митних тарифів, а не кількісних обмежень та інших заходів; тарифи повинні скорочуватися на основі багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися згодом; держави-учасниці повинні консультуватися між собою з метою вирішення торговельних проблем.
До 1963 р. основним питанням у діяльності ГАТТ було зниження митних тарифів. У результаті п'яти раундів переговорів були погоджені взаємні поступки учасників зі зниження митних тарифів і заходи щодо зниження й регулювання нетарифних торговельних бар'єрів. У1964-1967 р. був проведений 6-й раунд переговорів (Кеннеді-раунд). У вересні 1973 р. у Токіо держави - учасниці ГАТТ прийняли декларацію, що проголосила початок 7-го раунду переговорів (Токіо-раунду). У 1986 р. у м. Пунта-Дель-Есте (Уругвай) був розпочатий Уругвайський раунд багатосторонніх торговельних переговорів у рамках ГАТТ, який завершився в 1994 р. підписанням угоди про створення на базі ГАТТ з 1 січня 1995 р. нової міжнародної організації - Світової організації торгівлі (СОТ).
Вищим органом ГАТТ була Сесія договірних сторін (держав-учасниць), що проходила щорічно. Рішення ГАТТ зазвичай приймалися на основі консенсусу. Якщо проводилось голосування, кожна сторона мала один голос. У період між сесіями діяла Рада представників - оперативний керівний орган ГАТТ. Місцезнаходження Секретаріату ГАТТ - Женева.
У зв'язку зі створенням СОТ на базі ГАТТ структура нової організації зазнала певних змін відповідно до Угоди про створення СОТ 1994 р.
