ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Історична форма кримінального процесу — це форма організації процесу, що обумовлює джерело руху кримінальної справи та ос­нови процесуального статусу її учасників.

Критерії, що впливають на форму кримінального процесу;

— державно-політичний режим (саме ним визначається ступінь свободи особи);

— рівень правової культури у суспільстві;

— ступінь зрілості суспільства.

Зазвичай, у теорії кримінального процесу йдеться про три його історичних форми, які іноді в літературі називають ідеальними типа­ми (В. В. Вандишев, В. П. Нажимов) або моделями (О. В. Смірнов).

1. Інкеічиційішй (розшукові!й, Сіїідчий,с.іідчо-розшуковий) кримі­нальнийпроцес має такі основні ознаки:

• застосування переважно, а то і винятково, імперативного ме­тоду правового регулювання кримінально-проііесуальних відносин;

« функції обвинувачення, захисту і вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;

• суд має право досліджувати кримінальну справу повно і все­бічно, незважаючи на межі, визначені обвинувачем щодо осіб І вчинених ними діянь ("принцип неподільності обвинувачення", що випливає із завдання суду з'ясувати істину);

• суду належить право змінювати обвинувачення в значних межах;

• джерелом руху процесу є воля держави (веління закону);

• поняття обвинувачення замінюють приводи до порушення кримінальної справи;

• замість оскарження судових рішень Існує ревізійний порядок їх перегляду;

• всі учасники процесу зобов'язуються прагнути встановити матеріальну істину;

• обвинувачений є не суб'єктом, а об'єктом дослідження;

• самостійних сторін немає, тож немає І потреби у змагальності процесу (процес не є судовим спором, перетворюється на безособове дослідження);

• обвинувачений має певні права, однак їх реалізація цілком залежить від державних органів, які ведуть процес;

• доказування перебуває в зародковому стані або діє система формальних доказів;

• визнання обвинуваченим своєї вини — "цариця доказів";

ф до обвинуваченого застосовують тортури, підслідне затримання;

• таємність провадження;

• фіксується у письмовій формі,

2. Змагальнийпроцес поділяють на два види. Обвинувальний процес, для якого притаманними є:

• наявність кримінальне-правового спору;

• наявність сторін із різними за змістом інтересами;

• залежність вироку суду від змагання сторін.

Змагання сторін е формальним, оскільки істину встановлюють не за допомогою доказів, а шляхом ордалій (випробування отрутою, вогнем тощо), судового поєдинку або поручительства.

Обвинувальний процес був за часів раннього європейського Середньовіччя і класичного феодалізму.

Позовний змагальний процес має два підвиди:

1) приватно-позовішії, в якому передбачено:

• пред'явлення обвинувачення приватною особою;

• формальну рівність сторін, що полягає в однакових стартових можливостях;

• розподіл тягаря доказування між сторонами;

• збирання стороною обвинувачення тільки обвинувальних, а стороною захисту — тільки виправдувальних доказів;

• пасивність суду в доказуванні;

• закінчення процесу u разі визнання обвинуваченим (відпові­дачем) вини (презумпція істинності визнання).

Приватно-позовний процес існував в античних республіках Греції і Риму, В сучасному українському процесі він виявляється у справах приватного обвинувачення (див. лекцію 3 — принцип публічності);

2) публічно-позовний процес, шо має такі ознаки:

• здійснення функції обвинувачення постійно діючим держав­ним органом (прокуратурою, поліцією тощо), який керується не власним розсудом, а службовим обои'язком (ex officio);

• активність публічного позивача — обвинувача;

• диспозитивність у розпорядженні предметом позову, тобто обвинуваченням;

• надання процесуальної допомоги потерпілому, а іноді й заміна його в Процесі (домінування публічних інтересів над приватними);

• рівноправність сторін протягом всього періоду провадження у справі.

Публічно-позовний процес існував у Росії за Статутом кримі­нального судочинства 1864 р. Елементи такого виду змагальної форми процесу впроваджують нині й в Україні,

V змагальному процесі зміст та обсяг обвинувачення визначає обвинувач. Суд розглядає справу не повно і всебічно, а тільки у визначеному обвинувачем обсязі. Це так званий "принцип поділь­ності обвинувачення".

Питання про те, яка із історичних форм Крим і тільного процесу нииикла першою, до цього часу однозначно не вирішено.

3. Змішаний(слідчо-судовий, континентальний) кримінальнийпроцес.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" Історичний формі (інквізиційна, змагальна) не існує. Інквізиційні елементи "змішуються" а різних пропорціях зі змагальними, що дає підставу назвати його процесом змішаної форми.

В юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримі­нального процесу,

1. Процес, е якому досудове (попереднє) розслідування побудовано суто па інквізиційних, а судові стадії — на змагальних засадах. Ос­новні риси:

• в досудовому провадженні не допускається захисник;

• обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи тільки по завершенні досудоііого розслідування;

• заборонено судове оскарження учасниками досудояого розслі­дування дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть процес.

2. Процес, у досудовому провадженні якого е елементи змагальності, а саме:

• допускається захисник (із моменту ознайомлення з матеріалами закінченої розслідуванням кримінальної справи або пред'явлення обвинувачення, або затримання, або порушення кримінальної справи щодо особи);

• заінтересованим учасникам досудового розслідування за їх кло­потанням ше до закінчення розслідування може бути надано певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);

• всім учасниками досудового розслідування надано право на оскарження до суду дій і рішень органів досудоаого розслідування.

Саме така форма кримінального процесу діє тепер в Україні.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Є три історичні форми кримінального процесу: 1) інквізи­ційний (розшуковий, слідчий, слідчо-розшуковий); 2) змагальний: 3) змішаний (слідчо-судовий, континентальний).

2. В Україні існує кримінальний процес змішаної форми із наяв­ністю змагальних елементів у досудовому проналженні.

10

11

Поиск по сайту: