ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАГАЛЫЮПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ

До загал ьно правових принципів, що діють у кримінал ьно-про­цесуальному праві, належать такі'. 1. Принцип законності.

1. Принцип законності — це конституційне-правове положення. згідно з яким всі учасники кримінального процесу повинні викону­вати приписи норм кримінал ьно-процесуального та інших галузей права.

2. Стаття 58 та п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України, статті 2, 5, 15 КПК.

3. Зміст принципу законності в кримінальному процесі визна­чається такими положеннями:

• усі учасники кримінального процесу зобов'язані дотримувати­ся приписів законів, а для державних органів і їх посадових осіб діє принцип "дозволено тільки те, що передбачено законом";

• у разі конкуренції закону і відомчих нормативно-правових актів, якими регламентується порядок провадження у кримінальних справах, підлягає застосуванню закон";

• у разі конкуренції конституційних норм і норм інших законів слід застосовувати норми Конституції України, як такі, що мають найвищу юридичну силу;

• правильне застосування закону є завданням кримінального процесу (ст. 2 КПК);

• будь-яке порушення закону має бути усунено;

• учасники кримінального процесу, винні у порушенні закону, мають обов'язково понести за ІІе юридичну відповідальність;

Характеристику принципів всіх класифікаційних груп буде проведено за такою схемою:

1) визначення (формулювання) принципу,

2) статті законів, в яких його відображено: 3| положення, що становлять його зміст; 4) винятки із принципу.

Під час характеристики принципів буде вказано тільки цифру, під якою той чи інший елемент характеристики е е переліку.

" Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визнача­ються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, органі­зація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, основи організації та діяльності адвокатури.

39

• ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законам (ст. S КПК);

• ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за аироком суду й відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 КПК);

• істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК) та неправильне застосування кримінального зако­ну (ст. 371 КПК) є підставами до скасування або зміни вироку.

4. Винятків із цього принципу немає*. 2. Принцип державної мови судочинства.

1. Принцип державної мови судочинства — це конституційно-правове положення, згідно з яким судочинство в Україні прова­литься українською (державною) мовою.

2. Стаття 10 Конституції України; ст. 19 КПК; статті 3 і 18 Закону України від 28 жовтня 19S9 р. "Про мови в Українській РСР";ст. 10 Закону України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України".

3. Положення, шо визначають зміст принципу:

• судочинство провадиться українською мовою;

• особам, що беруть участь у справі та не володіють мовою, якою провадиться судочинство", забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма мате­ріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч. 2 ст. 19 КПК; ч. З ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР").

Порушення права обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача є суттєвим порушенням кримінальне-процесуального закону і тягне за собою безумовне скасування вироку чи постанови (п. 4 ч. 2 ст. 370 КПК).

Кримінальна справа підлягає поверненню для провадження досу-дового розслідування, якщо порушено вимоги ст. 19 КПК щодо забезпечення обвинуваченого, що не володіє мовою, якою прова­диться слідство, перекладачем (підпункт "б" п. 13 постанови Пле­нуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. N° 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законо­давства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування");

• слідчі і судові документи вручають:

- особам, які беруть участь у справі, на їх вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР");

" М. С. Строгович вважав, шо законність не є принципом кримінального процесу, бо ие універсальне правове положення, що діє у всіх галузях права.

" Хто є особою, яка на володіє новою судочинства, закон не встановлює. Lie поняття е оціночним і визначається посадовою особою, яка веде процес. У будь-якому разі особа вважається такою, що володіє тією чи іншою мовою, якщо вона добре ґі розуміє і вьіьно висловлюється.

40

— обвинуваченому — незалежно від його вимоги (ч. З ст. 19 КПК). Обвинуваченому в перекладі його рідною або іншою мовою,

якою він володіє, вручають копії:

— постанови про притягнення його як обвинуваченого;

— обвинувального висновку;

— постанови про закриття щодо нього кримінальної справи;

— вироку.

4. Винятки із принципу:

• у роботі органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські та селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови (ч. 2 ст. З і ч. 2 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР");

• якщо громадяни іншої національності, що становлять біль­шість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі на­ціональною мовою або якщо в межах цих адміністративно-терито­ріальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення певної місцевості, в роботі названих органів може використову­ватись українська мова або мова, прийнята для всього населення (ч. З ст. З і ч. 2 ст. 18 Закону України "Про мови в Українській РСР").

Поиск по сайту: