Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ЛЕКЦІЯ 1. СУТНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ

1. Загальне поняття кримінального процесу.

2. Історичні форми кримінального процесу.

3. Характеристика кримінального процесу як діяльності.

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Проблема визначений поняття кримінального процесу є однією із нзйдискусійніших у теорії кримінального процесу. Тому в юри­дичній літературі є багато різних за змістом дефініцій.

Поняття (і термін) "кримінальний процес" вживають у чотирьох значеннях.

1. Специфічна діяльність із застосування норм права. Згідно із таким підходом до його розуміння, кримінальний процес — це врегульована кримінально-процесуальним правом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, змістом якої є дослід-ча перевірка і вирішення заяв (повідомлень) про злочини, досудове роз-слідування, судовий розгляд і вирішення кримінальних справ, а також вирішення питань, пов 'язаних із виконанням вироків.

2. Одна із галузей права.Кримінальне-процесуальне право — це відносно самостійна сукупність норм вітчизняного права, що регу­люють відносини між учасниками кримінальної справи. Грунтовніше поняття кримінального процесу як галузі права буде розглянуто у лекції 2.

Про сутність кримінального процесу йдеться в усіч лекціях. Однак це не заперечує необхідності подання в окремих лекшях сутності кримінального про­цесу як діяльності (лекція 11 І як галузі права (лекція 2>, в межах яких буде розглянуто найголовніші, найзагальніші питання.

3.Галузь правової науки. Наука кримінального процесу — ІІе галузь правової науки, предметом дослідження якої с кримінально-про-цесуальне право, практика його застосування, а метою — вироблення рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики діяль­ності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

4. Навчальна дисципліна. Кримінальний процес у цьому значенні розуміють як дисципліну, що її вивчають у ваших навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінальио-процесуальпе законодавство та практика його застосування, а також наука кри­мінального процесу. У більшості навчальних закладів ця дисципліна є профільною. Опанувати навчальний матеріал найбільш ефективно можна лише звертаючись до положень:

- загальної теорії права;

- конституційного, кримінального та інших галузей вітчизня­ного права;

- міжнародних правових документів із питань кримінального судочинства;

- суміжних наук (криміналістики, правової психології тощо);

- відомчих нормативно-правових актів (положень, інструкцій тощо, затверджених наказами Генерального прокурора України, МВС України, Мінюсту України), в яких конкретизуються поло­ження законів;

- постанов Пленуму Верховного Суду України.

Слід зазначити, що поняття "кримінальний процес" і "кримі­нальне судочинство" € тотожними за змістом*.

Кримінальний процес вивчають студенти старших курсів, які Ііже вміють самостійно опрацьовувати літературні джерела. Слід пам'ятати слова Василя Олександровича Сухомлинського, який цілком слушно стверджував: "Найкращий вид освіти — це само­освіта". Студенти мають переглядати періодичну юридичну літера­туру, зокрема, журнали "Право України". "Юридична Україна", "Вісник Верховного Суду України, "Прокуратура. Людина. Держа­ва."; газету "Юридичний вісник України". В цих загальноукраїн­ських виданнях публікують наукові статті провідних науковців, ознайомлення з якими сприятиме кращому опануванню навчаль­ного матеріалу. Цінність наукових статей полягає в тому, що вони відзначаються науковою новизною, окрім того, вони оперативно реагують на зміни в законодавстві.

Найчастіше в теорії вживають термін "кримінальний процес". Застосу­вання ж терміна '"кримінальне судочинство" е. скоріше, даниною традиції — до 1917 р. провадження у кримінальних справах здійснювалося за Статутом кримі­нального судочинства, а кодекси всіх союзних республік в Радянському Союзі Грунтувалися на Основах кримінального судочинства Союзу РСР і союзних рес­публік.

Досконало вивчити кримінально-процесуальне право допомо­жуть монографії, навчальні посібники. Слід звертати увагу на дискусійні положення процесуальної теорії, намагатися вислов-люиати щодо них власні думки, а також знати праці відомих учених-процесуалістів минулого і тих, які працюють в нашій державі сьогодні.

До 1917 р. істотний внесок у теорію кримінального процесу зробили такі вчені: С. І. Вікторський, М. В. Духоиськой, А. Ф. Коні, М. В. Мураяйов, Б, П. Ніконов, П. К. Скорделі, В. Л. Случевський, Д. Г. Тальберг, Г. С. Фельдштейн, І. Я. Фойницький', В. О. Чайков-ський, О. І. Люблінський. У радянський період розвитку теорії кримінального процесу відзначались глибиною досліджень праці вчених-росіян: В. П. Бож'єва, Т. М. Добровольської, П. С. Елькінд, О. М. Ларіна, В. 3. Лукашевича, Я. О. Мотовіловкера, В. П. Нажи-мова, М. М. Полянського, В. М. Савицького, М. С. Строговича".

В Україні як за радянських часів, так і після набуття незалеж­ності найвідомішими є праці вчених таких наукових шкіл; харків­ської (професори С. А. Альперт, М. 1. Бажанов, М, М. Гродзин-ський, Ю. М. Грошевий, В, С, Зелененький); київської (професори Л. Я. Дубинський, В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, М. М. Ми-хеєнко, 3. Д. Смітієнко, Т. В. Варфоломєєва); львівської (професор В. Т. Hop); одеської (професор Ю. П. Аленін).

Студенти, які прагнуть досягти успіху в кар'єрі юриста, повинні формувати власну юридичну бібліотеку, фонд якої мають становити всі кодифіковані законодавчі акти, монографії, навчальні посібники, юридичні журнали тощо.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Терміни "кримінальний процес" і "кримінальне судочинство" є тотожними за змістом.

2. Терміном "кримінальний процес" позначають такі поняття: 1) діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і

' Праіія Івана Яковича Фойнішького ''Курс уголовного судопроизводства'", вперше видана в 1884 р. (витримала п'ять видань), до цього часу залишається неперевершеною за своєю повнотою, літературною розробкою, різнобічним аналізом Студенти, які прагнуть глибоко опанувати курс кримінального-про-цесуального права, обов'язково мають ознайомитися з цією працею, перевиданою з ініціативи О. В. Смірнова в 1996 р (див.: Фпйницпий И. Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2-х т. — СПб., 1996]. Переважна більшість викладених у ній положень не втратила своєї актуальності ло наших днів.

" М. С. Стрргович е ''батьком" радянської концепції розуміння криміналь­ного процесу. Його "Курс советского уголовного процесса" у двох точах (М.. 1968. — Т. 1; 1970. — Т. 2) містить концептуальні положення, на яких виховано не одне покоління вчених-процесуалістів, у тому числі й автора цього курсу лекцій.

суду в кримінальних справах; 2) галузь права; 3) галузь правової науки; 4) навчальну дисципліну,

3. Під час вивчення дисципліни студентам, окрім лекцій, під­ручників та навчальних посібників, слід звертатися до наукових публікацій.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.