Обчислення процесуальних строків. Категорія «строк» у ЦПК визначається як момент часу - останній день строку триває до

Категорія «строк» у ЦПК визначається як момент часу - останній день строку триває до 24-ї години (ч. 5 ст. 70 ЦПК), і як проміжок, період часу - строк обчислюється роками, місяцями і днями (ст. 68 ЦПК). В окремих випадках, цивільно-процесуальні строки можуть обчислюватись і годинами (до 24 годин при госпіталізації у примусовому порядку до психіатричного або протитуберкулезного закладу ст.ст.280, 281, 284 ЦПК). Строк, будучи категорією темпоральною, є періодом часу, який характеризується його початком та завершенням. Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається статтями ЦПК залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями.

Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка має неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (ст. 68 ЦПК). Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили (ч. 3 ст. 142 ЦПК). Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду (ст. 34 ЦПК). Початком перебігу цивільного процесуального строку є наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 69 ЦПК). Однак, що коли строк обчислюється годинами, то початком його перебігу повинна бути фактична година, яка відповідає вчиненню дій, з якими закон пов'язує початок перебігу процесуального строку.

Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Але якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк, якщо інше не встановлено законом. Але з цього правила зроблені винятки. Так, касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане.

Коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий, інший неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка має неминуче наступити, починається з наступного дня після її настання (ст. 70 ЦПК).

Закінчується строк в останній день о 24-й годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

3. Зупинення, поновлення та продовженняперебігу процесуальних строків

Зупинення перебігу процесуальних строків настає у зв'язку із зупиненням провадження у справі. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК).Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня винесення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК). Отже, час, на який було зупинено провадження у справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Поновлення та продовження процесуальних строків допускається тільки в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними (ст. 73 ЦПК). Так, ст. 325 ЦПК передбачено 20-днівний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Якщо такий строк був пропущений суб'єктом касаційного оскарження з поважних причин, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч. 2 ст. 325 ЦПК).

Право на порушення перед судом питання про поновлення або продовження процесуальних строків мають сторони й інші особи, які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії (ч. 1 ст. 73 ЦПК). Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю – до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до кого слід було подати документ чи доказ. Одночасно із заявою про поновлення чи продовження процесуального строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу тощо). Заява розглядається у судовому засіданні, на яке викликаються сторони і про яке повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення чи продовження процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк поновлюється чи продовжується або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання (ч.3 ст. 73 ЦПК).

4.Наслідки пропущення процесуальних строків

Правовими наслідками пропущення цивільних процесуальних строків є те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 ЦПК). Але із закінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк доказу винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення до відповідальності, а отже, і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати доказ, що вимагається судом (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК). Пропущення процесуального строку не звільняє зобов'язануособу від виконання такої дії, як надання речового доказу. Невиконання ухвали суду щодо збирання доказів (наприклад, допит свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали. Невиконання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст. 211 ЦПК).

Поиск по сайту: