Цивільна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади, інших організацій та громадян, які захищають права інших осіб, не має спеціальної назви. У судовій практиці вони називаються позивачами, захисниками, юрисконсультами, адвокатами профспілок, судовими представниками, експертами. У науці цивільного процесу суб'єкти захисту прав інших осіб визначаються: при порушенні справи – позивачами, сторонами у процесуальному розумінні, процесуальними позивачами, заявниками і скаржниками у процесуальному розумінні, представниками сторін і третіх осіб; при вступі у справу для подання висновку – компетентними органами, третіми особами, судовими представниками, експертами.
Суб'єкти захисту прав інших осіб не є позивачами, оскільки у них інше завдання і мета участі, характер юридичної заінтересованості у справі, дія законної сили судового рішення. Вони не є сторонами у процесуальному розумінні, компетентними органами, третіми особами, оскільки це не тільки не відображає їхньої функціональної діяльності у цивільному процесі, але ще більше підкреслює невизначеність їхнього процесуального становища.
Поняття «державний орган – заявник, заявник у процесуальному розумінні, заявник позову» визначає відповідно діяльність або лише органу держави, або лише в позовному провадженні, не розрізняє їх участь у процесі для захисту своїх суб'єктивних прав і участь для захисту прав інших осіб, державних і громадських інтересів.
Вони не є представниками сторін і третіх осіб. Як встановлено ч. 2 ст. 237 ЦК , не є представником особа, яка діє в чужих інтересах, але від власного імені. Цивільний процесуальний представник – уповноважений особи, яка бере участь у справі, який від її імені і в її інтересах виконує процесуальні дії, залежить від її волі і не може діяти проти її інтересів. Ці органи виступають від свого імені, від їх імені діють уповноважені, які в цивільному процесі є представниками органу держави, органу місцевого самоврядування, профспілок тощо, але не сторони і треті особи.
Вони не є експертами. Експерт – незаінтересована особа, яка подає висновок щодо фактів справи. Суб'єкт захисту інших осіб подає висновок по фактах і праву спірної справи, має в ній юридичний інтерес, що визначається компетенцією, яку він виконує в державному управлінні.
Їх можна назвати суб'єктами захисту прав інших осіб. Але такими суб'єктами є також представники сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, прокурор. Тому, щоб підкреслити процесуальну відмінність, яка існує між ними, можна назвати їх функціонерами, оскільки вони виконують певні функції у межах своєї компетенції у державному і громадському житті.
Тема лекції 8. Суд та інші учасники цивільного процесу
1. Суд – обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
2. Склад суду. Відводи
3. Інші учасники цивільного процесу.Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу
4. Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
1.Суд – обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
Склад суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин залежить від обставин справи, предмета судового розгляду, від характеру спірного матеріального правовідношення, що має місце між сторонами, від стадії (етапу) процесу та характеру процесуальних дій, які вчиняються в ході розвитку процесу, та інших факторів. Проте один суб’єкт при цьому залишається незмінним – це суд. Особливий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається, в першу чергу, конституційними принципами, якими закріплено, що цей орган влади є єдиним, який наділений компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду та своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб’єктивного цивільного права та/або охоронюваного законом інтересу. Тому суд є обов’язковим суб’єктом всіх процесуальних правовідносин, що виникають в цивільному процесі.
Правосуб’єктність суду. Правовий статус суду визначається його правосуб’єктністю, структурними компонентами якої є юрисдикція та чисельні повноваження, які суворо визначені законом. Кожен суд наділений тільки йому притаманною юрисдикцією та комплексом повноважень. Юрисдикція як елемент цивільної процесуальної правосуб’єктності суду визначає сферу діяльності органів судової влади. Так, відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Особливість прояву правосуб’єктності суду полягає в тому, що на відміну від інших учасників процесу (сторін, третіх осіб) йому не притаманна праводієздатність. Оскільки суд, як орган влади, вже наділений комплексом прав та обов’язків та не може своїми діями набувати нових, стосовно його правосуб’єктності доцільно говорити про компетенцію як про комплекс повноважень визначених законом. Якщо юрисдикція визначає сферу впливу, то компетенція визначає спосіб впливу на суспільні відносини. Своєю чергою компетенція судів різних ланок також різниться. Владні повноваження суду проявляються у сукупності передбачених законом повноважень, для виконання яких суд через службових осіб вчиняє комплекс процесуальних дій.
Добір суддів. Закон України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» змінив процедуру призначення на посаду судді вперше. Для того щоб стати суддею, кандидату потрібно пройти дванадцять стадій. Кандидат на посаду судді направляється на спеціальну підготовку в спеціалізованому вищому юридичному навчальному закладі, а також у Національній школі суддів України. Безпосередній добір кандидатів на посаду суддів проводитиме ВККА, а остаточне рішення про внесення подання Президентові України про призначення на посаду суддів приймається ВРЮ. Що ж стосується обрання судді на посаду безстроково, то тут саме ВККА може рекомендувати Верховній Раді України прийняти відповідне рішення. При цьому розгляд такого питання у Верховній Раді України відбувається за спрощеною процедурою без висновку комітету парламенту. У разі не одержання кандидатом на посаду судді безстроково необхідної кількості голосів знову проводиться голосування. Не набув розвитку інститут народних засідателів і присяжних, про який, як і раніше, лише згадується в Законі. Голови і заступники голів судів призначатимуться і звільнятимуться Вищою радою юстиції. Голова ВСУ, як це передбачено статтею 128 Конституції України, обирається на посаду і звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленуму ВСУ. Закон встановив порядок такого голосування.
Запроваджено обов’язкове оприлюднення декларацій суддів про їхній майновий стан на сайті Державної судової адміністрації; посилена прозорість заміщення посад суддів в судах, у тому числі за рахунок проведення конкурсного відбору. У законі більш чітко визначаються підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; конкретизується розмір посадового окладу суддів різних судів та механізм визначення загального обсягу суддівської винагороди, а також детально регулює інші питання матеріально-фінансового забезпечення суддів. Впроваджено пряме бюджетне фінансування кожного суду; посилюється незалежність Державної судової адміністрації і певне звуження її повноважень у відносинах із судами;
Дисциплінарна відповідальність суддів. Законом змінено порядок дисциплінарної відповідальності суддів. Позитивним є те, що Закон наділяє правом на звернення зі скаргою на поведінку судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, кожного, кому відомо такі факти. Відповідні заяви розглядатимуться у ВККС. Територіальні кваліфікаційні комісії суддів ліквідовано. Членам ВККС попередньо аналізувати скарги на поведінку суддів допомагатиме новостворена служба дисциплінарних інспекторів. За наслідками дисциплінарного провадження ВККС може рекомендувати ВРЮ винести подання про звільнення судді. При недостатній кількості голосів депутатів Верховної Ради України так само проводитиметься повторне голосування. Однією із цілей Закону є збільшення контролю над суддями. Законом спрощено порядок надання згоди на затримання чи арешт судді, обраного безстроково. Відповідне питання вноситься на засідання Верховної Ради України позачергово без голосування та розглядається без висновків комітетів на її найближчому пленарному засіданні. Водночас, кримінальну справу щодо судді може порушити тільки Генеральний Прокурор. Пункт 2 статті 47 Закону передбачає, що суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його проваджені, крім випадків, установлених законом.
Соціальне забезпечення суддів. Збільшено заробітну плату суддів та встановлено доплати за вислугу років. Закон передбачає поетапне збільшення посадового окладу судді. Так, посадовий оклад судді місцевого суду з січня 2015 року має становити 15 мінімальних заробітних плат. Водночас передбачається подання суддями щорічної декларації про їх майновий стан до Державної судової адміністрації для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади. Декларація повинна містити відомості про доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно, банківські вклади, фінансові зобов’язання судді, членів його сім’ї та осіб, з якими він спільно проживає або поєднаний спільним побутом, та про видатки судді, якщо разові видатки перевищують розмір його місячного заробітку.
2. Склад суду. Відводи
Склад суду. Відповідно до ч.3 ст. 11-1 ЦПК визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ст.18 ЦПК,цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який діє як суд. У випадках, встановлених ЦПК, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Розгляд справ в порядку апеляційного та касаційного провадження та в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально:
ü - у судах апеляційної інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку;
ü - у суді касаційної інстанції – колегією у складі не менше трьох суддів;
ü - у зв'язку з винятковими обставинами – колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності,
ü а у випадках, встановлених ЦПК, колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати;
ü - рішення, ухвала суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами переглядаються одноособово або колегіально, залежно від того, який суд ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.
За ст. 19 ЦПК питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Відводи. Особливою властивістю суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин є те, що він повинен бути безстороннім та об’єктивним. Процесуальною гарантією забезпечення цього правила є право відводу. Тобто за наявності обставин, передбачених ЦПК України, судді, секретарі судових засідань не можуть брати участі у розгляді справи і підлягають відводу або самовідводу, що забезпечує неупередженість. Заява про відвід (самовідвід) повинна бути мотивованою та подана до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Якщо про підстави відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, то заявити відвід (самовідвід) можна і після цього. У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав для відводу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи.
Підстави відводу (самовідводу), судді або іншіх службових осіб суду:
· під час попереднього вирішення цієї справи суддя брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;
· суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
· суддя є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
· якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді;
· було порушено порядок автоматичного визначення судді для розгляду справи.
Недопустимість повторної участі судді. За ч.1 ст. 21 ЦПК суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь в розгляді цієї справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі. Проте скасування іншої ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі (про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу, забезпечення позову або скасування забезпечення позову, повернення заяви позивачеві (заявнику), відмову у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду тощо), не відстороняє суддю від повторної участі у справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування рішення або ухвали суду касаційної інстанції.
За наявності вказаних підстав судя зобов’язаний заявити самовідвід. Відповідно до ст.24 ЦПК заява про відвід розглядається судом, який розглядає справу. Якщо особа, якій заявлено відвід, бажає дати пояснення суду, то він повинен її вислухати, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід одному судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу, а про відвід кільком суддям або всьому складу суду – простою більшістю голосів.
Наслідком задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, є розгляд справи в тому самому суді іншим суддею. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у ст.21 ЦПК, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи у порядку ст.116 ЦПК (глава 1 розділ ІІІ). Слід зазначити, що і при одноособовому, і при колегіальному розгляді справи суддя (колегія суддів) діють від імені суду. Проте ні суддя, ні інша службова особа суду не є самостійним суб’єктом процесуальних правовідносин. Одноособові або колегіальні дії цих осіб призводять до виникнення, розвитку та/або припинення правовідносин не з ними особисто, а з судом як органом правосуддя.
