Судові дебати і останнє слово підсудного. По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів

По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів. До їх початку суд з власної ініціативи чи за клопотанням учасників судових дебатів вправі зробити перерву в судовому засіданні для під готовки їх до виступів у судових дебатах. Найчастіше в цьому виникає необхідність по багатоепізодних, складних справах.

Судові дебати в кримінальному процесі — це самостійна частина судового розгляду, суть якої полягає в проголошенні сторонами промов, у яких вони викладають свої висновки за результатами судового слід ства, даючи юридичну оцінку отриманим результатам, формулюють та обґрунтовують свої вимоги та пропозиції перед судом і свої запере чення проти доводів, висновків, вимог та пропозицій інших сторін.

Значення судових дебатів:

- у судових дебатах знаходять свій найбільший прояв начала зма гальності та рівноправності сторін у кримінальному процесі;

- судові дебати мають важливе значення для винесення справед ливого судового рішення за результатами судового розгляду, оскільки
суд одержує можливість вислухати викладену в сконцентрованому вигляді позицію кожної із сторін, що змагається, їх підсумковий спір,
у якому повинна народитися істина;

- судові дебати мають великий виховний вплив на громадян, які присутні в судовому засіданні. Вони допомагають присутнім усвідомити сутність справи, обставини і небезпечність вчиненого злочину, його наслідки;

- кожному з учасників судових дебатів стає зрозумілішою позиція іншого, з'ясовуються сильні та слабкі сторони наведеної аргументації.

Послідовність виступів учасників судового розгляду в судових дебатах чітко визначена у ч. 2 ст. 318 КПК і забезпечує змагальність сторін у кримінальній справі, а також створює умови для здійснення підсудним і його захисником захисту від обвинувачення. Участь про курора, захисника, представників, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача в судових дебатах є обов'язковою, якщо вони беруть участь у справі, оскільки вони представляють у справі не себе, а відповідно державу, підсудного, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Всі інші визначені законом учасники судових дебатів можуть відмовитися від проголошення промови.

Захисник або підсудний, у разі відсутності захисника, після ви ступів представників обвинувачення можуть заявити суду клопотання про перерву в судових дебатах для врахування у своєму подальшому виступі доводів обвинувачення. Таке клопотання судом (суддею, який одноособово розглядає справу) повинно бути задоволено.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах по силатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додатково до сліджених обставин (ч. 3 ст. 318 КПК).

Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним ча сом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих ви падках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної справи (ч. 4 ст. 318 КПК).

При всіх відмінностях позицій учасників дебатів можна вказати на певне коло питань, які аналізуються в промовах. У їх числі: суспільна небезпечність вчиненого злочину; фактичні обставини справи; аналіз і оцінка зібраних і досліджених у справі доказів; кваліфікація (юри дична оцінка) діяння підсудного за статтями Загальної та Особливої частин КК України; обставини, які пом'якшують та обтяжують відпо відальність; характеристика особи підсудного і потерпілого; причини і умови, які сприяли вчиненню злочину; у промові повинен міститися висновок з пропозицією учасника судових дебатів або про визнання підсудного винуватим (невинуватим), про кваліфікацію злочину, про вид і розмір покарання або про звільнення від покарання, або про ви­правдання підсудного, про долю цивільного позову, а також з інших питань, що випливають із справи.

Цивільний позивач чи цивільний відповідач або їх представники в своїй промові висловлюють міркування з приводу заявленого у справі цивільного позову, а також з приводу інших питань, якщо вони стосу ються підстав і розміру задоволення цивільного позову або відмови в його задоволенні (щодо наявності події злочину, винуватості підсуд ного у його вчиненні і заподіянні матеріальної шкоди, щодо осіб, які несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями підсудного, тощо).

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. При цьому право останньої репліки належить підсудному. Репліка — це короткий виступ учасника судових дебатів, який заперечує іншій стороні з питань, які та виклала у своїй промові або в репліці (він може стосуватися, наприклад, конкретних фактичних обставин справи, кваліфікації злочину, особи потерпілого чи підсуд ного, оцінки певного доказу, викривлення одним із промовців певного факту, перекручення позиції іншого учасника дебатів). Неприпустимим є використання репліки для нетактовних випадів на адресу того чи іншого учасника судового розгляду або для суперечок з питань, які не мають принципового значення для справи.

Ні прокурор, ні захисник, ні інші особи, які мають право виступати в судових дебатах, не повинні розраховувати на репліку як можливість до повнити основний виступ. Залишення якого-небудь питання (або групи питань) без висвітлення в основній промові з розрахунком на репліку є невірним ще й тому, що репліки може і не бути. Наприклад, якщо під час участі в судових дебатах прокурора і захисника прокурор не візьме слова для репліки, то і захисник не одержить права на репліку.

Скористатися реплікою — право, а не обов'язок учасника судових дебатів. Відмова від репліки не означає, що той, хто відмовився, згод ний із виступами інших учасників процесу.

Як і дебати, репліка не обмежена часом, її не можна переривати, але вона обмежена обставинами справи і вже дослідженими доказами.

Кожен учасник судових дебатів може виступити з реплікою тільки один раз. По закінченні виступів головуючий оголошує судові дебати завершеними.

Останнє слово підсудного — це частина судового розгляду, яка безпосередньо передує видаленню суду до нарадчої кімнати для по-становлення вироку.

Право на останнє слово — це важлива процесуальна гарантія реа лізації підсудним свого права на захист, якої він може бути позбавлений лише у випадку видалення його із залу судового засідання за порушен ня порядку на весь час судового розгляду справи (ч. 1 ст. 272 КПК). Останнє слово підсудного має істотне значення для правильної оцінки судом особи підсудного та обрання справедливого покарання.

Останнє слово головуючий надає підсудному після закінчення су дових дебатів. КПК не регламентує ні характер, ні форму, ні зміст останнього слова. Підсудний сам визначає, що і як йому говорити. Він може говорити про все, що, на його думку, відповідає його інтересам. При цьому суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова під судного певним часом. Задавати питання підсудному під час його останнього слова не дозволяється.

Коли підсудний в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд зі своєї ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду від новлює судове слідство. По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово підсудному (ст. 319 КПК).

Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до на радчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий оголо шує присутнім у залі судового засідання. Перед видаленням суду до нарадчої кімнати учасникам судового розгляду повинно бути оголо шено час проголошення вироку.

№73 Процесуальний порядок постановлення вироку. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.

Поиск по сайту: