Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Структурна характеристика (рівні) моральної культури (моральні знання та моральні почуття)



У структурному розумінні моральну культуру особи можна розглядати в аспекті духовного та практичного, що дає можливість виділяти такі рівні її внутрішньої побудови, як теоретичний (чуттєво-психологічний) та раціональний (діяльний, або практичний). Моральну культуру можна також уявити як єдність внутрішньої та зовнішньої культури. Під внутрішньою культурою розуміють духовне багатство особи, її знання, погляди, ідеї, життєві принципи, оцінні критерії; під зовнішньою - ступінь та форми їх вияву у повсякденному житті, а також навички та уміння.

Поділ культури на професійну, етичну та інші складові досить умовний, тому що пов'язаний із тими завданнями, які стоять перед дослідником. По суті, професійна культура за змістом може збігатися з будь-яким із названих вище компонентів. Так, професійна культура політичного діяча збігається з поняттям політичної культури, а професійна культура юриста - з поняттям правової культури. При цьому слід зазначити, що невід'ємним компонентом будь-якої професійної культури є моральна культура.

На підставі зазначеного вище можна дійти висновку, щоморальна культура- це один із аспектів загальної культури особи, яка характеризується системою моральних цінностей, що формуються протягом усього життя особи і є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву будь-якої свідомої діяльності. До системи моральних цінностей відносять сукупність стійких знань про добро, зло, справедливість, несправедливість, про наявність певних норм та принципів моралі, переконаність у необхідності виконання цих правил, морально-чуттєве ставлення до випадків порушення цих правил, готовність стати на захист основних моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх у практику життя.

Щоб глибше розібратися в системі моральних цінностей, необхідно більш детально зупинитися на структурній характеристиці моральної культури, а особливо на характеристиці її базового компонента - моральній свідомості. У моральній свідомості особи незалежно від її професійної спрямованості (політик, юрист, економіст) можна виділити два структурних рівні: теоретичний (раціональний) та психологічний (почуттєвий). Обидва рівні необхідні та взаємодоповнюючі складові одного цілого, які лише умовно можна відокремити один від одного. Однак не можна не помітити й різниці між ними. Змістом теоретичного рівня є знання, погляди, ідеали, принципи та норми моралі, моральні потреби та уявлення. Цей рівень моральної свідомості формується досить довго - протягом усього життя особи, і є стійким та визначальним для будь-якої сфери соціальної діяльності.

Для працівників юридичної сфери знання про принципи та ідеали моралі вважаються необхідними, оскільки дають змогу зробити моральний вибір, тобто визначити свою лінію поведінки відповідно до соціального ідеалу, приймати рішення в межах закону, яке б не суперечило потребам та інтересам суспільства. Це, у свою чергу, стверджує авторитет юридичної професії, сприяє підвищенню авторитету права, а, отже, зміцненню режиму законності та правопорядку. Аморальні вчинки працівників юридичних установ призводять до значних втрат духовного та матеріального характеру, правового нігілізму, свавілля влади.

Другим рівнем моральної свідомості, як було зазначено вище, є психологічний (почуттєвий). Він складається з моральних почуттів, емоцій, симпатій, антипатій, оцінних критеріїв. Моральні почуття досить різні, класифікуються за різними підставами і можуть виявлятися зовні в актах людської поведінки: сміх, радість, доброзичливість у стосунках, а іноді навпаки - гнів, незадоволеність, роздратованість, нанесення психічної або фізичної образи. Як бачимо з наведених прикладів, значна частина варіантів психічного стану людини залишається несприятливою для людського спілкування, а тим більше для спілкування представників юридичної професії, для яких вимоги морального ґатунку набувають особливого значення. У зв'язку з цим зрозумілішими стають проблеми кадрового добору, виховання юристів, вироблення чіткої системи деонтологічних вимог до різних напрямів юридичної діяльності, їх формулювання на офіційному рівні та втілення у життя. Для співробітників правоохоронних органів почуттями визначального характеру можна назвати почуття професійного обов'язку, відданості у боротьбі за справедливість, почуття патріотизму, готовності прийти на допомогу та ін. Особливого звучання набувають професійні почуття морально-політичного походження, в яких відбивається ставлення не стільки до інших осіб, скільки до найбільш значних соціальних подій та явищ суспільного життя: почуття інтернаціоналізму, колективізму, солідарності, національної гордості. Вони складні за змістом, багатогранні за формами вияву і є органічним поєднанням особистого та громадського.

Слід зазначити, що на відміну від моральних знань моральні почуття більш динамічні, безпосередньо відображають процеси реального життя та здійснюють суттєвий вплив на діяльність людини в цілому та на окремі її вчинки. Людина з добре розвиненою почуттєвою системою є більш продуктивною в системі соціальних зв'язків, відкритою, сприятливою до оточення, що дуже бажано для представників юридичної професії. Однак відомо й інше. Особа, котра не вміє стримувати своїх почуттів, раціонально мислити в критичних ситуаціях, припускає здійснення негідних вчинків, про що потім жалкує. Такі ситуації в роботі юристів, коли приймаються незважені рішення або вчиняються дії в стані психічного розладу, використовуються неетичні засоби неприпустимі. Вони вкрай шкодять загальному ідеалу законності, знижують авторитет юридичної професії, авторитет державної служби, породжують правовий нігілізм. При цьому не слід забувати про ту позитивну роль, що відіграють моральні почуття, коли збуджують людину на героїчні вчинки, надають їй натхнення, внутрішньої впевненості та сили у подоланні труднощів. І, навпаки, низький рівень чуттєвого розвитку особи - причина цілої низки життєвих негараздів, а іноді й трагедій. Окремо слід сказати про керівників підрозділів, посадових осіб юридичних установ, які мають відповідати високим вимогам моральної культури, що, безумовно, сприяє створенню в колективі обстановки доброзичливості, взаємопорозуміння, комфортності, надає керівникові авторитету, сприяє ефективності та стабільності роботи всього колективу.

Моральні почуття як складовий елемент моральної свідомості стали предметом багатьох досліджень, у зв'язку з чим прийнято виділяти різні види почуттів, у тому числі такі як морально-політичні, морально-трудові, власне моральні та морально-бойові. Якщо перші три види почуттів характерні для всіх категорій громадян, то останній - лише для представників армії, флоту, співробітників правоохоронних органів та спецслужб. Це вимоги професійного порядку, тому можна зазначити, що морально-бойові почуття є складовим елементом професійної культури. Всі моральні почуття стають усвідомленою потребою людського спілкування і після багаторазового їх вияву в діяльності особи закріплюються за нею як система моральних якостей. На цій підставі спробуємо охарактеризувати найбільш вагомі моральні якості співробітників правоохоронних органів, які можна назвати визначальними у здійсненні професійного обов'язку:

• якості, в яких виявляється ставлення особи до Батьківщини, свого народу, його культури, мови, історії розвитку;

• розвинене почуття обов'язку, особистої відповідальності за справу;

• власне моральні якості: чесність, правдивість, почуття особистої гідності, скромність у спілкуванні;

• моральні якості, які виявляються в екстремальних ситуаціях: сміливість, мужність, дисциплінованість, готовність до самопожертвування тощо;

• якості, що характеризують культуру спілкування співробітників під час служби та в побуті.

Слід нагадати, що в ході реалізації своїх функціональних обов'язків співробітники правоохоронних органів висувають до громадян високі вимоги щодо реалізації духу та букви закону, а іноді й глибоко втручаються у сферу їх особистого життя. Тому стає цілком зрозумілим і справедливим формування системи вимог професійної моралі до певних напрямів юридичної роботи, до професії юриста взагалі. Виховання цих якостей - одне з головних завдань функціонування системи юридичної освіти. Постійне вдосконалення рівня моральної культури юристів -не лише освітянська справа, а й обов'язок кожного співробітника. Високий рівень моральної свідомості - запорука високої якості виконання службового обов'язку.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.