Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Професія слідчого як різновид юридичної професії. Вимоги, що ставляться до професійних якостей працівників слідства



Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень

Слідчий - учасник кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону кримінальну справу до свого провадження та вирішує завдання кримінального процесу шляхом здійснення функції розслідування.

Слідчий процесуально самостійний і в своїй діяльності керується законом.

Слідчий - суб'єкт кримінального процесу, уповноважений провадити досудове слідство. Досудове слідство у кримінальних справах провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції, слідчими органів Служби безпеки України.

Слідчими органів Служби безпеки України провадиться розслі­дування злочинів проти основ національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, справи щодо контрабанди, найманства, терористичних актів та деяких інших тяжких злочинів, визначених у законі.

Слідчі прокуратури розслідують справи про найбільш тяжкі злочини проти життя, прав і свобод людини, проти правосуддя, встановленого порядку несення військової служби, про злочини у сфері службової діяльності, бандитизм та деякі інші злочини, визначені в ст. 112 КПК України. Слідчим прокуратури виходячи із суб'єкта злочину підслідні справи про злочини:

• вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу" та особа­ми, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад;

• вчинені працівниками правоохоронних органів.

Слідчі органів внутрішніх справ розслідують справи про злочи­ни проти власності та в сфері господарської діяльності, злочини проти здоров'я, честі і гідності особи, громадської безпеки, поряд­ку і моральності, злочини проти статевої свободи та недоторкан­ності особи, злочини проти довкілля та деякі інші злочини, а також усі справи з обвинувачення неповнолітніх.

Слідчі податкової міліції розслідують справи про злочини проти податкової, а в певній мірі і валютної та фінансової системи дер­жави.

Розслідування злочину, передбаченого ст. 209 КК України (легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочин­ним шляхом), може здійснюватись як слідчими СБУ, так і слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції.

Незалежно від відомчої належності всі слідчі мають під час розслідування у кримінальній справі однакові процесуальні права та обов'язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку,

Слідчий зобов'язаний у кожному випадку виявлення ознак зло­чину порушити справу та прийняти її до свого провадження, про­вести об'єктивне розслідування та вжити заходів до розкриття зло­чину, встановлення об'єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян, відшкодування заподіяної злочином шкоди, виявлення й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню зло­чину, забезпечення правильного застосування закону. Слідчий вправі самостійно провадити всі слідчі та інші передба­чені законом процесуальні дії в межах своєї компетенції.

Для реалізації своїх прав та обов'язків слідчий має широкі процесуальні повноваження.

Під час провадження досудового слідства всі рішення про на­прям слідства та проведення слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли щодо цього законом передбачено рішення суду чи отримання санкції прокурора, і несе повну і відповідальність за їх законне та своєчасне проведення.

Вмотивоване рішення суду (судді) необхідно для провадження огляду та обшуку житла чи іншого володіння, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та ін.

Крім того, закон передбачає, що для прийняття і реалізації окремих рішень слідчого потрібно одержати санкцію чи згоду прокурора або ж необхідно, щоб він затвердив ці рішення. Санкція прокурора необхідна у випадках: відсторонення обвинуваченого від посади, провадження обшуку, за винятком житла чи іншого володіння особи, виїмки документів, що становлять державну таємницю та ін.

Згода прокурора потрібна: для направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених стаття­ми 72, 8, 9, 10, 111 КПК та ін. Прокурор затверджує: постанову слідчого про ексгумацію трупа, обвинувальний висновок та ін.

У разі необхідності отримання рішення суду чи згоди про­курора на провадження тієї чи іншої процесуальної дії слідчий звертається до них з поданням, до якого додає матеріали, якими обґрунтовується необхідність прийняття відповідного рішення. Закон передбачає, що при необхідності слідчий може бути викликаний до суду чи до прокурора для дачі відповідних пояснень з цього питання.

Одна з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі - забезпечення справжньої процесуальної самостійності слідчого.

Начальник слідчого підрозділу має адміністративну владу (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєння звання і просування слідчого по службі, звільнення його роботи) і наділений правом процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ, що може тягти негативні наслідки. Слід прин­ципово розмежувати адміністративну владу і процесуальну діяльність, спрямовану на забезпечення судочинства.

Процесуальний контроль і нагляд за законністю при прове­денні досудового розслідування мають здійснювати виключно особи, стосовно яких слідчий не перебуває в адміністративній чи іншій підлеглості. Функції процесуального контролю з боку начальника слідчого підрозділу, на мою думку, слід скасувати взагалі.

Слідчий повинен негайно приступити до провадження слідства у порушеній або прийнятій ним до свого провадження справі. У разі необхідності проведення слідчих або розшукових дій в іншому районі слідчий має право провадити їх особисто або доручити про­вадження цих дій відповідному слідчому чи органу дізнання, який повинен виконати доручення в строк не більше десяти діб.

Слідчий має право давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання сприяння під час провадження окремих слідчих дій.

Постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальній справі, що перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Слідчий має право на забезпечення безпеки відповідно до за­кону. Доцільно було б надати йому статус недоторканності, іден­тичний статусу судді.

Слідчий не може брати участі у розслідуванні справи та підлягає відводу в таких випадках:

1) якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем будь-кого з них, а також ро­дичем обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, пере­кладач, захисник або був представником інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

3) якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумніви в його об'єктивності.

За наявності вказаних підстав для відводу слідчий повинен за­явити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід обвинуваченим, захистком, а також потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками. Питан­ня про відвід розв'язується прокурором протягом двадцяти чо­тирьох годин.

Так, згідно зі ст. 343 КК України: "Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити вико­нанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неза­конних рішень - карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочинові чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища,- карають­ся позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною дальністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років".

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.