Місце юридичної деонтології в системі юридичних наук

Маючи свій власний предмет, юридична деонтологія займає конкретне місце в системі соціальних наук - як юридичних, так і неюридичних (психологічних, політичних, етичних, естетичних).

Юридична деонтологія є спеціальною професійно-прикладною наукою і вступної навчальною дисципліною, яка тісно пов'язана і з суспільними науками - психологією, соціологією, етикою, естетикою, і з юридичними дисциплінами.

Юридична деонтологія входить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою - правознавство. У класифікації юридичних наук (1. Теоретико-історичні; 2. Галузеві і міжгалузеві; 3. Спеціальні прикладні) її можна віднести до першої категорії, оскільки вона має стрижнем свого поглибленого вивченняпрофесійну культуру юриста, його професійно-правова поведінка, тісно пов'язане з політичною , психологічної, етичної та естетичної культурою. Проблематику юридичної деонтології можна вважати головним чином теоретико-правової, тісно пов'язаної з правової психологією, правової політологією, правової етикою, правової естетикою. Існує загальний механізм формування професійного кодексу юриста, який включає в себе підсистеми: юридичний механізм, психологічний і соціальний (політичний, моральний, етичний, естетичний) механізми, які тісно взаємодіють на основі головних найважливіших структурних зв'язків - правових принципів.

Віднесення юридичної деонтології до теоретико-історичних наук аж ніяк не означає відсутність специфіки кожної з юридичних наук, що входять в цю групу. Предмет юридичної деонтології має відмінності від предмета теорії держави і права, що дозволяє розглядати їх як самостійні науки та навчальні дисципліни. Хоча теорія держави і права в певній мірі також є вступної наукою до спеціальних юридичних наук - конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального, екологічного та ін, однак, на відміну від юридичної деонтології, вона - фундаментальна, загальнотеоретична наука, яка виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Юридична деонтологія, будучи теоретико-правовою наукою та навчальною дисципліною, має іншу цільову спрямованість. Вона покликана узагальнити інформацію про якість юридичної практики та ознайомити майбутнього юриста з системою вимог, які пред'являються до нього в цивілізованому суспільстві, дати загальні відомості про специфіку і зміст юридичної діяльності. Вона "римується" з теорією держави і права, але звернена не до розкриття загальнотеоретичних основ права, а до пізнання юридичної діяльності, до людей, її здійснюють, до загальним і особливим якостям їх праці. Норми, що входять у загальну систему пропонованих юристу вимог, розкриваються як гідності (якості) через рівні його психологічної, політичної, професійно-правової, етичної і естетичної культури.

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна покликана допомогти студенту виробити вміння спілкуватися з клієнтами та колегами, керувати людьми, виважено аналізувати найскладніші ділові ситуації, не боятися самостійності і новизни рішень, отримувати від негативного досвіду позитивні висновки, навчитися вдаватися до постійного самоаналізу та об'єктивної оцінки як своїх дій, так і дій оточуючих людей.

Зрозуміло, чим вище можливості юриспруденції (теоретичної та прикладної), тим більше вимог пред'являються до самих юристам-професіоналам. Взаємовідносини з клієнтом - складний комплекс, з якого не можна вичленувати що-небудь у якості єдино можливого. Сьогодні юрист повинен керуватися непринципами карально-страхітливого характеру, вираженого в заборонних нормах, а гуманними міркуваннями, яким більше відповідають норми дозвільно - відновлювального характеру. Основна соціальна функція професійної юридичної роботи полягає в перекладенні загальнолюдських правових і моральних принципів і норм на "тональність" професійно-юридичного звучання, своєрідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створення найбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкретних юридичних завдань.

Властивий нашого часу акцент на наукову організацію праці і підбір кадрів в юриспруденції ставить проблему створення моделі оптимально орієнтованого фахівця, відповідно його місцем, кваліфікації і характеру діяльності.

Вітчизняна юридична деонтологія стоїть перед багатьма складними і поки ще невирішеними або вирішеними в різній (нерідко слабкою) ступеня питаннями. Це закономірно, бо юриспруденція (теоретична і практична) розвивається, рухається вперед і в зв'язку з цим висуваються нові проблеми. Сьогодні розвитокюридичної деонтології досягло того рівня, при якому і для неї виявляється характерним процес диференціації, властивий розвитку юриспруденції в цілому. Загальні принципи та положення переломлюються при цьому в специфіці окремих юридичних сфер, напрямів і дисциплін і вже в такій опосередкованій формі стають основою для вироблення конкретних рекомендацій для юридичних працівників (напр., у правоохоронній сфері - для працівників міліції різних підрозділів, суду, прокуратури і т . д.). Але при цьому професія юриста незалежно від його спеціалізації має єдині основи, загальні риси, які визначаються спільністю права, його єдністю, взаємозалежністю прийнятих рішень.

Можна виділити три напрями зв'язку юридичної деонтології з іншими правовими науками та навчальними дисциплінами:

юридична деонтологія є вступної наукою і містить відомості, необхідні для поглибленого розуміння закономірностей юридичної діяльності слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката та ін;

створює теоретичні основи для прикладних юридичних науки навчальних дисциплін: судова психологія, судова етика, юридична конфліктологія та ін;

поповнює багаж юридичної науки і практики завдяки самостійному предмету дослідження, розвиває нові підходи, поставляє нову інформацію і тим самим збагачує юриспруденцію (теоретичну і прикладну).

Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни та її структура

Розвиток юридичної науки, вдосконалення юридичної практики вносить суттєві поправки і зміни в юридичну деонтологію, бо вона не є набір формальних умовностей, а вираз суспільної необхідності. Вона покликана розкривати причини виникнення та існування тих чи інших моральних правил в юридичній професії. У цьому відношенні можливості юридичної деонтології як справді-наукової теорії моральності юриста і його професійного боргу вельми істотні:

нормативність юридичної діяльності не суб'ектівіруется, не відривається від соціальних чинників;

її вимоги орієнтують професійна свідомість на причетність до долі іншої людини, на боротьбу з протиправними діяннями, за встановлення законності і правопорядку в суспільстві.

Юрист проводить профілактичну роботу в суспільстві, "лікує" його, викорінює пороки, допомагає людині у вирішенні життєвих питань, надаючи йому правові послуги.

Мета юридичної деонтології - дати майбутньому юристу своєчасні уявлення про реальний зміст обраної професії та основні установки на якісне вивчення юридичних дисциплін.

Завдання юридичної деонтології - не тільки розкрити значення професійного обов'язку юриста, відповідальності в юридичній діяльності, визначити систему правил і вимог до юристів у їхніх відносинах з клієнтами, але і виявити, за яких умов (соціальних, політичних та ін) вони здійсненні.

Юридична деонтологія як справді гуманістична наука роз'яснює значення тих чи інших дій, вчинків, мотивів, характерних якостей юридичних працівників, сприяє формуванню необхідних для даної професії моральних рис, запобігає їх деформацію в результаті тривалого виконання специфічних професійних функцій.

Основні завдання юридичної деонтології:

1. вивчення норм поведінки юристів - посадових осіб, спрямованих на максимальне підвищення ефективності їх професійної діяльності;

2. усунення несприятливих факторів, конфліктних ситуацій в юридичній діяльності;

запобігання формального застосування знань при наданні професійно-правових послуг; гуманізація юридичної діяльності;

4. визначення напрямків стимулювання та активізації усвідомлення моральних і професійно-значущих відносин;

5. виявлення основних етапів морально-психологічного та професійно-правового осмислення;

6. розкриття значення і ролі раніше вироблених норм професійної діяльності юриста;

7. підвищення престижу юридичної професії;

8. стимулювання зростання правової культури суспільства.

Юридична деонтологія (наука і навчальна дисципліна) є система, і як будь-яка система, має свою структуру, тобто складається з елементів - логічного складу системи. Термін "система" - давньогрецького походження і означає порядок, обумовлений планомірним, правильним розміщенням частин цілого.

Дослідження системи будь-якого предмета необхідно починати з попереднього вирішення питання про його структурних елементах і критерії побудови системи. Під структурою системи розуміється єдність елементного складу системи і взаємодія складових її елементів. Структура - це спосіб зв'язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність).

Структура юридичної деонтології - сукупність достоїнств - сторін прояву якостей юриста:

як особистості (психологічна культура),

як учасника політичного життя (політична культура),

як професіонала-фахівця (професійно-правова культура),

як носія моральних переконань, принципів (етична культура),

як володаря певних естетичних смаків (естетична культура).

Саме така структура покладена в основу курсу юридичної деонтології як навчальної дисципліни. Для об'єднання структурних елементів в єдине ціле, єдину систему необхідно, щоб вони мали одну мету своєї діяльності, яка полягає в досягненні вищого ступеня впорядкованості, організованості, узгодженості її елементів. Ця мета - формування професіоналізму юриста, кодексу його професійної діяльності. Специфіка професійної юридичної діяльності - це ступінь вираженості особливостей соціальних норм і вимог до професійного вигляду юриста, особливий характер реалізації ним моральних, політичних, психологічних норм, визначається умовами його трудової діяльності та особливостями правових відносин. Тому всередині кожного з структурних елементів юридичної деонтології містяться її загальна, нормативна і спеціальна частини

Поиск по сайту: