Литературное творчество 10-13 ст. Слово о полку Игоревом

Геніальний твір давньої російської літератури «Слово о полку Ігоревім» було знайдено на початку 90-х років ХVIII століття відомим любителем і збирачем російських старожитностей О. І. Мусіним-Пушкіним. Текст «Слова» перебував у збірнику давньоруських творів, оригінальних і перекладних. Збірник був придбаний ним через свого комісіонера в числі інших рукописів у колишнього архімандрита закритого на той час Спасо-Ярославського монастиря - Йоїла Биковського. Крім «Слова», ця збірка укладав у собі «Хронограф», літопис, що називалася «Временник, еже кличеться літописання руських князів і земля Руська», «Сказання про Індійське царство», повість про Акіра Премудрого і «Девгеніево діяння».

Перше, дуже коротке повідомлення про «Слово» було зроблено відомим поетом того часу М. М. Хераскова в 1797 році в другому виданні його поеми «Володимир». У XVIII столітті були зроблені ще й інші переклади «Слова», удосконалювали перший. У 1800 році «Слово» було видано А. І. Мусіним-Пушкіним у співпраці зі своїми вченими друзями: А. Ф. Малиновським, М. М. Бантиш-Каменським і Н. М. Карамзіним - трьома кращими знавцями давньоруських рукописів того часу. У 1812 році збірку, що включав «Слово», згорів у московському пожежі разом з усім найціннішим зборами давньоруських рукописів в будинку А. І. Мусіна -Пушкіна на Разгуляї. У зборах А. І Мусіна-Пушкіна згоріли і інші рукописи першорядного значення, як, наприклад, знаменита Троїцький літопис самого початку XV століття, якої широко користувався М. М. Карамзін у своїй «Історії Держави Російської». Згоріла і велика частина екземплярів першого видання «Слова».

Немає нічого дивного в тому, що «Слово» збереглося лише в одному списку. У єдиному списку дійшло до нас не тільки «Слово о полку Ігоревім», але і безліч інших творів давньої російської літератури, серед них такі першокласні, як «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про погибель Руської землі» (другий список його був опублікований тільки в 40-х роках XX століття), «Повість про Горе і Злочастіі», «Повість про Сухань», переклад з грецької Хроніки Георгія Сінкела та ін Єдиний список Троїцької літописі згорів, як і список «Слова».

У жанровому відношенні «Слово о полку Ігоревім» вивчено слабо. Існує кілька гіпотез, досить суперечливих і, загалом, слабко обгрунтованих. У «Слові о полку Ігоревім» дослідники бачать то «поему», то «військову повість», то «билину XII ст.», То «урочисту промову», виголошену на честь Ігоря Святославича при поверненні з полону. Перш ніж звернутися до визначення того, яким же був жанр «Слова о полку Ігоревім», придивимося до деяких особливостей жанрової системи давньоруської літератури XI-XIII століть.

Жанрова система давньої російської літератури була досить складною. Основна частина жанрів була запозичена російською літературою в X-XIII століттях з літератури візантійської: у перекладах, і в творах, перенесених на Русь з Болгарії та Візантії. У цій перенесеної на Русь системі жанрів були, в основному, церковні жанри: жанри творів, необхідних для богослужіння і для церковного життя - монастирської і парафіяльний. Тут повинні бути відзначені різні посібники з богослужіння, молитви і житія святих різних типів, твори, що призначалися для благочестивого індивідуального читання, і т. д. Але, крім того, були й твори більш «світського» характеру: різного роду природно-наукові твори ( Шестодневе, бестіарії, алфавітаріі) і твори з всесвітньої історії (по старозавітній і римсько-візантійської), твори типу елліністичного роману («Олександрія») та ін перейшли на Русь жанри по-різному продовжували тут своє життя. Були жанри, які існували тільки разом з перейшли на Русь творами і самостійно тут не розвивалися. І були жанри, які продовжували на Русі активну своє існування. У їх рамках створювалися нові твори: наприклад, житія руських святих, проповіді, повчання, рідше молитви та інші богослужбові тексти. Таким чином, серед жанрів, які перейшли на Русь з Візантії та Болгарії, існували «живі» жанри і «мертві». Крім цієї традиційної системи літературних жанрів, існувала й інша традиційна система жанрів - жанри фольклору. Одна особливість цієї системи жанрів фольклору повинна бути відзначена перш за все. Фольклор у XI-XIII століттях не займав такого відокремленого від літератури положення, як в новий час. Фольклор був тісно пов'язаний з літературою, і його жанри були з'єднані з жанрами літератури. Ті й інші становили якесь двуединство, єдиний організм словесного мистецтва.

У XI-XIII століттях межа між фольклором і літературою проходила не там, де вона проходить в новий час. У новий час фольклор - це мистецтво народу, селянства, нижчих верств населення. У середні століття і особливо в ранньому середньовіччі фольклор поширений у всіх шарах суспільства: і у селян і у феодалів. Кордон поширення фольклору в цей час не стільки соціальна, скільки жанрова. Є жанри, які вимагають письмового оформлення, і є жанри, які вимагають усного виконання. А оскільки письменність була поширена не у всіх шарах суспільства, то не стільки фольклор, скільки література була обмежена і соціально. Фольклор ж цих соціальних обмежень у період раннього феодалізму, в цілому, не знав. Як відомо, в новий час становище протилежне: не література обмежена соціально, а соціально обмежений фольклор. Обидві традиційні системи жанрів - літературна і фольклорна - перебували у взаємному зв'язку. Окремі потреби в словесному мистецтві задовольнялися лише фольклором, інші - тільки літературою.

Отже, в давньої російської літератури, до часу створення «Слова о полку Ігоревім», існували дві традиційні системи жанрів, тісно пов'язані один з одним і взаємно один одного доповнювали. Різноманітність і багатство жанрів було величезне. Проте як би не була багата традиційна (подвійна) система жанрів, в XI-XIII століттях вона позначилася все ж недостатньою. Нове історичне і патріотичне самосвідомість на Русі в XI-XIII століттях вимагає жанрових форм свого вираження. Всі більш-менш видатні твори літератури, засновані на глибоких внутрішніх потребах, вириваються за межі традиційних форм. Справді, таке видатне твір, як «Повість временних літ», не вкладається в сприйняті на Русі жанрові рамки. «Повість про осліплення Василька Теребовльского» - теж твір поза традиційних жанрів. Ламають традиційні жанри твору князя Володимира Мономаха: його «Повчання», його автобіографія, його лист до Олега Святославича.

Поза традиційної жанрової системи знаходяться «Моління Данила Заточника», «Слово про погибель Руської землі», «Похвала» Роману Галицькому і багато інших чудових твори давньої російської літератури XI-XIII століть. Це типово саме для цього часу. Нові жанри XI-XIII століть здебільшого утворюються па стику фольклору та літератури. Такі твори, як «Слово про погибель Руської землі» або «Моління Данила Заточника». Можливо навіть, що зародження нових жанрів відбувається і усній формі, а потім воно вже закріплюється в літературі.

Поиск по сайту: