Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Класифікація та критерії великого депресивного розладу (DSM-5, Американська психіатрична асоціація, 2013) і депресивного епізоду (МКХ-10, Всесвітня психіатрична Організація, 1992)



 

DSM-5 МКХ-10
Великий депресивний розлад А. Окремий епізод В. Повторний епізод Критерії (коротко) А. Понад два останніх тижні більшу частину дня, майже щодня спостерігається 5 з нижченаведених ознак (1 і 2 повинні бути обов'язково): 1. пригнічений настрій 2. втрата інтересу або активності практично у всіх сферах життя 3. значне зниження або збільшення ваги (більш ніж на 5% за місяць) або збільшення або зниження апетиту, спостережуване практично щодня 4. недостатній або надмірний сон Великий депресивний розлад 5. психомоторна загальмованість або збудження (ажитація) 2. слабкість або недостатність енергії 3. почуття неповноцінності або надзвичайне чи неадекватне почуття провини (не тільки самозвіт відносно хвороби) 4. зниження здатності мислити або концентрувати увагу або труднощі під час прийняття рішень (за суб'єктивною оцінкою або на думку оточуючих) 5. повторювані думки про смерть (не тільки страх смерті), суїцидальні думки або тенденції, або продумування способу суїциду B. Симптоми викликають клінічно значимий дистрес (труднощі функціонування) чи порушують соціальне, професійне функціонування або іншу важливу сферу активності. С. Епізод не можна віднести до фізіологічних проявів прийому ліків або до соматичних захворювань. D. Даний депресивний епізод не можна трактувати як прояв розладів шизофренічного спектру. E. У хворого ніколи не було гіпоманіакальних або маніакальних епізодів. Загальні діагностичні вказівки для розладів настрою: А. розлади, при яких основним порушенням є зміна настрою (афект) депресивного (частіше з тривогою) характеру. Зазвичай проявляються зміною загального рівня активності. Більша частина інших симптомів вторинна, або легко вписується в контекст змін рівня активності; В. більшість афективних розладів має тенденцію повторюватися. Початок окремих епізодів часто пов’язане з психотравмуючою подією або ситуацією А. Депресивний епізод (F 32) B. Рекурентний депресивний розлад (F 33) За ступенем тяжкості: · Легкий (F33.0): · Помірний (F33.1): · Тяжкий (F33.2): Критерії (коротко): Існує принаймні 2 тижні Основні: 1. Зниження настрою 2. Втрата цікавості і задоволення від того, що раніше було приємним 3. Зниження енергії, мотивів і підвищена втома Додаткові симптоми: 1. Труднощі концентрації та уваги 2. Зниження самооцінки і впевненості в собі 3. Ідеї провини і неповноцінності 4. Ажитація чи загальмованість 5. Суїцидальні тенденції і спроби 6. Порушення сну 7. Втрата апетиту С. стан зниженого настрою мало схильний до змін протягом депресивного епізоду, однак настрій може коливатися протягом доби

Наявність специфічних підтипів всередині однієї нозологічної групи впливає на вибір специфічної терапії антидепресантами і на можливість її невдачі. Коморбідні стани можуть впливати не тільки на вибір специфічної терапії, а й на безпечність і клінічну ефективність лікування.

Підрозділ з тяжкості проявів хвороби має велику клінічну значущість, оскільки існує єдина думка про прийнятність терапії легкої і помірної депресії методом психотерапії без додаткової біологічної тарапії (психофармакотерапії або ЕКТ). Існує можливість позитивної відповіді на лікування пацієнтів з легкою або помірною депресією засобами фітотерапії, такими як St. Johns worth (Kasper , 2001; Laakmann та ін., 1998) або бензодіазепінами без застосування антидепресантів (якщо немає особливих обмежень щодо їх застосування) (Laakmann et al., 1998). Крім того, існують дані, що переважно в групі хворих з тяжко вираженою депресією найкращі результати дає застосування ЕКТ, ТЦА або препаратів подвійної дії - таких як венлафаксин, дулоксетин або міртазапін.

Істотний спектр проявів депресій має відношення до практики сімейного лікаря. Таким чином, послідовність вибору терапії («stepped care» - «покрокова допомога») в первинній мережі – це діапазон пропонованих втручань, що варіюється від ретельного моніторингу легких епізодів без негайного втручання та керований фахівцем самодопомоги, короткострокового психокорекційного, психотерапевтичного втручання, фармакологічного менеджменту та за необхідності направлення у ЗОЗ вищого рівня надання медичної допомоги.

З якого кроку та в якому обсязі надавати допомогу вирішує сімейний лікар, а відсутність терапевтичної відповіді є підставою для застосування наступного кроку терапії.

Депресію необхідно трактувати як захворювання з хронічним перебігом з принципами лікування та ведення пацієнтів аналогічно цукровому діабету та серцевій недостатності. Менеджмент депресії передбачає наступні елементи:

1. Активне виявлення з використанням скринінгових питань та рейтингових шкал;

2. Забезпечення психофармакотерапії та психотерапії на підставі доказової практики;

3. Проведення індивідуальної терапії пацієнтів відповідно до покрокової допомоги;

4. Забезпечення психопросвіти та самодопомоги пацієнтів;

5. Проведення динамічного моніторингу якості надання допомоги.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.