Ринок земельних ресурсів і ціна землі

Об'єктом купівлі-продажу на ринку земельних ресурсів є земля, яка може викори­стовуватися по-різному:

ü як рілля;

ü як місце добування сировини;

ü як ділянка для будівництва.

Суб'єкти земельного ринку:

ü власники землі — приватні особи, органи державної влади, корпорації, фермерські господарства та інші;

ü покупці землі — фермери, підприємства з видобутку ресурсів, будівельні ком­панії та ін.

Порівняно з іншими факторами виробництва ринок землі має такі особливості;

ü земля — це такий тип ресурсів, який не відтворюється, а існує як даний об'єкт природи;

ü земля обмежена за кількістю;

ü земля не має замінника;

ü земля різна за якістю, родючістю, місцем розташування, багатством природних копалин та ін.;

ü земля має альтернативи використання — як ділянка для будівлі споруд, сільсько­господарська ділянка та ін.

У зв'язку з такою властивістю землі як невідтворюваність виникає питання її якості. Якість землівизначається її родючістю в застосуванні у сільському господарстві або багатством природних копалин у добувній промисловості.

Якість землі буває двох видів:

ü природна — закладена в ній природою;

ü штучна — підвищена людиною якість (за допомогою добрив, меліорації та інших прогресивних технологій).

Водночас поліпшувати землю нескінченно неможливо. Технологію використання землі регулює закон спадної граничної віддачі, який щодо землі був сформульований як закон спадної родючості землі:використання додаткових одиниць капіталу і праці в-сільському господарстві призводить до зниження граничного продукту.

Ціною землі є земельна рента, яка виникла разом із приватною власністю на землю (рабовласницькою та феодальною). Вона існувала спочатку як натуральна рента й відробіточна. Згодом з'явилася рента у грошовій формі, яка домінує в су­часній економіці.

Рентні платежі за право користування земельною ділянкою орендар виплачує її влас­нику і вони входять до орендної плати. Тож для власника рента є доходом.

Земельна рента — це дохід від використання землі або інших природних ресурсів, які є обмеженими та невідтворюваними.

ü ціни землі, яку сплачує користувач її влас­нику: що вища ціна, то менший попит на землю;

ü родючості ґрунту;

ü місця розташування земельної ділянки;

ü наявності корисних копалин;

ü близькості ринків збуту та ін.

Попит на землю має обернену залежність від ціни землі — ренти (рис. 9.5).

Пропозиція землі нееластична (нечутлива) до її ціни. Інакше кажучи, хоч би як зміню­валася ціна землі, кількість земельних ресурсів у цей момент збільшити неможливо. На рис. 9.6це відображено у вигляді вертикальної прямої пропозиції землі.

Рівновага між попитом і пропозицією визначає розмір рівноважної ціни (ренти). Точ­ка А — це точка рівноваги, за якої попит дорівнює пропозиції, а рівноважна рента ста­новить Я. Можна побачити, що внаслідок незмінного рівня пропозиції ціна землі зале­жить лише від коливань попиту (рис. 9.7).

	Рис. 9.5. Попит на землю
		Рис. 9.6. Пропозиція землі

Від розміру ренти залежить вартість земельної ділянки, якщо вона виноситься на продаж. Продавець (він же власник) керується такими міркуваннями:

1)можна надати ділянку в оренду або працювати на ній самостійно й отримувати дохід у вигляді ренти;

2)можна продати ділянку, покласти зароблені гроші в банк на рахунок і отримувати відсоток за внеском.

Отже, власник землі повинен зіставити доходи, які він може отримати за цими ва­ріантами: величину доходу з цієї ділянки і величину банківського відсотка. Очевидно, він згодиться продати ділянку лише в тому разі, коли очікуваний банківський відсоток перевищить величину земельної ренти як доходу. Відтак мінімальна ціна земельної ділянки визначається за формулою:

де R — річна земельна рента, i — річна ставка банківського відсотка.

ПРИКЛАД

Якщо власник земельної ділянки отримує річний дохід (ренту) у розмірі 10 тис. грн., а банк пропонує за внесками 25% річних, то він згодиться продати ділянку за суму, не меншу ніж

Поиск по сайту: