Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулюваня концесійних відносин за ЦК України та ГК України



 

Комерційна концесія (франчайзинг) – інститут, метою якого є сприяння розповсюдженню на ринку високотехнологічного устаткування, що є засобом виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг. За допомогою франчайзингу здійснюється оплатна передача пакету виключних прав (франшизи) на об’єкти інтелектуальної власності, комерційну інформацію, знаки для товарів та послуг, фірмове найменування для використання іншим суб’єктом в його підприємницькій діяльності.

За договором комерційної концесіїодна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Залежно від сфери використання виділяють такі види договору комерційної концесії (франчайзингу):

1) торговий франчайзинг (відкриття торгівельною організацією мереж магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами, філіями тощо);

2) збутовий франчайзинг (побудова єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під контролем виробника товару);

3) франчайзинг у сфері обслуговування та надання послуг (відкриття мережі фірмових готелів, ресторанів, юридичних, консалтингових фірм тощо);

4) виробничий франчайзинг (розширення виробництва товарів та просування їх на нові ринки).

Характеристики договору комерційної концесії: консенсуальний; двосторонній (взаємний); оплатний.

Сторонамив договорі комерційної концесії можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

Предметомдоговору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі.У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснює державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з моменту його державної реєстрації.

Обов’язки правоволодільця:

— передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також поінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав;

— забезпечити державну реєстрацію договору;

— надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

— контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії тощо.

Обов’язки користувача:

— використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

— забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;

— дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця;

— надавати покупцям додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

— не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію тощо.

Договір комерційної концесії припиняється у разі:

— припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

— оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) тощо.

Якщо строк договору комерційної концесії не встановлений, кожна із сторін має право в будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шістьмісяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації.

Аналогічним чином договір комерціної концесії регулюється в Главі 36 ГК України «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)»

Крім цього Глава 40 ГК України «Концесії», Закон України «Про концесії» від 16.07.1999 р. регулюють концесійну діяльність.

Концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об'єкти права державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію, а також види підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі, визначаються законом.

Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах: поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору; вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі; комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення; взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору; державне гарантування інвестицій концесіонерів; стабільність умов концесійних договорів; забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Відповідно до ст. 408 ГК України концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років.

Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії, іншими законами.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.