Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулювання поставок та договорів контрактації в ЦК України та ГК України



 

За договором поставкипродавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець — прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавець відносить поставку до різновиду купівлі-продажу.

Разом з тим, договору поставки властиві ознаки, що виокремлюють його серед інших договорів і дають підстави говорити про нього як про договір, якому властиве особливе правове регулювання:

1) в обсяг прав і обов’язків сторін входить не тільки продаж товару, що поставляється, але і його доставка;

2) передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві повинна здійснюватися в обумовлений договором строк або строки;

3) у договорі поставки момент укладання договору віддалений у часі від моменту виконання, тому що товару, який є предметом договору поставки, може і не бути на момент укладання договору;

4) істотне значення має те, для якої мети покупець хоче придбати товар у постачальника, тому що за договором поставки покупцеві передається товар для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням;

5) система договірних зв’язків при укладанні договору поставки найчастіше складна. Тому постачальником не завжди виступає власник (виробник) майна, що є предметом поставки, їм може бути і посередник, який реалізує покупцеві товар з метою одержання прибутку;

6) сторонами договору поставки завжди виступають суб’єкти підприємницької діяльності.

Крім зазначених ознак, договір поставки має й інші істотні особливості.

Предметом договору поставкиє визначені родовими ознаками продукція, вироби знайменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), або продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються специфікацією.

У ЦК не передбачено спеціальних норм щодо формидоговору поставки. Тому, при його укладанні потрібно керуватися загальними правилами про форму правочинів (ст. 205-210 ЦК). Як правило, договір поставки – це єдиний документ, підписаний сторонами. Але також існує можливість укладання договору поставки шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телефонного, телетайпного, електронного або іншого зв’язку, що дозволяє вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

Строки поставкивстановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачами, якщо інше не передбачено законодавством.

Якість та комплектність товарів, що поставляються, мають відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації. Кабінет Міністрів України затверджує положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення та поставку товарів народного споживання, а також особливі умови поставки окремих видів товарів.

У разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов’язане із виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:

— за поставку неякісних (некомплектних) товарів — штраф у розмірі 20% від вартості неякісних товарів;

— за порушення строків поставки — пеня в розмірі 0,1% від вартості товарів за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельнику (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими в договорі цінами.

Договір контрактації є одночасно різновидом і договору купівлі-продажу, і договору поставки. Тому на нього, відповідно, поширюються загальні норми купівлі-продажу і поставки, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір контрактації — це типовий консенсуальний, оплатний і двосторонній договір.

Сторонами договору контрактації сільськогосподарської продукції є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівельник (контрактант). Виробником може бути юридична особа або фізична особа-підприємець, яка вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію. Заготівельником (контрактантом) є також юридична особа або фізична особа-підприємець, яка закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або наступної переробки.

В деяких випадках до суб’єктів договору контрактації сільськогосподарської продукції, крім сторін, може також належати визначений заготівельником (контрактантом) одержувач.

Предмет договору контрактації— будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва, тощо) як в необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки).

Особливості договору контрактації щодо його предмету полягають, у наступному:

— предметом договору є сільськогосподарська продукція, яка ще підлягає вирощуванню (зерно, овочі тощо) або виробництву, розведенню в умовах сільського господарства (жива худоба, птахи і т.ін.);

— вирощування (розведення) пов’язане з різними стадіями сільськогосподарського виробництва (обробкою ґрунту, посівом, збиранням тощо) і його умовами, що іноді не залежать від волі виробника (посуха, непередбачені розміри повенів, хвороби тварин тощо).

В договорі обов’язково зазначаються:

види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, граничне допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

— кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

— ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

— обов’язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

— взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково. Оплата за договором, як правило, здійснюється у вигляді повного чи часткового авансування.

Особливість цього договору полягає в тому, що на заготівельника покладається низка додаткових обов’язків: не тільки прийняти продукцію у заготівельника, а й забезпечити її вивезення, надати пакувальні матеріали, тару. Заготівельник не має права відмовитися від прийняття продукції, яка відповідає умовам договору і знаходиться у визначеному місці здачі.

Державна закупівля сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції, відповідно до Типового договору контрактації.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.