Сутність валюти та валютних відносин

Валютні відносини - це відносини , пов’язані з обслуговуванням міжнародних економічних зв’язків.

На основі валютних відносин формується :

- валютна політика

- валютна система.

Валютна політика- сукупність заходів, які проводяться державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її тактичних та стратегічних цілей.«Валютна політика є обов'язковою складовою державної економічної політики країни, важливим інструментом валютного регулювання.

Елементами валютної політики

· дисконтна політика ( мета регулювання грошової маси в обороті та руху позичкових капіта­лів);

· валютна інтервенція (з метою впливу на курс національної валюти;)

· валютні обмеження ( зміна валютного курсу шляхом ревальвації чи девальвації);

· диверсифікація валютних резервів;

· укладання міждержавних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі.

Валютна система- це державно-правова форма організації ва­лютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну, регіо­нальну та світову валютні системи.

Національна валютна система - це державно-правова форма ор­ганізації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здій­снюються міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи:

- національна валюта - грошова одиниця країни;

- валютний паритет та режим курсу національної валюти;

- умови обміну національної валюти на інші валюти –

конвертованість валюти;

- форми та організація міждержавних розрахунків;

- статус національних установ, які обслуговують та регулюють
валютні відносини.

Валюта – це грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічними відноси­нами.

Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поді­ляється на: національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

■ під час купівлі та продажі валюти у зв'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

■ для порівняння цін світових та національних ринків, а та­кож вартісних показників різних країн, виражених у національ­них або іноземних валютах;

■ при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоеконо­мічних операцій.

Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками (рис. 5.2).

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного за­реєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується дер­жавними валютними органами.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - до­лар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

За змішаного валютного курсудержава вибирає валютний ре­жим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намага­ючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання . Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого "курсового валют­ного коридору" .

Фактори , які впливають на валютний курс національної валюти:

- платіжний баланс країни

- пропозиція грошей

- дефіцит державного бюджету

ВВП

- рівень реальних процентних ставок

- темпи інфляції

- ступінь розвитку фондового ринку

головними методами регулювання валютних курсів є:

· валютна інтервенція (купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на вітчизняному ринку)

· дисконтна політика – підвищення або зниження дисконтної ставки центральним банком з метою впливу на іноземні інвестиції.

Результатом регулювання курсу валюти є :

Девальвація – зниження курсу валюти

Ревальвація – підвищення курсу валюти

Валютний ринок .

За економічним змістом валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.
За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб’єктами валютного ринку є:

- підприємці (імпортери, експортери);

- інвестори,;

- спекулянти, професійними спекулянтами є валютні дилери.
Валютний ринок можна класифікувати й за іншими критеріями:
- за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

- за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

- за видами конверсійних операцій: ринок касових операцій, ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо;

- за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Основними функціями валютного ринку є:

- забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
- створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

Поиск по сайту: