Теорія попиту на гроші базується на "рівнянні обміну" І. Фішера, яке аргументує пряму взаємозалежність між кількістю необхідних для обігу грошей і швидкістю їх обігу, з одного боку, та абсолютним рівнем цін і реальним обсягом виробництва, з іншого. Класичне формулювання цієї теорії має вигляд [2]:
де М - кількість грошей, що перебуває в обігу (пропозиція грошей); V - швидкість обігу грошей; Р ~ рівень цін; Q - реальний валовий внутрішній продукт (ВВП), або реальний обсяг виробництва.
Згідно з цим рівнянням можна визначити грошову масу, необхідну для розміщення та реалізації реального продукту:
М = РQ/V
Однак грошова маса, як правило, значно менша (ВВП) в індексованих цінах (Рд), оскільки швидкість обігу грошей становить кілька оборотів за рік.
Оскільки швидкість обігу грошей (V) оберненo пропорційна їх кількості (М), то високе значення V зменшує потребу в грошах, в їх додатковій емісії.
Чинники впливу на попит на гроші.
Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит.
Зміна обсягу валового національного продукту у свою чергу визначається двома самостійними чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного.
Попит на гроші і норма процента. Як відомо, грошові заощадження можуть зберігатися за бажанням власника грошей в альтернативних формах: їх можна розмістити у фінансові активи (цінні папери, строкові вклади та депозити тощо) або зберігати у ліквідній формі (готівкових або депозитних) грошей. Відомо, що заощадження у формі фінансових активів забезпечують їхнім власникам дохід у вигляді певного процента, тоді як зберігання активів у формі грошей не дають жодного доходу. Тобто, зростання альтернативної вартості зберігання грошей зменшує попит на реальні грошові залишки.
Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.
Чинник інфляції впливає на попит на гроші у кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вгору ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.
З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків узагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не у грошовій, і попит на гроші скоротиться.
4. Пропозиція грошей
Пропозиція грошей за монетарною теорією є альтернативою щодо попиту на гроші. Тобто це дві неподільні і водночас протилежні категорії, два боки одного економічного механізму.
_ Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.
У системі теоретичного аналізу пропозиції грошей важливе місце посідає показник грошової бази, що часто використовується для визначення потенційних можливостей розвитку емісійного процесу та прогнозування динаміки грошової маси. Складовими грошової бази є обов'язкові банківські резерви (касова готівка та депозити у центральному банку), а також готівкові гроші, що перебувають в обігу поза банківською системою.
Основні чинники, під впливом яких здійснюється створення грошової бази
· збільшення зобов’язань комерційних банків за кредитами, отриманими від центрального банку;
· чисті іноземні активи (збільшення або зменшення сальдо іноземних активів), за умов їхньої конвертації у національну валюту викликає розширення або звуження грошової бази;
· чисті зобов'язання уряду (зростання фінансових зобов'язань уряду перед центральним банком, що виникають внаслідок фінансування дефіциту бюджету у вигляді облігацій державної позики),
· не резервні зобов'язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності, некласифіковані активи і пасиви, інші зобов'язання)
Отже, значна кількість чинників, що впливають на обсяги грошової бази, визначається загальноекономічними обставинами і тому не може регулюватися безпосередньо центральним банком, тобто шляхом адміністрування. Тут треба використовувати економічні важелі, й ефект кредитного мультиплікатора підтверджує цей важливий для теорії грошей і емісійної практики висновок.
Питання для самоконтролю:
1. Що таке грошовий ринок?*
2. Що є об’єктом і суб’єктом на грошовому ринку?*
3. На які сектори поділяється грошовий ринок?*
4. Чим характерні потоки грошей у секторі непрямого фінансування?**
5. Чим характерні потоки грошей у секторі прямого фінансуваннягрошового ринку?**
6. Чим відрізняється ринок грошей від ринку капіталів?***
7. Чим ціна на грошовому ринку відрізняється від ціни на товарному ринку?***
8. Що таке пропозиція грошей?**
9. Що таке попит на гроші?**
10. Що таке альтернативна вартість зберігання грошей?***
Література:
1. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник, - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 598 с.
2. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник, - К.:КНЕУ, 2002. – 510 с.
3. Гальчинський А.С. Теорія грошей : Навч. посібник. – К.:Основи. 2001. – 411 с.
Т 4. Грошова система
Питання :
1. Сутність грошової системи та основні її елементи.*
2. Види грошових систем та їх еволюція.**
3. Становлення та розвиток грошової системи України.(самостійно)***