Т.5. Моральна культура юриста

1. Поняття та характеристика моральної культури.

2. Етична культура юриста.

3. Професійна деформація юриста.

Ключові терміни і поняття: моральна культура, етика, деформація, фактори впливу на професійнуи дефомацію.

Моральна культура— це один із аспектів загальної культури особи, яка характеризується системою моральних цінностей, що формуються протягом усього життя особи і є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву будь-якої свідомої діяльності. До системи мораль­них цінностей відносять сукупність стійких знань про добро, зло, справед­ливість, несправедливість, про наявність певних норм та принципів моралі, переконаність у необхідності виконання цих правил, морально-чуттєве став­лення до випадків порушення цих правил, готовність стати на захист основ­них моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх у практику життя. Щоб глибше розібратися в системі моральних цінностей, необхідно більш детально зупинитися на структурній характеристиці моральної культури, а особливо на характеристиці її базового компонента — моральній свідомості. У моральній свідомості особи незалежно від її професійної спрямованості (по­літик, юрист, економіст) можна виділити два структурних рівні: теоретич­ний (раціональний) та психологічний (почуттєвий). Обидва рівні необхідні

та взаємодоповнюючі складові одного цілого, які лише умовно можна відокремити один від одного. Однак не можна не помітити й різниці між ними Змістом теоретичного рівня є знання, погляди, ідеали, принципи та норми моралі, моральні потреби та уявлення. Цей рівень моральної свідомості фор­мується досить довго - протягом усього життя особи, і є стійким та визначальним для будь-якої сфери соціальної діяльності.

Другим рівнем моральної свідомості, як було зазначено вище, є психологічний (почуттєвий). Він складається з моральних почуттів, емоцій, симпатій, "антипатій, оцінних критеріїв. Моральні почуття досить різні, класифіку­ються за різними підставами і можуть виявлятися зовні в актах людської поведінки: сміх, радість, доброзичливість у стосунках, а іноді навпаки — гнів, незадоволеність, роздратованість, нанесення психічної або фізичної образи.

Слід вирізняти в особі юриста соціальне, професійне та індивідуальне, але саме в єдності цих аспектів виявляється ідеальний образ, який шанується всім суспільством. При цьому особливу увагу привертає етична сторона діяльності юриста, що визначається як нормами права, так і нормами суспільної моралі. Сприйняття цих нормативів, використання у повсякденній роботі, у спілкуванні з оточенням називають виявом етичної культури юриста.В сучасному науковому уявленні, виходячи з ролі та соціального значення юридичної професії, видається можливим сформулювати основні положення правил етикету, які становлять зміст етичної культури юриста:

• служіння суспільним інтересам шляхом зміцнення законності та пра­вопорядку;

• безумовне виконання вимог закону та процесуальної норми в юри­дичній практиці;

• досягнення об'єктивної істини та справедливого рішення в юридично­му спорі;

• співвідношення мети юридичної діяльності з моральними засобами її досягнення;

• пріоритет гуманістичної націленості в діяльності юриста, визнання людини найвищою соціальною цінністю;

• самокритичність, готовність до конструктивного діалогу з опонентом;

• самостійність мислення, розумний скептицизм та конструктивний критицизм у спілкуванні;

• коректність та шанобливе ставлення до співрозмовників.

Щодо професійної деформації юристів — це питання їх правового виховання, моральної свідомості та культури. І проблеми, які постають у цьо­му руслі перед кадровими апаратами, керівництвом правоохоронних органів, є проблемами єдиного походження. Однак слід зазначити, що на деформа­цію правової свідомості у процесі професійної діяльності, а також на форму­вання системи професійно-моральних якостей в процесі правового навчання впливає низка факторів внутрішнього та зовнішнього походження.

Зовнішні фактори — це недоліки системи політичної та економічної орга­нізації суспільства. Вони виступають як середовище, в якому має функціонувати право, а також як визначальні фактори соціального життя, які зрештою впливають на всі види соціальних відносин, у тому числі на правові відно­сини в правоохоронній сфері. Застої виробництва, безробіття, затримки з виплатою заробітної плати тягнуть руйнування бюджетних сфер (правоохо­ронна, освіта, медицина), негаразди в політичній системі призводять до чер­гових "чисток" або реформ правоохоронних структур, що також негативно впливає на ставлення співробітників до своїх обов'язків, професії в цілому. Так, серед зовнішніх факторів соціального життя — можливих причин де­формації моральної свідомості слід назвати:

• соціальну нестабільність;

• кризу соціальних, ідейних та моральних ідеалів;

• корумпованість владних структур;

• казусність системи законодавства, низький рівень якості нормативно-правових актів, суперечності в офіційному тлумаченні законів, невиконан­ня законів;

• низький рівень соціальної та правової захищеності співробітників пра­воохоронних органів;

• переважання негативних оцінок у висвітленні діяльності правоохорон­них органів;

• низький соціальний престиж роботи правоохоронних структур;

• виконання співробітниками не властивих їм функцій.

Внутрішні фактори пояснюються недоліками самої правоохоронної си­стеми, до яких слід віднести негативні традиції, стереотипи мислення, амо­ральні критерії оцінки, правопорушення самих співробітників, що в резуль­таті також призводить до дефектів правової свідомості. Такі дефекти мож­на поділити на три групи: відображення, ставлення та мотивації. Відповід­но до першої групи відносять правову недбалість, до другої — правовий нігілізм, до третьої — несприйняття особою приписів правових норм та ви­мог моралі.

· прагнення до максимальної реалізації владних повноважень.

Перелічені вище мотиви свідчать про відхилення правової або моральної свідомості. Водночас вони є прикладами моральної деформації, які тягнуть за собою вчинення правопорушень. Що є першопричиною цих негативних процесів? Серед іншого видається можливим визначити групу внутрішньо-системних безпосередніх причин, що сприяють деформації моральної свідомості співробітників правоохоронних органів:

- негативні приклади поведінки керівників, безпринципність у службових відносинах;

- перевантаження роботою та відсутність контролю за її виконанням;

- низький рівень правової та моральної культури колективу, факти прояву правового нігілізму;

- неефективність форм та методів право виховної роботи;

- негативний вплив з боку злочинного середовища в результатів постійного та безпосереднього спілкування з його представниками;

- незадоволеність рівнем матеріального забезпечення, іншими умовами праці;

- невідповідність рівня кваліфікації співробітників до займаних ними посад та ін..

Поиск по сайту: