Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Т.1. Поняття, предмет та принципи юридичної деонтології



1. Історичний аспект становлення деонтологічних знань.

2. Поняття та ознаки юридичної деонтології.

3. Принципи юридичної деонтології.

Ключові терміни і поняття: деонтологія, медична та юридична деонтологія, ознаки юридичної деонтології, принципи юридичної деонтології.

Термін «деонтологія» грецького походження, що в перекладі означ наука про потрібне, належне.

«Деонтологія» - як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Іеремія Бентоамом, праця якого «Деонтологія, або Наука про мораль» було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов’язку.

До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків – як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов’язків. У складі медицини було сформовано особливе вчення – медичну деонтологію.

Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності» , метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алесеева С.С. (1976 р.) Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час «юридична деонтологія» ще не використовувався. Автор підручника дослідив та і виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну наука та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності.

У другій половині 80-х років було вже запропоновано для вивчення навчальна дисципліна «Юридична деонтологія», початківцем якої був професор В. Горшенєв. О.Скакун зазначає, що юридична деонтологія – це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка є узагальненою системою знань про юридичну практичну діяльність і кодекс професійної поведінки юриста, тобто про оптимальний звід правил дозволяю чого, зобов’язуючого і рекомендаційного характеру, якими повинен оволодіти юрист і користуватися ними у відносинах що викликають при виконанні службових повноважень.

С. Гусарєв, О. Тихомиров вважають, що юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв’язок таких соціальних явищ, як юридична наука та юридична практика, визначає її функції, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичний бік діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії. Юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристі-професіоналів.

Сливка С.С. визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній імператив службового обов'язку, який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, про формування власних норм для кожної ситуації зокрема.

Горменєв В.М. стверджує, що юридична деонтологія - це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинне обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого правового статусу.

До характерних ознак науки слід віднести:

· це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних знань;

· юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв'язок таких соціальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;

· наука "юридична деонтологія", виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичну сторону діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії;

· юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів;

· характерною ознакою можна назвати також те, щоце молода за віком юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.

Юридична деонтологія ґрунтується на відповідних принципах — гуманності, справедливості, милосерді тощо. Вони збігаються з принципами професійної етики юриста. Однак юридична деонтологія має і власні принципи.

Основним із них є нормативність. Це означає, що кожна професійна дія юриста підпорядкована певним нормам. Але це не обов'язково правові

норми, які регулюють всю життєдіяльність особи. Йдеться про загальноприйняті моральні норми, особливо власні норми юриста, які він виробив під впливом різних чинників.

Принцип самостійності полягає в тому, що теоретичні положення юридичної деонтології стосуються кожної особи зокрема. Юрист самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності правоохоронної діяльності щодо громадян і суспільства в цілому. Також самостійно виробляє у собі почуття внутрішнього імперативу службового обов'язку за веліннямсерця та покликом сумління.

Стосовно принципу індивідуальності наголосимо, що деонтологічна норма для кожного юриста — це його особистісна норма. її не може використати інший юрист. Якщо така спроба і буде, то, хоча б частково, настануть зміни у самій нормі, і вона вже не характеризуватиметься індивідуальністю. Для будь-якого іншого юриста, якийпотрапить в аналогічну ситуацію, деонтологічна норма буде вже іншою.

Принцип неповторності особливо важливий у юридичній діяльності. Практика підтверджує, що в житті різні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд, дії двох юристів видаються ідентичними,але певні відмінності все ж існують. Недарма кажуть, що немає навіть подібних двох крапель води, не кажучи вже про норми поведінки чи рівень усвідомлення службового обов'язку.

Унікальним принципом юридичної деонтології є нестандартність. Його суть полягає в тому, що деонтологічні норми розраховані не на взірцеві, ідеальні, а на несподівані, нестандартні ситуації. Деонтологічні норми мають найбільшу цінність саме у нестандартних умовах, коли практично неможливо застосувати традиційний підхід, що доволі часто трапляється в юридичній практиці.

Принцип моментальності характеризує високий ступінь кмітливості юриста, його здатність швидко й безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення. Таке мистецтво вирішення юридичних справ формують деонтологічні норми.

Дуже близьким за змістом до принципу моментальності є принцип непередбачуваності. Адже у багатьох випадках дії юриста не запрограмовані. Виникають ситуації, до яких юрист не готовий. Тому деонтологічні норми розраховані на такі явища і скеровують юриста на відповідні правомірні дії.

Головне у професійній діяльності юриста — вчасно прийняти оптимальне рішення. Цьому сприяє такий принцип юридичної деонтології, як своєчасність. Не підготовлене (не обґрунтоване) рішення або невелике запізнення істотно впливають на кінцевий результат або на ефективність роботи. Своєчасність забезпечується розвиненою інтуїцією, внутрішнім переконанням і навіть певним професійним ризиком.

Юридична деонтологія характеризується також принципом практичності. Саме на практиці, а не під час теоретичних занять, юрист формує норми своєї поведінки. Теорія норм поведінки юриста може передбачати його дії, але не конкретизувати їх. Однак на практиці дії юриста, як правило, значною мірою деталізуються і ніколи не повторюються.

Важливим для юридичної деонтології є принцип конкретності. Йдеться про конкретне рішення юриста, конкретний внутрішній імператив службового обов'язку. Загальні рішення не характеризують особу юриста як професіонала, хоча вони можуть мати конфіденційний, тимчасовий характер. У підсумку юрист повинен прийняти рішення щодо себе чи своїх дій.

Звичайно, кожен принцип діє не окремо, а у взаємозв'язку, підсилюючи

один одного. У деяких правових явищах "спрацьовують" практично всі принципи юридичної деонтології. У цьому полягає єдність принципів як необхідна умова дії деонтологічних норм.

У процесі розвитку українського суспільства та юридичної науки з'являться нові принципи, зокрема ті, які віддзеркалюватимуть . національні риси, ідеї української державності. Виділятимуться, на наш погляд, такі принципи, як універсальність, демократичність, правова націологія.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.