ПОНЯТТЯ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ БІЗНЕСУ

Існують три базові підходи до оцінки вартості бізнесу. Перший передбачає оцінку вартості бізнесу, як суми всіх його активів (за початковою, залишковою або відновною вартістю). У більшості випадків йдеться про матеріальні активи, оскільки оцінка нематеріальних активів часто має досить суперечливий характер.

Клієнтська база і вишколенийперсонал мають цінність, але не завжди очевидно – яку саме. Прийнято вважати, що вплив нематеріальних активів виявляється через прибуток: є прибуток – є гудвіл, немає прибутку – немає гудвілу. Тому оцінка «від активів» у більшості випадків використовується для бізнесів з низькими показниками прибутку.

Другий метод передбачає оцінку вартості бізнесу у порівнянні з аналогічним підприємством. Використання цього підходу вимагає здобуття інформації про прецедент продажу схожого бізнесу (порівнянного за масштабами і що діє на близькому за характеристиками ринку). Суть методів цієї групи полягає в аналізі чистого прибутку та дивідендів.

Третій підхід передбачає оцінку майбутніх прибутків бізнесу. Тут вартість бізнесу розраховується як чистий дисконтований прибуток у горизонті планування (наростаючим підсумком) плюс ліквідаційна вартість всіх матеріальних активів на кінець періоду.

Таблиця 5 - Суб'єкти і цілі оцінки бізнесу

Оцінка вартості підприємства належить до найбільш складних фінансових проблем. Аналіз методів оцінки об'єктів інвестування дозволяє виділити два підходи до вибору об'єкта інвестування. При аналізі показників, що характеризують стан окремого підприємства, можна використовувати або дані розвитку галузі, в якій функціонує фірма, її фінансові показники, ефективність менеджменту та інші, або оцінювати положення підприємства на фондовому ринку, біржовий курс його цінних паперів. Розглянемо переваги й недоліки таких підходів, а також можливість їх використання в умовах національної економіки.

Перший напрям представляють прибічники школи фундаментального аналізу, які основним завданням вважають досконале вивчення балансів та інших фінансових документів, що публікуються компанією. Крім того, вивчаються дані про стан справ в галузі, стан ринків, на які це підприємство виходить зі своєю продукцією, стан активів, об'єми продажів, тактика управління компанією, склад ради директорів.

Оцінюючи таким чином стан справ у фірмі, аналітики дають оцінку корпорації як об'єкта інвестування.

Другий напрям - технічний аналіз, який ґрунтується на ринкових показниках цінних паперів, у тому числі показниках попиту і пропозиції цінних паперів, вивченні динаміки курсової вартості, загальних тенденцій руху курсів цінних паперів. У рамках графічного аналізу курсової динаміки цінних паперів відбувається побудова графіків залежності курсів цінних паперів від часу, при цьому будуються графіки, як для конкретного вигляду цінних паперів (емітента), так і для типу (наприклад, акції). Прибічники технічної школи виходять з того, що в біржових курсах вже відбиті все ті відомості, які лише згодом публікуються в звітах фірм і стають об'єктом фундаментального аналізу. В центрі уваги технічного аналізу є аналіз попиту та пропозиції цінних паперів на основі об'єму операцій з купівлі-продажу та динаміки курсів.

Стан фондового ринку України поки що не дозволяє займатися технічним аналізом і використовувати його при оцінці інвестиційної привабливості об'єктів господарської діяльності. Окремими організаціями, що спеціалізуються на консультаційних послугах у інвестиційній сфері, здійснюються збір аналітичної інформації і спроби створення вітчизняних індексів. Достовірність отримуваних індексів поки що ненадійна, що визначається не якістю методів, а низьким рівнем і недостатньою кількістю вихідної інформації. Можливість і необхідність такого аналізу виникне в процесі подальшого розвитку ринкової економіки, з появою достатньої кількості біржових структур, результатом великої кількості операцій з цінними паперами і, як наслідок, виникненням реальних котирувань фондових інструментів.

Комплексний фундаментальний аналіз проводиться на двох рівнях: зовнішньому та внутрішньому. Розглянуті раніше методи оцінки інвестиційної привабливості галузі та регіону частково використовуються і при фундаментальному аналізі для дослідження зовнішнього середовища, в якому здійснює свою діяльність об'єкт, що вивчається, стан ринку та економічної ситуації в цілому. Вивчення кон'юнктури ринку, у тому числі окремих його сегментів, дозволяє виявити чинники, що впливають на загальну ситуацію та її прийнятність для потенційного інвестора. Аналіз і прогнозування розвитку підгалузей дає можливість визначити, в якій з них у загальних умовах, що склалися, розміщення засобів буде найбільш сприятливим з точки зору вибраних інвестиційних цілей і пріоритетів.

На другому етапі фундаментального аналізу детально розглядається вже саме підприємство, чиї боргові або пайові фондові інструменти обертаються на ринку. Це дозволяє виявити перспективність для інвестора тих або інших цінних паперів, а, отже, вирішити питання про інвестиційну привабливість даного об'єкта.

Поиск по сайту: