ПР як засіб розв'язання проблем інвестиційної діяльності

Важливим джерелом розвитку економіки є інвести­ції (нім. Investition, від лат. investio — одягаю) — довго­термінові вкладення у підприємства різних галузей власної країни або за кордоном; підприємницькі проек­ти, соціально-економічні програми з метою отримання прибутку. До інвестицій відносять усі види фінансових і майнових цінностей, технічних, технологічних, ко­мерційних та інших інтелектуальних знань (технічної документації, навичок і вироб­ничо­го досвіду), права на користування землею, водою, ресурсами, спорудами, облад­нанням, які вкладають в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, результатом чого є прибуток чи соціальний ефект.

Участь ПР в інвестиційному процесі зумовила фор­мування їх окремого напряму інвестор-рилейшнз (ІР) — діяльність щодо утвердження взаєморозу­міння, спів­робітництва між учасниками інвестиційного процесу, передусім між фірмами (організаціями) та їх акціоне­рами, а також власниками капіталу. Реалізація ІР відбувається завдяки здісненню функціонально по­в’язаних аналітичних, інформаційних та організацій­них заходів щодо формування іміджу, поширення відомостей про підприємство з метою залучення інве­стицій, пошуку можливостей вигідно і надійно вкла­сти капітали.

Одним із напрямів ІР є робота на фондовому ринку з цінними паперами — документами, які засвідчують майнове право. До них належать акції (цінний папір, який свідчить про пайову участь у статутному фонді підприємства); облігації внутрішніх державних і місце­вих позик або підприємств (зобов’язан­ня позичальника-емітента повернути кредитору (покупцю) в обумо­влені терміни позичену суму і виплатити певний дохід); казначейські зобов’язання (випущені державним каз­начейством паперові гроші для покриття бюджетного дефіциту); ощадні сертифікати (випущене банком пись­мове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника після закінчення певного терміну отримати суму депозиту і відповідні відсотки); векселі (зобов’язання боржника (векселедавця) сплати­ти у встановлений термін і в певному порядку визначе­ну суму грошей власнику векселя — векселетрима­чеві); приватизаційні документи. Цінні папери є доволі дос­коналою формою існування капіталу, через них здій­снюється значна частка інвестування. Вони сприяють перерозподілу капіталу між галузями, суб’єктами ринку, терито­ріями, групами, верствами населення та виконують інші важливі соціальні функції. Неодмінною умовою інвестиційного (фондового) ринку є його прозорість та інформаційне забезпечення.

До відкритих відомостей про суб’єктів цього ринку належать специфічна інформація для окремих аудито­рій; заяви керівництва для преси, реклама; загальна інформація про емітента (лат. emittens — той, що випускає) — державу, підприємство, установу, органі­зацію, що випускає в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи, звіти та інші відо­мості про господарську діяльність.

Успішний інвестиційний розвиток неможливий без оцінювання психоло­гічних, виробничо-економічних, політичних та інших факторів, що впливають на ринок цінних паперів. Доволі специфічною є дія психологіч­них факторів, які полягають у суб’єктивному сприй­нятті, тлумаченні вкладниками (власниками акцій) тенденцій в державі, регіоні чи на ринку, прийнятті рішення про купівлю або продаж акцій. У таких ситуа­ціях можливий прояв схильності до «стадного почут­тя», коли людина діє під впливом поведінки оточення, часом навіть всупереч логіці та фактам. У протидії цьому велику роль відіграють ПР-заходи.

У посттоталітарних країнах неодмінною умовою розвитку фондового ринку, створення сприятливого інвестиційного клімату є роздержавлення підприємств, внаслідок чого людина, одержавши акції, стає акціоне­ром, володарем цінних паперів. Проте не завжди вона знає свої права й обов’язки. Ускладнює її становище нерозвинутість нормативної бази, механізмів контролю над ринком цінних паперів з боку держави й громадсь­кості, що спричинило до великих помилок, зловжи­вань, навіть злочинів, зниження довіри до інвестицій­них компаній, фондів. Подолання цих проблем немо­жливе без використання ПР.

У світовій ПР-індустрії існують чіткі правила й умови роботи з інвесто­рами. За їх усталеними нормами кожен інвестор-рилейшнз перешкоджає поши­ренню або використанню конфіденційної інформації не за призначенням. При цьому гарантується недоступність цієї інформації для співробітників фірми, які не пра­цюють за певним завданням клієнта, без письмової згоди уповноваженої на це особи. За відкритого прода­жу цінних паперів ПР-фірми її персонал також не може мати справи з цими акціями без попередньої письмової згоди.

Кожна ПР-фірма зобов’язана берегти таємниці своїх клієнтів, якщо вони самі не розкрили таку інформацію про себе або не дали спеціальний дозвіл на її розголо­шення. Порушення правил діяльності в інвестор-рилейшнз може спричинити відчутні санкції.

Від ПР значною мірою залежить ефективність залучення інвестицій до фірми (організації). З викори­станням їх можливостей доносять до потенційних інвесторів відомості, покликані переконати в інвести­ційній привабливості підприємства, підкреслюючи передусім його надійну репутацію та імідж. З цією метою в бізнес-планах передбачають розділ «Репута­ція підприємства», оскільки часто вона має вирішаль­не значення під час розміщення на ринку облігацій, акцій. Про репутацію фірми (організації) інвестори роблять висновок на підставі аналізу її фінансових можливостей і фінансової стабільності, прибутковості акцій, соціальної політики, залежності від імпорту (експорту), екологічного стану, досвіду використання інвестицій, кредитної історії і практики розрахунків з інвесторами, рівня менеджменту, корпоративної куль­тури, маркетингової діяльності та ін. Допомогти їм у цьому можуть і ПР-фахівці, висвітлюючи грані діяль­ності фірми, що свідчать про її стабільність, високу корпоративну культуру і надійні перспективи.

ПР-проект з метою залучення інвестицій може бути реалізованим у формі ПР-кампанії, основним об’єктом якої є інвестори.

Планування інвестиційної діяльності пов’язане з процесом ухвалення рішень. Суб’єктами таких рішень є люди, які часто послуговуються дібраними на свій розсуд інформацією, оцінками. Від такого рішення залежить доля фірми (організації), що приймає інве­стиції, а також фірми-інвестора. Тому збір, аналіз і надання необхідної інформації, яка стає фактором впливу, є життєво важливими для обох сторін інвести­ційного процесу. Інвестору необхідно чітко бачити стратегію, яку сповідує фірма (організація) у своїй діяльності, мати певність, що її керівництво прагне і здатне реалізувати її.

Під час ухвалення рішення про доцільність вкладень у проекти конкретної фірми (організації), інвестору необхідно знати:

- мету і завдання, які переслідує керівництво фірми (організації);

- характер інвестиційного проекту;

- становище фірми (організації) в галузі;

- прогноз попиту на її товари і послуги протягом наступних декількох років;

- головних конкурентів фірми (організації) і її можливості успішно конкурувати з ними;

- сильні та слабкі сторони її менеджменту тощо.

Уся необхідна інформація повинна перебувати в зоні досяжності. Для цього аналізують здатність фірми (організації) в найкоротший термін надавати інформа­цію, що позитивно характеризує її менеджмент, свід­чить про її готовність до чесного і конструктивного діалогу з інвесторами. При цьому активно використовуються методи ПР. Надаючи необхідну інформацію про свою діяльність, фірма (організація) запобігає поширенню помилкової, свідомо викривленої інформації про себе. Завдання ПР спрямовані на створення позитивної думки не тільки в макросередовищі (суспільстві), а й у мікро­середовищі (сфері професійної діяльності фірми (організації), на формування довіри до неї.

Заходи інвестор-рилейшнз орієнтуються і на роботу з інвестиційними компаніями (ІК), які мають змогу і наміри вкласти свої ресурси у прибутковий бізнес. Змі­стом таких старань є допомога у розміщенні капіталу. В інвести­ційних пропозиціях важливо продемонструвати фірмі (організації) перспективи співпраці з ІК, можли­вості розв’язання завдяки цьому соціальних проблем. Тому ПР-акції необхідно спрямовувати не лише на керівництво, а й на акціонерів, працівників, мешкан­ців прилеглого району, представників місцевої влади. Встановленню взаємовигідних відносин фірм (органі­зацій) з інвесторами, партнерами сприяють постійне взаємне інформування про планові зміни, прагнення робити бізнес прозорим і передбачуваним, готовність попереджати можливі конфлікти і зміцнювати взаємодовіру.

Як свідчить практика, стабільно почувають себе на інвестиційному ринку фірми (організації), які постійно співпрацюють з ПР-структурами, що створюють довко­ла них привабливий інформаційний фон, завдяки чому такі фірми (організації) набувають відповідного сус­пільного статусу.

Особливо вагомою ПР-діяльність є в проблемних галузях, у нестабільній національній еко­номіці, оскільки інвестори надзвичайно чутливі до всі­ляких змін у політиці, економіці, соціальній сфері, екології тощо. За таких умов важливо допомогти їм побачити відмінності між економічними ризиками і різноманітними фобіями, підказати раціональні спосо­би диверсифікації, страхування ризиків, використан­ня інвестиційних ресурсів.

Нерідко під час співпраці із зарубіжними інвестора­ми доводиться долати їх настороженість, спричинену необхідністю адаптуватися до характеру місце­вого біз­несу. Однак засобами ПР їх можна переконати, що від­мінності бізнесо­вої практики, стилів ділового життя не є неподоланими, а опанування особли­востей місцевого ринку може дати нестандартний результат. Певні труд­нощі зарубіжних інвесторів пов’язані з багаторівневою системою прийняття рішень, погоджень. Орієнтуватися в ній, раціоналізувати свої дії також допоможе спів­праця з ПР-структурами.

Інвестиційна активність залежить і від налаштованості на співпрацю з інвесторами керівників підпри­ємств, управлінців, відкритості інвесторів для гро­мадськості, суб’єктів ринку. Переконати їх у цьому, допомогти виробити відповідну культуру поведінки також покликані ПР.

Поиск по сайту: