ПР як чинник стимулювання інноваційних процесів

Тема 4. ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТА

ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ

4.1. ПР як чинник стимулювання інноваційних процесів.

4.2. ПР як засіб розв'язання проблем інвестиційної діяльності.

4.3. Влив ПР на розвиток підприємництва.

4.4. Особливості використання ПР у фінансовій сфері.

ПР як чинник стимулювання інноваційних процесів

Універсальність методології, спрямованість на впо­рядкування і розвиток відносин всередині організації, її взаємозв’язків із суб’єктами зовнішнього середовища обумовили важливу роль ПР в економічному житті. Багатолітня економічна практика свідчить, що ПР забезпечують узгодження інтересів, ефективну взаємо­дію між людьми, які утворюють керуючу і керовану підсистеми організації, є джерелом її внутрішньої ста­більності, водночас допомагають їй реалізувати свої інтереси у зовнішньому середовищі (розв’язання акту­альних проблем в органах влади, з місцевою громадсь­кістю, зміцнення ринкових позицій), що є чинником її конкурентоспроможності. Не менш ефективна така діяльність під час вирішення економічних питань на галу­зевому, регіональному, національному і транснаціо­нальному рівнях і у різних проблемних напрямах діяль­ності суб’єктів економіки.

Об’єктивне скорочення можливостей економічного зростання за рахунок використання нових ресурсів спо­нукає суб’єктів економічної діяльності до інноваційно­го підходу в її організації, впровадження інновацій (лат. іn... і nоvatio — оновлення, зміна) — нових підхо­дів до конструювання, вироб­ництва, збуту товарів з метою здобуття переваг над конкурентами. Інновації істотно поліпшують структуру, якість виробництва і соціальної сфери завдяки комерційному використанню результатів наукових досліджень і розробок. їх наслід­ком є випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів (послуг).

Інноваційні підходи застосовують і до суспільного розвитку, що є важливою умовою сучасного життя кра­їни. Отже, інноваційна складова політики держави, спрямована на створення фінансово-економічних, нау­ково-технічних і правових засад суспільного прогресу, має бути пріоритетною. Результатом здійснення курсу на інноваційний розвиток є органічне перетворення економіки. Відбу­вається це завдяки використанню нових джерел еконо­мічного зростання — наукових знань і високих техно­логій.

Зорієнтована на інноваційний розвиток державна політика використовує різноманітні стимули іннова­ційної діяльності, передусім фіскальні, кредитні, амор­тизаційні тощо. Неувага до інноваційного розвитку зни­жує конкуренто­спроможність національної економіки на світовому ринку, суттєво загрожує національній без­пеці, бо її наслідком, як правило, є:

Ø зниження конкурентоспроможності продукції;

Ø науково-технологічне відставання від розвинутих країн;

Ø стримування розвитку внутрішнього ринку високотехнологічних продукції і послуг;

Ø незахищеність власного ринку від іноземної тех­нічної і технологічної експансій;

Ø збереження недосконалих механізмів захисту прав інтелектуальної власності;

Ø скорочення попиту на науково-технічні кадри з боку наукових, конструкторських, технологічних уста­нов і підприємств;

Ø збереження незадовільного рівня оплати наукової і науково-технічної праці, низький її суспільний пре­стиж;

Ø міграція вчених, фахівців, кваліфікованої робо­чої сили за межі країни.

Переорієнтація на інноваційний розвиток має перед­усім відбутися у свідо­мості керівників органів державної влади, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання. У цій справі неабияку роль може відіграти цілеспря­мована ПР-діяльність, засобами якої доводять до суспільства інформацію про необхід­ність кардинальних змін у державній політиці щодо інноваційного розвитку. Оскільки становлення іннова­ційної моделі розвитку відбувається в результаті органіч­ного поєднання політичних, економічних, гуманітар­них, соціально-психологічних та інших чинників, то для його стимулювання послуговуються всіма її засобами.

Основою інноваційного розвитку є наукова і техніч­на сфери. ПР-структури співпрацюють з науковими установами у поширенні відомостей про новини науки й техніки, використавши з цією метою систему інформа­ційних акцій. Тематика їх може стосуватися фундамен­тальних досліджень з важливих проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; нових комп’ютерних засобів і технології інформатизації суспільства; ресур­созберігаючих технологій в енергетиці, промисловості й агропромисловому комплексі; новітніх речовин, мате­ріалів і технологій; проблем демографічної політики, збереження довкілля і сталого розвитку; діагностики і методів лікування найпоширеніших хвороб; розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства.

Значними можливостями володіють ПР-фахівці у налагодженні відносин наукових установ з органами державної влади. Оскільки наука загалом фінан­суєть­ся з бюджету, науковці мають подбати про розкриття перед громад­ськістю, представниками органів влади значення науки у розвитку суспільства, ініціювати законодавче забезпечення наукової діяльності. Це стимулюватиме увагу суб’єктів економіки до впрова­дження інноваційних моделей розвитку, фінансуван­ня науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок. Внаслі­док такого підходу розширюється пошук джерел фінансування, впрова­джуються науко­ві відкриття, урізноманітнюються форми організації наукової діяльності, які потребують інформаційної підтримки.

Використання рекомендацій науки у соціальній практиці відчутно стиму­лює розвиток суспільства, впровадження науково обґрунтованих управлінських рішень, сприяє уникненню при їх ухваленні випадково­сті. Тому сприяння реалізації досягнень науки в усіх сферах суспільного життя є важливим завданням ПР.

Побутує думка, що в ринкових умовах виробник сам повинен шукати здатну забезпечити його потреби нова­цію. Та, як свідчить практика, суб’єкти ринку не зав­жди підтримують науку й освіту, оскільки нерідко спрямовані на ситуативні комерційні результати. Тому для втілення інноваційного проекту необхідно переко­нати в його перевагах потенційного споживача, партне­ра, інвестора. Без цього неможливо її «продати». У зв’язку з цим у світі сформувалася система науково технічного антрепренерства (франц. entrepreneur — підприємець) — підприємницька діяльність, метою якої є ефективна реалізація наукових досягнень. Просу­вання новинок відбувається і завдяки венчурним (англ. venture — ризикувати) фірмам — суб’єктам гос­подарювання, які спеціалі­зуються на реалізації неапробованих практикою технічних і технологічних новинок.

У ринкових умовах бізнес, якому властиві висока гнучкість і готовність до ризику, може успішно взаємо­діяти з науковими колективами, які володіють новими ідеями і технологіями.

До інноваційної інфраструктури, елементами якої є підприємства, органі­зації, установи, їх об’єднання, асо­ціації, що надають послуги із забезпечення інновацій­ної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційні, юридичні, освітні тощо), повинен увійти й паблік рилейшнз.

Правильне використання ПР привертає увагу орга­нів влади, керівників бізнесу до інновацій, що відпо­відно відкриває ПР шлях на ринок інтелектуальної продукції. Та якщо науковець, керівник наукового закладу не володіє сучасними ринковими інстру­ментами, він має звертатися за допомогою до фахівців інших спеціальностей, у т.ч. ПР, які викори­стовують притаманні їх сфері засоби просування нау­кових ідей, розробок на ринок. Лише за таких умов інновації стануть елементом ринку. Особливо від ПР залежить реалізація соціально-гуманітарних науко­вих продуктів, оскільки природничі, технічні напря­ми частіше опиняються в полі зору інноваційно-рин­кових структур.

Інноваційний розвиток передбачає формування інноваційної культури, яка характеризує рівень освіт­ньої, загальнокультурної і соціально-психологічної під­готовки особистості, суспільства до сприйняття і твор­чого втілення планів розвитку країни на інноваційних засадах, забезпечує розуміння нових ідей, готовність підтримувати прогресивне в усіх сферах життя. Своїм змістом вона відображає ціннісну орієнтацію людини, закріплену в знаннях, вміннях і навичках, мотивах, образах і нормах поведінки, тісно пов’язана з іннова­ційною свідомістю населення. Виявляється вона в кон­структивному ставленні людей до інновацій, що якісно змінюють трудовий процес, середовище проживання, суспільне життя загалом.

Формування сучасної інноваційної культури від­бувається внаслідок удоско­налення системи освіти і підготовки кадрів, зорієнтованої на іннова­ційний розвиток; зміцнення правової бази; пожвавлення під­приємницької діяльності громадян; активізації гро­мадської думки, підвищення управлінської культури тощо.

Одним з проблемно-тематичних напрямів участі ПР в інноваційному роз­витку є підвищення суспільного престижу наукової діяльності, для забезпе­чення якого потрібні відповідні законодавчі, організаційні, фінансо­ві та інші заходи. Та нерідко доводиться витрачати немало зусиль, щоб привернути увагу влади, громадсь­кості до цих проблем, переконати у необхідності ство­рення атмосфери розуміння суспільної значущості творчої праці. Забезпечити ефек­тивне впровадження інноваційних досягнень покликані засоби та інструмен­ти ПР.

ПР-діяльність сприяє інтеграції науки у міжнарод­ному просторі. За своєю природою вона інтернаціо­нальна, непідвладна жорстким соціально-часовим, соціально-просторовим обмеженням. Правильно інтер­претувати основні якісні і кількісні характеристики науки можна за умови включення її у міжнародне спів­товариство. Попри те, інтелектуальний рівень кожної країни обумовлений її науковим потенціалом і стату­сом науки. Тому світова наукова спільнота шукає загальні підходи і норми поведінки, використовуючи при цьому і засоби ПР.

Поиск по сайту: