А) Кристали оксалату кальцію

Найбільш розповсюдженим кінцевим продуктом метаболізму є кальцієва сіль щавлевої кислоти (СаС₂0₄ х nН₂0). Вона накопичується у вакуолях у вигляді кристалогідратів певної форми.

Поодинокі кристали (моногідрати) мають форму ромбоедрів, октаедрів, тетраедрів, призм тощо (листки бегоній, агав).

Друзи (дигідрати) - зірчасто зрощені пірамідальні кристали (гречкові, бобові, березові).

Рафіди (дигідрати) - голчасті кристали, що лежать у великих клітинах-ідіобластах щільним пучком.

Стилоїди (дигідрати) - подовжені, вузькі, призматичні кристали із загостреними кінцями, займають вузеньку клітину-ідіобласт. Рафіди і стилоїди частіше зустрічаються у однодольних рослин.

Кристалічним піском називають дрібні кристали, що заповнюють порожнину ідіобласта, або кристалоносного мішка (беладона, помідор, бузина).

Накопичуються кінцеві продукти обміну в органах і частинах рослин, що періодично відокремлюються, скидаються рослиною: у листках, корі, оплодні, шкірці насінин тощо. У старіючих клітинах кристалів зазвичай більше, вони крупніші.

Б) Кристали карбонату кальцію та кремнезему.

Відкладаються в оболонках, вакуолях чи формують тіло цистоліта. Цистоліт - внутрішній виріст оболонки спеціалізованих клітин-літоцист. Може бути диференційованим на целюлозну ніжку і тіло. Воно складається з кристалогідратів, має вигляд гроновидного, булавовидного або шипуватого зростка округлої, овальної, видовжено-конічної чи іншої форми.

Наявність цистолітів, місце їх утворення, форма, розміри, структура ісклад тіла - діагностична і систематична ознака рослин із родин кропивові, шовковицеві, коноплеві, шорсткоцвіті та деяких інших.

Рослинні тканини

Справжньою тканиною називають групу клітин, які мають спільне походження, подібну будову і функції.

Твірні тканини

Твірні тканини, або меристеми, дають початок усім постійним тканинам, забезпечують ріст органів. Клітини меристеми паренхімні, живі, тонкостінні, щільно зімкнуті, з густою цитоплазмою, крупним ядром, великою кількістю рибосом; пластиди у формі пропластид і лейкопластів, вакуолі відсутні чи дуже дрібні.

Відрізняються меристеми походженням (первинні і вторинні) та місцем розташування в тілі рослини. Апікальні, або верхівкові, меристеми первинні, бо виникають у зародку, зберігаються в апексах - на кінчику кореня і на верхівці пагона, забезпечують ріст органів у довжину. Меристеми латеральні, або бічні,розташовуються уздовж осі органів і обумовлюють їх потовщення. До латеральних первинних належать прокамбій та перицикл, а до вторинних - камбій та фелоген {корковий камбій). Інтеркалярні,або вставні, меристеми - первинні, розташовані біля основи листків, міжвузлів пагонів, забезпечують їх подовження. Травматичні, або ранові, меристеми - вторинні, виникають у місцях ушкодження тіла рослини.

Покривні тканини

У залежності від походження та гістологічного складу розрізняють такі покривні тканини: первинну- епідерму, вторинну - перидерму, третинну - кірку.

До тканин, які виконують покривну і всисну функції, належать епіблема і веламен. Такі тканини, як екзодерма і гіподерма, поєднують захисну і водонакопичувальну функції.

Епідерма, шкірочка - комплекснаполіфункціональна тканина, що вкриває первиннетіло рослини зовні та вистеляє зсередини зав’язь, оплодень, насінну шкірку тощо. Складає найчастіше один прозорийшар, а інколи (листки ананаса, олеандра, фікуса,бегонії) кілька шарів. Виконання певних функцій епідермі забезпечують більш чи менш спеціалізовані структури: трихоми (захист, метаболізм, вбирання, синтез, накопичення і секреція деяких речовин); продихи (зв'язок із зовнішнім середовищем, транспірація, газообмін, фотосинтез).

Базисні епідермальні клітини живі, щільно зімкнені, з центральною вакуолею, заповненою клітинним соком, який нерідко містить пігменти. Зовнішні нашарування кутину утворюють дуже стійку захисну, водовідштовхуючу плівку – кутикулу.

Продих, або дихальце, є головним компонентом продихового апарату, або комплексу, який забезпечує газообмін і транспірацію. Продиховий апарат включає 2, інколи 4 замикаючі клітини, вузький отвір між ними - продихову щілину, а також прилеглі до замикаючих клітин епідермальні клітини чи спеціалізовані біляпродихові, або побічні клітини. Замикаючі клітини парні, зазвичай півмісячні, бобовидні, містять фотосинтезуючі хлоропласти з крохмальними зернами та численні мітохондрії. У більшості випадків значна кількість продихів розташована на нижній (вентральній) стороні листкової пластинки.

Трихоми (грец. - волосся) - спеціалізовані виступи та вирости клітин епідерми: волоски, залозки, емергенці. Емергенці (лат. - виступати, стирчати) формуються за участю субепідермальних клітин (лусочки хмелю; шипи стебел і листків шипшини, малини, аґрусу) кропиви - жалкі волоски мають високу багатоклітинну підставку, в яку занурена основа ампулоподібної живої клітини з маленькою головкою. До складу клітинного соку входять мурашина кислота, гістамін, ацетилхолін, токсини, ферменти. Клітинна оболонка мінералізована вапном і кремнеземом. При дотику головка легко обламується, гострі краї втикаються у шкіру і клітинний сік з пекучими речовинами упорскується в неї.

Залозисті трихоми (волоски, залозки, лусочки) належать до екзогенних секреторних утворень, захищають органи та виділяють секрети -ефірні олії, смоли, бальзами, слиз тощо.

Епіблема - покривна і всисна тканина поглинальної зони кореня. Складається з клітин, які утворюють кореневі волоски (трихобластів) і клітин, що їх не утворюють (атрихобластів).

Веламен - особлива багатошарова поглинальна, часто фотосинтезуюча тканина, яка утворюється із протодерми на коренях рослин-епіфітів. Забезпечує захист від механічних ушкоджень та втрати води.

Екзодерма - одношарова, рідше багатошарова периферійна тканина первинної кори кореня. В зоні проведення виконує покривно-захисну функцію, а в зоні всмоктування розташована під епіблемою, запасає воду, укріплює корінь.

Гіподерма - одношарова, рідше багатошарова тканина стебел, коренів, хвої, яка виконує покривно-захисну і водозапасаючу функції.

Перидерма - вторинна комплексна покривна тканина. Вона захищає стебла деревних рослин, більшість підземних органів, зрідка - плоди й інші частини рослин. Утворюється найчастіше під епідермою або корою у кінці першого року життя. Включає твірну тканину фелоген, або пробковий (корковий) камбій, і похідні фелогену - пробку, або корок, і фелодерму.

Корок, або фелема, - багатошарова, мертва, щільна, водо- і газонепроникна захисна тканина. Фелодерма - одно- чи багатошарова жива паренхімна тканина. Якщо ж фелоген виникає з перициклу, під ендодермою, то з появою корка відбувається відторгнення всієї первинної кори.

У більшості рослин в процесі формування перидерми під продихами епідерми з фелогену утворюються сочевички - пухкі ділянки, тріщинки чи здуття для водо- і газообміну.

Перидерма входить до складу таких видів лікарської рослинної сировини, як кора. Кору збирають навесні, під час сокоруху з молодих здерев'янілих гілок дуба звичайного, хінного дерева, калини звичайної, крушини ламкої.

Кірка, аборитидом,вважається вторинною чи третинною покривною тканиною, оскільки утворюється на стовбурах дерев на 8-30 роках життя рослин у результаті багаторазового закладання і діяльності фелогену. Кірка - сукупність декількох перидерм і розміщених між ними тканин кори.

Кірка пробкового дуба складається цілком з корка.

Видільні тканини

Видільні, або секреторні тканини і структури забезпечують синтез, накопичення і секрецію таких продуктів метаболізму, як смоли, бальзами, ефірні олії, сапоніни, каучук, слиз та ін. Розрізняють структури: екзогенні, або зовнішньої секреції, що виділяють секрети в навколишнє середовище, і ендогенні, або внутрішньої секреції, які накопичують секрети чи виділяють їх в оточуючі тканини чи міжклітинники.

Поиск по сайту: