Контроль і оцінка реальних результатів

Рішення про корекцію системи саморегулювання.

Д.О.Леонтьєв: трьох формах існування цінностей: 1) <I>громадські ідеали</i> - вироблені суспільною свідомістю і присутні в ньому узагальнені уявлення про досконалість в різних сферах

суспільного життя, 2) <I>предметне втілення</i> цих ідеалів в діяння або

творах конкретних людей і 3) <I>мотиваційні структури особистості</i>

("Моделі належного"), які спонукають її до предметного втілення в своєму

поведінці і діяльності громадських ціннісних ідеалів. Ці три форми

переходять одна в іншу. Спрощено ці переходи можна уявити

наступним чином: суспільні ідеали засвоюються особистістю і починають

як "моделей належної" спонукати її активність,в процесі якої

відбувається предметне втілення цих моделей: предметно втілені

цінності в свою чергу стають основою для формування суспільних

ідеалів і т.д. по нескінченній спіралі.

Моросанова: Мотиваційні тенденції як детермінанта індивідуальної саморегуляції людини.

Хілгрубер: «мотиваційний закон складності»: чим складніше завдання, тим більше докладених зусиль; несвідома регуляція міри напруги залежить від величини перешкоди. (с.312) Чим сильніша результуюча мотивація, им більша інтенсивність і наполегливість у виконанні завдання (417)

Канфер (с.315) описує «цикл саморегуляції», який включається щоразу, коли потік поведінки переривається внаслідок виникнення перешкод або коли не досягається очікуваний результат:

1. у фазі самоспостереження суб’єкт реєструє власну поведінку
2. у фазі самооцінювання відбувається порівняння результатів самоспостереження з наявним стандартом, пов’язаним з рівнем домагань
3. у фазі підведення підсумків відбувається позитивне самопідкріплення, якщо стандарт досягнутий, або негативне самопідкрівплення, якщо результат негативний.

Шляхом самопідкріплення суб’єкт спонукає себе зберегти способи поведінки, які його задовольняють або відмовитися від тих, які його не задовольняють.

Процес саморегуляції переривається, якщо ситуація вимзнається суб’єктом нерегульованою.

Музика: Насамперед нам потрібно розвести поняття „потреба”, „мотив”, „цінність”. На основі аналізу психологічної літератури було встановлено, що потреба у визнанні є базовою при аналізі ціннісної свідомості особистості. Прагнучи визнання, кожна людина включається у різні види діяльності, розвиває свої здібності і формує власні, притаманні лише їй, стратегії досягнення визнання. Невдалі стратегії відкидаються, а успішні – усвідомлюються і повторюються протягом життя. Ці стратегії можна визначити як життєві цінності особистості. У кожній цінності відображена соціальна сутність людини, з одного боку, і спосіб її розвитку та існування у суспільстві, – з іншого. Як соціальна істота, людина намагається здобути визнання референтних осіб. Є лише один спосіб це зробити – справами довести, що ти заслуговуєш визнання і поваги. Життєвий шлях кожної людини унікальний, оскільки у кожного своє коло референтних осіб і особливі поєднання вмінь і можливостей. Отже, життєві цінності кожної людини теж унікальні, принаймні композиційно. Навіть у абстрактному випадку, коли дві людини мають абсолютно однакові ціннісні конструкти, життєві цінності будуть різнитися, оскільки значимість кожного конструкту та його зв’язки з іншими для кожної людини будуть різними.

Справді, маючи потребу у визнанні, людина стикається з проблемною ситуацією і актуалізує не мотиви, а життєві цінності, які відображають стратегії досягнення успіху. У свідомості відбувається актуалізація життєвого досвіду і пошуки такої стратегії, яка на думку людини буде ефективною у цій конкретній ситуації. А вже після цього відбувається детальніше планування діяльності, або ж приймається рішення про її недоцільність. Про мотив ми можемо говорити у тому випадку, коли діяльність відбулася. Мотив – це спонука до діяльності, яка виникає в результаті зіставлення ціннісної свідомості людини та параметрів проблемної ситуації і обов’язково веде до діяльності. Мотив, у порівнянні з цінністю, – це конструкт свідомості, у якому переважають характеристики конкретної ситуації і конкретної діяльності. У кожному конкретному випадку діяльність спрямовується окремим мотивом: скільки діяльностей – стільки й мотивів.

Якщо протягом життєвого шляху людини схожі мотиви ведуть до успіху, вони позбуваються другорядних ознак, генералізуються, і стають стратегіями успішної діяльності, які, в свою чергу, усвідомлюються і стають життєвими цінностями. Цінності є змістом свідомості, тому ми й говоримо про ціннісну свідомість. Мотиви не завжди стають цінностями. У випадках імпульсивної поведінки, невдачі у діяльності тощо, мотиви можуть не усвідомлюватися, або ж під дією механізмів психологічного захисту витіснятися у підсвідомість. У тих випадках, коли ситуація не є для людини значимою, вона взагалі може не регулюватися життєвими цінностями. Мабуть, саме в цих випадках „мотив – це предмет”.

До основних ознак суб’єктних цінностей відносяться такі: 1) вони є внутрішніми регуляторами поведінки і визначають вчинки людини; 2) вони є результатом життєвого досвіду і формуються впродовж життєвого шляху людини; 3) стійкість суб’єктних цінностей визначається їх змістовим наповненням; 4) адаптивність, релевантність різним життєвим ситуаціям забезпечується структурною перебудовою суб’єктних цінностей; 5) недекларативність, дієвість суб’єктних цінностей забезпечується взаємною підтримкою моральнісних і діяльнісних цінностей.

1. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 528с.

Мотив – базова категорія, а цінність – метапсихологічна.

С.17

...в кожній метапсихологічній категорії розкривається певна базова психологічна категорія через співвіднесення її з іншими базовими категоріями (що дозволяє виявити наявну в ній «системну якість»).

С.19

Мотив → Цінність

...виникає складне питання: яка метапсихологічна категорія повинна бути поставлена у відповідність цій базовій категорії («смсислове утворення», «значимість», «ціннісні орієнтації», «цінність»). ... питаючи, які цінності цієї людини, ми ставимо питання про потаємні мотиви її поведінки, але сам по собі мотив ще не є цінністю. ... цінність – це не просто мотив, а мотив, що характеризується певним місцем в системі самовідношень суб’єкта. Мотив, що розглядається як цінність, виступає у свідомості

с.20

індивіда як сутнісна характеристика його (індивіда) існування у світі. Цінність ... явище, предмет, що має те чи інше значення, важливий, суттєвий в якомусь відношенні. ... однак, перш ніж мотив виступить перед індивідом як цінність, повинна бути проведена оцінка, а часом і переоцінка тієї ролі, яку мотив відіграє або може відігравати у процесах самоздійснення індивіда. Іншими словами, для того, щоб мотив був включений індивідом в образ себе і виступив, таким чином, як цінність, індивід повинен здійснити певну дію (ціннісне самовизначення). Результатом такої дії є не тільки образ мотива, але і переживання цього мотива індивідом в якості важливої і невід’ємної «частини» себе самого. Разом з тим цінністю є те, що в очах даного індивіда цінується й іншими людьми, тобто володіє для них спонукальною силою. Через цінності індивідж персоналізується (набуває свою ідеальну представленість і продовженість у спілкуванні). Мотиви-цінності, будучи потаємними, активно розкриваються у спілкуванні, слугуючи тому, щоб «привідкрити» тих, хто спілкується, один одному. ...цінність – це мотив, який у процесі самовизначення розглдається і переживається індивідом як власна невід’ємна «частина», що утворює основу «самопред’явлення» (персоналізації) суб’єкта у спілкуванні.

С.21

Зумовленість переживань зі сторони мотивів

Джерелом діяльності є мотиви

С.135

«Ядерну» тріаду категорій психології становлять образ, дія, мотив.

С.136

Мотив являє собою спонуку до дії, яка надає йому спрямованість, енергетичну напруженість.

С.275

Мотиваційна основа активності. ...жива істота...відтворює свої життєві стосунки зі світом. ...відкликатися напотреби інших людей, вірити, відчувати в собі присутність бога, відчувати себе частиною природи... Все це - багатоманітні форми суб’єктності людини.

По-перше, суб’єкт активності являє собою «індивідуальне Я» людини.

С.276

По-друге, суб’єкт активності – це «Я іншого в мені», коли «присутність» іншого відчутна і може переживатися як свого роду втручання у свій внутрішній світ.

По-третє, суб’єкт активності такий, що він не ототожнюється ні з ким з людей конкретно – надіндивідуальний. Але водночас він має відношення до кожного, виражаючи собою те, що повинно бути притаманне всім людям – «людське в людині»: совість, розум, добро, честь, красу, свободу. Коли активність людини продиктована цими цінностями, кажуть, що її суб’єктом є «всезагальне Я» в людині. «Індивідуальне Я» тут злите з «Я іншого (інших)».

С.277

По-четверте, суб’єкт активності безособистісний і ототожнюється з природнім тілом індивіда («не Я»): він занурюється при цьому в стихію природного.

Розуміння мотиваційних основ активності не вичерпується, однак, лише зверненістю до різноманітних інтерпретацій суб’єктності людини як діяча в чотирьох його іпостасях:...

С.278

Цільова основа активності.

Ціль діяльності це передбачення її результата, образ можливого як прообраз дійсного. В мотивах, так як і в цілях, передбачається можливе майбутнє. Але воно співвідноситься з самим суб’єктом; в мотивах ніби записано, чим є активність для суб’єкта, що повинно відбутися з ним самим. Цілі активності орієнтовані назовні, в них передбачається результат, який повинен існувати об’єктивно... цілі, втілюючись у продуктах діяльності, не втрачають при цьому своєї належності до світу суб’єкта: вони суб’єктивні по формі, але об’єктивні за своїм змістом. В той час як в мотивах ідеально представлений сам суб’єкт, в цілях активності представлений її об’єкт, а саме: що повинно бути зроблене, щоб мотиви активності були реалізовані. На відміну від мотивів, цілі людської активності завжди усвідомлювані.

Слід розрізняти кінцеву ціль і проміжні цілі. Досягнення кінцевої мети рівноцінне задоволенню потреби.

С.279

До проміжних відносяться цілі, які намічаються людиною як умови досягнення цілі кінцевої.

Складні види діяльності...досягнення кінцевої цілі опосередковується багатьма проміжними, причому в першу чергу висуваються кінцеві цілі, а в останню чергу – ті, які повинні бути досягнуті в першу чергу. Мистецтво побудови діяльності і визначається багато в чому здатністю людини в думках іти від кінцевих до першочергових цілей, а в дії – в протилежному напрямку: від першочергових, через ланцюг проміжних, до кінцевих.

Процес постановки цілей позначається як цілеутворення. Особливу психологічну проблему становить народження нової цілі, яка починає ряд проміжних. Такі цілі назвемо «надситуативними», які підносяться над вихідними вимогами ситуації. ... висунення нової цілі, однак, ще не означає, що формується нова мотивація діяльності. Мова йде лише про розширення або поглиблення цільової перспективи активності при збереженні загальної її спрямованості.

Інструментальна основа активності.

С.281

...процеси цілеутворення визначаються мотивами, а також інструментальними умовами виконання діяльності. ... Мотивація залежить від цілей і засобів їх досягнення.

С.282

В деяких видах діяльності, які, наприклад, спонукаються мотивом досягнення, доступність засобів досягнення, парадоксальним чином знижує її привабливість, а в інших видах діяльності (наприклад, підприємництво) гарантованість досягнення робить його привабливим.

С.283

...деякі люди постійно віддають перевагу вибору простих задач, а деякі – надто складних. За очевидністю відмінностей у поведінці досліджуваних вимальовується глибинна спільність спонук учасників змагань: як одні, так і інші однаково прагнуть уникнути невдачі. Щоб зрозуміти цей передокс, достатньо поставити таке питання: «Чи дуже засмутить новачка програш чемпіону?». В основі вибору надскладних задач – не мотив досягнення, а прагнення уникнути невдачі.

С.287

Феномен випробування цілі дією. Часто вважають ціль попередницею дії. Менш очевидною є протилежна залежність.

С.289

(Петровський А.В.) Феномен надситуативної активності полягає в тому, що людина вільно і відповідально ставить перед собою цілі, надлишкові по відношенню до вихідних вимог ситуації.

С.517

Основні блоки категоріального каркаса психологічного пізнання

(по одній лінії – всього 6 стовпчиків): Протопсихологічні категорії – потреба, базові психологічні категорії – мотив, метапсихологічні категорії – цінність, екстрапсихологічні категорії – ідеал.

Поиск по сайту: