Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні проблеми (предметне поле) у сучасній психології мотивації



Лекція 1. Мотивація і діяльність. Основні поняття, проблеми, перспективи сучасної психології мотивації.

1. Психологічний зміст понять „потреба”, „мотив”, „мотивація”. Мотивація у структурі особистості. Мотиви як основні детермінанти поведінки.

2. Основні проблеми у сучасній психології мотивації.

3. Історичний екскурс у психологію мотивації. Основні теоретичні підходи.

4. Полімотивованість діяльності. Особистісні та ситуаційні детермінанти мотивації.

5. Функції мотивації. Структура мотивації.

 

Психологічний зміст основних понять курсу. Мотивація у структурі особистості.

Мотиваційна сфера особистості: спрямованість, потреби, мотиви, інтереси, мотивація, переконання, світогляд, установки.

Потреби.

Поняття потреби завжди пов’язане з почуттям незадоволення, дефіциту чогось:

1. Л.Брентано: „Потреба – це будь-яке негативне почуття, поєднане з прагненням уникнути його за допомогою знищення незадоволеності, яка його викликала” – перша робота, присвячена потребам, «Емпірична та експериментальна психологія», 1921р.

2. З.Фройд: Потреба як потяг. Фізичні аспекти, інстинкти, Фрейд називав потребами, психічні - бажаннями. Інстинкт містить компоненти: джерело (потреби, бажання), мету, імпульс та об'єкт. Мета інстинкту полягає в зменшенні потреби і бажання, тобто їх задоволенні. Імпульс інстинкту - це ті енергія, сили або напруження, що використовуються для задоволення інстинкту. Об'єкт інстинкту - це предмети або дії, що задовольняють початкову мету. Людина, яка відчуває потребу, буде продовжувати пошукову діяльність доти, поки не задовольнить цю потребу і пов'язане з нею напруження. Напруження змінюється релаксацією, релаксація - напруженням... і т.д.. При цьому мова йде не тільки про безпосередньо фізіологічні потреби, але й про потреби, наприклад, опікувати когось, домінувати, панувати, залежати, страждати, спілкуватися і т. д.

3. Г.Халл: вчення про драйв. Основоположником необіхевіористської теорії драйвів був Карл Халл. Зміст даного вчення полягає в тому, що поведінка людини, підтримана яким-небудь стимулом (матеріальним чи моральним) досить міцно закріплюється в її психіці. У результаті такого підкріплення людина починає діяти за певними шаблонами. Якщо відбуваються якісь зміни в стимулах, то в психіці особистості починають діяти драйви (очікування), які намагаються нейтралізувати ці зміни та повертають її до попереднього стану..

4. Теорія гомеостазу, А.Камерон: потреба – це стан відхилення від внутрішньої рівноваги, що спричинює напругу і поведінку, спрямовану на відновлення рівноваги.

5. Теорія потреб К.Гольштейна: дослідження мозкової патології, прагнення до гомеостазу – ознака хворого організму, організм прагне до вирівнювання, збалансування напруження.

6. Виняток для зарубіжних теорій - ієрархічна теорія потреб А.Маслоу.

 

У вітчизняній психології:

Потреба – це джерело активності (активність – фізична, психічна, розумова, емоційна...).

7. Д.А. Петровський: Потреба як відношення між індивідом та оточуючим світом.

8. Киричук. Потреби людини завжди предметні за змістом, тобто кожна потреба має свій чітко визначений предмет. Це завжди є потреба в чомусь — матеріальній речі, дії, результаті діяльності тощо. Ми говоримо про потреби людини в їжі, воді, теплі або про потреби людини в умовах здійснення конкретної діяльності — від кисневого постачання повітря для дихання до умов здійснення складного типу соціального діяння.

Сутнісною характеристикою потреб людини є також те, що будь-яка потреба набуває конкретного змісту залежно від того, за яких умов та яким способом вона задовольняється. Сам по собі внутрішній стан потреби організму визначає лише необхідність змінити цей стан, тобто усунути, ліквідувати потребу організму. Що ж стосується конкретної потреби, то вона формується залежно від зовнішніх умов: від тих зовнішніх факторів, які зумовлюють стан організму, що потребує зміни.

Потреба викликає діяльність організму лише за умови впливу на нього відповідних даній потребі предметів — збудників діяльності, якими в кожній конкретній ситуації стають: їжа, пиття, повітря, відпочинок тощо.

Потреби людини суб'єктивно переживаються нею як бажання, потяг або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють діяльність людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб діяльність щодо її задоволення (або спрямована на інший предмет) могла здійснитися. Для цього необхідний об'єкт, який, відповідаючи потребі за змістом, став би збудником діяльності, надав би їй конкретної спрямованості. Людині притаманні вищі форми відображення дійсності, а тому об'єкти, які збуджують діяльність, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує діяльність, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом діяльності, що реалізується.

 

Мотиви.Поняття мотив пов’язане з конкретною діяльністю, дією, вчинком.

1. Киричук. Мотиви діяльності людини можуть поставати в її свідомості як конкретні чуттєві або розумові образи поряд з асоційованими з даними образами уявленнями (наприклад, для мандрівника образ вогнища асоціюється з теплом, світлом, відпочинком тощо). Мотив може збуджувати часткову, конкретну дію і прямо збігатися з ціллю даного діяння (або конкретної дії), з тим, що досягається в результаті виконання дії. В складніших випадках мотиви можуть не збігатися з ціллю окремої дії безпосередньо, а потребують багатьох дій, досягнення численних часткових цілей. Іноді діяльність, що відповідає такому мотиву, може відбуватися протягом значного періоду часу — місяці, навіть роки. Проте мотиви й цілі дій людини не збігаються за своїм суттєвим визначенням; так, залежно від життєвих обставин один і той самий мотив може реалізуватися в різних за своїми цілями діях, а зовні однакові дії можуть мати різні мотиви.

2. Мотив – сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які викликають активність суб’єкта і визначають її спрямованість (С.С. Занюк).

3. Мотив – це гіпотетичний конструкт, який використовується для пояснення індивідуальних відмінностей в діяльності, яка виконується різними людьми в ідентичних умовах (Х.Хекхаузен).

4. Аткінсон, Макклелланд: мотив – це повторювана зацікавленість в цільовому стані, яка задає напрямок поведінки і визначає дії людини

 

Мотивація. Термін «мотивація» автори теорії використовують для узагальнюючого позначення багаточисленних процесів і явищ, суть яких зводиться до того, що індивід вибирає свою поведінку, виходячи із її очікуваних наслідків, і управляє, визначаючи при цьому її спрямованість та кількість докладених зусиль.

У більшості теорій поняття мотив і мотивація не розмежовують.

Диференціація понять „потреба”, „мотив”, „мотивація”.

Потреба – спонукає до активності, а мотив – спонукає до спрямованої діяльності.

Мотив – це окрема мотиваційні змінна, це стійкі особливості особистості,

а мотивація - сукупність причин психологічного змісту (ситуаційні і особистісні), які пояснюють поведінку людини.

 

Основні проблеми (предметне поле) у сучасній психології мотивації.

У праці «Мотивація і діяльність» Х.Хекхаузен описав основні проблеми сучасної психології мотивації.

1. Існує стільки різних мотивів, скільки існує змістовно еквівалентних класів стосунків "індивід-середовище».Ці класи можна розмежувати, грунтуючись на характерних цільових станах, прагнення до яких часто спостерігається у людей. (Поряд з бажаними цільовими станами мотиви в рамках деяких відносин «індивід-середовище» можна визначити і через стани, яких людина намагається уникнути.) У даному випадку ми маємо справу з проблемою змістовної класифікації мотивів, складання їх переліку.

2. Мотиви формуються в процесі індивідуального розвитку як відносно стійкі оцінні диспозиції. Необхідно з'ясувати на підставі яких можливостей і активуючих впливів середовища виникають індивідуальні відмінності в мотивах, а також з'ясувати можливості зміни мотивів шляхом цілеспрямованого втручання. В даному випадку ми маємо справу з проблемою розвитку і зміни мотивів.

3. Люди розрізняються за індивідуальними проявами (характером і силою) тих чи інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів. У даному випадку перед нами постає проблема вимірювання мотивів.

4. Поведінка людини в певний момент часу мотивується не будь-якими або всіма можливими його мотивами, а тим з найвищих мотивів в ієрархії (тобто з найсильніших), який за даних умов найближче пов'язаний з перспективою досягнення відповідного цільового стану або, навпаки, досягнення якого поставлено під сумнів. Такий мотив активується, стає дієвим.(Одночасно можуть активуватися і інші мотиви, які супідрядні йому або знаходяться з ним в конфлікті. Але заради простоти побічні мотивами ми не враховуватимемо.) У даному випадку ми стикаємося з проблемою актуалізації мотиву, тобто з проблемою виділення ситуаційних умов, що призводять до такої актуалізації.

5. Мотив залишається дієвим, тобто бере участь у мотивації поведінки, до тих пір, поки залишається недосяжним цільовий стан, або поки індивід до нього максимально не наблизиться, або поки цільовий стан не перестане загрозливо віддалятися,або поки змінені умови ситуації не зроблять інший мотив більш важливим,в результаті чого останній активується і стає домінуючим. Дія, як і мотив, нерідко переривається до досягнення бажаного стану або розпадається на розкидані в часі частини; в останньому випадку вона зазвичай через певний час відновлюється. Тут ми стикаємося з проблемою виокремлення в потоці поведінки частин дії, тобто з проблемою зміни мотивації, відновлення або післядії мотивації, що вже мала місце.

6. Спонукання до дії певним мотивом позначається як мотивація. Мотивація є процесом вибору між різними можливими діями, процесом, що регулює, спрямовує дію на досягнення специфічних для даного мотиву цільових станів і підтримує цю спрямованість. Коротше: мотивація пояснює цілеспрямованість дії. У цьому випадку ми маємо справу з проблемою мотивації як загальної цілеспрямованості діяльності та в особливих випадках з проблемою мотиваційного конфлікту між різними цілями.

7. Мотивація безумовно не єдиний процес, що рівномірно від початку і до кінця пронизують поведінковий акт. Вона, швидше, складається з різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінкового акту, перш за все до і після виконання дії. Так, спочатку працює процес зважування можливих результатів дії, оцінювання їх наслідків. В даному випадку ми стикаємося з проблемою аналітичної реконструкції мотивації через гіпотетичні проміжні процеси саморегуляції, що характеризують окремі фази протікання дії.

8. Діяльність мотивована тобто спрямована на досягнення мети, проте її не слід змішувати з мотивацією. Діяльність складається з окремих функціональних компонентів - сприйняття, мислення, навчання, відтворення знань, мови або моторної активності, а вони володіють власним накопиченим в ході життя запасом можливостей (умінь, навичок, знань), якими психологія мотивації не займається, приймаючи їх як даність. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використані різні функціональні здібності. Мотивацією також пояснюється вибір між різними можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливими змістами мислення, крім того, нею пояснюється інтенсивність і наполегливість у здійсненні обраної дії та досягненні її результатів. В даному випадку ми стикаємося з проблемою різноманіття впливів мотивації на поведінку і її результати.

 

 

Леонтьєв так окреслив предметне поле психології мотивації:

Слово «мотивація» має той самий корінь, що й слово «емоція» - латинське слово «movere» (рухати). Мотивація - це те, що кудись нас рухає. За справедливим зауваженням С.Л. Рубінштейна, «вчення про мотивацію виступає як конкретизація вчення про детермінації» (1973, с.367).Згідно з його визначенням, «мотивація людської поведінки - це опосередкована процесом відображення суб'єктивна детермінація поведінки людини світом» (там же, с.368). З цієї характеристики можна вивести ряд наслідків.

1. По-перше, якщо мене хтось взяв за комір і потягнув, і я автоматично перебираю ногами, щоб не впасти, мова йде, безумовно, про детермінацію моєї поведінки, але не про її мотивацію, тому що те, що обумовлює мої дії, не опосередковане моїм відображенням, не є суб'єктивним. В область психології мотивації не входять і внутрішні процеси, що здійснюються без опосередкування психічними ланками, такі як дихання, кашель, енурез, вони мають причини, але не мають мотивів. Для них характерний прямий зв'язок між зовнішніми і внутрішніми факторами, скажімо, попадання твердої частки в легені викликає реакцію - кашель, - до якої психіка не має відношення. Таким чином, психологія мотивації вивчає суб’єктивно детерміновані відношення людини і світу.

2. По-друге, психологію мотивації цікавлять причини і регулятори поведінки, а не сам її перебіг. Причини - це те, що взагалі робить можливим ті чи інші дії, без чого вони б не відбулися. Регулятори - це те, що впливає на напрямок і конкретні параметри виконуваних дій. Різниця між регулюванням та детермінацією - це відмінності між тими чинниками, які просто впливають на протікання процесу, зрушуючи його в ту чи іншу сторону, і тими факторами, які його породжують, без яких його б не було. Впливає на протікання дії досить багато різних факторів, і зовнішніх, і внутрішніх. Скажімо, характеристики темпераменту, індивідуальні типологічні особливості людини, пов'язані з особливостями нервової системи. Уявіть собі меланхоліка і сангвініка - це люди, які по-різному будуть приймати рішення, по-різному будуть досягати своїх цілей, тобто у них по-різному буде будуватися регуляція діяльності. Темперамент, як і багато іншого, відноситься до регуляторів, не породжує активність, а надає їй форму, він може полегшувати або ускладнювати виконання бажань, досягнення цілей, але він не спонукає ці дії. Точно так же моменти, пов'язані з вихованням, з навчанням, теж багато в чому впливають на протікання процесу, але не викликають до життя ті чи інші поведінкові акти. Про мотивацію ми говоримо тільки в тих випадках, в яких ми маємо справу з детермінацією, тобто з породженням, з виникненням якихось поведінкових актів.

 

А.Г.Асмолов окреслив область психології мотивації як область, що включає в себе три групи факторів, які можна розглядати як три рівні мотивації.

1. Перша група чинників - це джерела діяльності, її кінцеві причини: лібідо, потреба в самоактуалізації, сенс життя, цінності, інстинкти і ін.. Фактори цього рівня - завжди узагальнені, стійкі фактори, те, що стабільно характеризує людину і відноситься в рівній мірі як до мотивації, так і до особистості.

2. Друга група чинників - це фактори, що забезпечують вибір спрямованості діяльності в конкретній ситуації. Мається на увазі не той свідомий вибір, який ми робимо, зважуючи і оцінюючи всі альтернативи. Найчастіше цей вибір робиться без участі свідомості, автоматично приймається один, а не інший напрям діяльності в конкретній ситуації. Тут уже йдеться про фактори власне мотиваційні, а не особистісні у вузькому сенсі слова, тому що визначення спрямованості дії в конкретній ситуації зав'язано на конкретні особливості поточної ситуації, на те, що відбувається тут і тепер і що не можна вивести з глобальної ієрархії потреб і цінностей особистості. Для мене на першому місці в ієрархії цінностей може бути, скажімо, любов, але зараз, тут і тепер, я йду їсти, пити каву і т.п. Не в кожному конкретному випадку перемагає головний мотив в загальній ієрархії. Конкретна ситуація характеризується унікальною динамічної констеляцією причин і детермінант поведінки.

3. Третя група чинників, третій рівень мотиваційних процесів - це ті чинники, які забезпечують власне регуляцію, спрямованість діяльності на реалізацію мотиву. Коли напрямок діяльності визначився, ми повинні ще проаналізувати, що допомагає діяльності не відхилитися від свого шляху. Сам мотив - це половина справи, це стартова точка; мотив породжує свої вторинні регулятори, які допомагають діяльності не відхилитися від курсу і дозволяють довести діяльність до кінця. Сюди відносяться цілі, установки, емоційні процеси, тобто те, що супроводжує протягом діяльності, все те, що входить у поняття регуляції.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.