- розвиток фінансової системи країни (зокрема, фінансових ринків);
- демократизація суспільства (поряд зі свободою слова, свободою зібрань, незалежними засобами масової інформації тощо ─ свобода пересування, свобода вибору місця та країни проживання).
Існують такі види іпотечного ринку: первинний і вторинний. Первинний іпотечний ринок ─ країни Західної Європи. Первинний і вторинний іпотечний ринок ─ США та Канада.
Організація первинного іпотечного ринку передбачає:
- внесення клієнтом до кредитної установи початкового внеску (15-30 % вартості кредиту) та отримання довгострокового кредиту під заставу купленого за кредитні кошти житла;
- систему будівельних заощаджень, яка пов'язана з функціонуванням різноманітних будівельних та будівельно-ощадних кас і товариств. За цією схемою створюються як відкриті, так і закриті товариства, які функціонують за принципом каси взаємодопомоги, їхні члени протягом 4-6 років поступово нагромаджують певну суму коштів (30-40 % від вартості кредиту), а потім отримують від товариства іпотечний кредит під заставу купленого за кредитні кошти житла.
Особливістю первинного іпотечного ринку є те, що кошти з фінансових ринків або не залучають до фінансування іпотечних кредитів, або залучають лише частково.
Організація вторинного іпотечного ринку передбачає сек'юритизацію іпотечних кредитів (перетворення їх у боргові цінні папери-«заставні») і рефінансування завдяки цьому іпотечних кредитів із залученням коштів фінансових установ, які працюють на фінансових ринках країни.
Вторинні ринки іпотечного житлового кредитування функціонують у США, Канаді, деяких країнах Латинської Америки, Африки та Азії.
Фінансові ресурси житлового іпотечного кредитування
1) Заощадження населення у різноманітних їх формах: заощадження в банках, контрактні будівельні заощадження в небанківських фінансово-кредитних установах (будівельні каси, ощадно-позичкові каси, ощадно-позичкові асоціації тощо), заощадження населення, які акумулюються у пенсійних фондах, страхових компаніях, кредитних спілках, фондах спільного інвестування.
2) Кошти суб'єктів підприємницької діяльності, залучені завдяки купівлі суб'єктами підприємницької діяльності іпотечних цінних паперів у фінансових установ і подальшому спрямуванню отриманих грошей на рефінансування іпотечних кредитів.
3) Ресурси, залучені з фінансових ринків через систему рефінансування іпотечних кредитів, яка передбачає:
а) надання іпотечних житлових кредитів комерційними банками;
б) випуск заставних (заставна ─ різновид боргового зобов'язання. Право претензій на власність, яке виникає внаслідок застави під кредит або виплати боргу і втрачає свою силу після виплати цього кредиту або погашення боргу);
в) скуповування заставних операторами вторинного іпотечного ринку ;
г) формування пулів іпотек за стандартними ознаками;
д) випуск іпотечних облігацій операторами вторинного ринку, забезпечених пулами іпотек;
ж) рефінансування іпотечних кредитів (залучені кошти спрямовують на придбання нових іпотечних заставних на первинному ринку).
4) Ресурси державного та місцевих бюджетів:
- державні житлові програми, які кредитуються з бюджету під заставу житла;
- надання державної премії учасникам будівельних товариств, ощадно-будівельних кас та асоціацій. Розмір цієї премії, як правило, становить 30 % річного внеску учасника такої каси до її фонду. Це дозволяє зацікавити учасників таких кас і товариств у нагромадженні ресурсів не тільки з метою будівництва власного житла, але й з метою вигідного капіталовкладення. Німецький досвід свідчить, що одна марка, виплачена учаснику будівельної каси у вигляді державної премії забезпечує приріст інвестицій будівельних товариств у житлове будівництво в розмірі понад 20 марок;
- державні субсидії для сплати процентів чи першого внеску за іпотечними кредитами;
- державне страхування іпотечних кредитів та державне страхування облігацій, які випускають оператори вторинного іпотечного ринку;