Функціональне зонування території

Завданням функціонального зонування території міста є встановлення взаємного територіального розміщення функціональних його елементів: сельбищної зони, промислових районів, територій зовнішнього транспорту, складських і комунальних територій і т.д. зв'язку окремі зони, які формують разом весь міський комплекс, на етапі функціонального зонування не деталізуються. На схемі відображаються тільки контури функціональних зон у відповідності з їх розмірами, що визначаються попереднім балансом території міста й віддалями, встановленими на основі транспортних, санітарно-гігієнічних вимог.

В процесі подальшого проектування кількість і конфігурація окремих елементів міста, а також розміри їх територій уточнюються і можуть змінюватить частково, поки не будуть визначені чіткі форми, яке знайдуть свої відображення в генеральному плані, попередником якого виступає схема функціонального зонування території.

В даному курсовому проекті при вирішенні функціонального зонування території міста враховані всі фактори впливу на взаємне територіальне розміщення функціональних зон, враховані транспортні комунікації, як стратегічні артерії зв'язку з цілим народногосподарським комплексом регіону й держави.

Розміщення функціональних зон міста базується на фундаментальних принципах вирішення цього важливого етапу містобудівного проектування.

Сельбищна зона - це територія, на якій розташовані житлові райони, що забудовуються житловими будинками и закладами обслуговування населення, садово-паркові масиви, бульвари, сквери, вулиці, майдани, будівлі адміністративно-господарських, культурно-освітніх та інших установ загально міського значення, не шкідливі промислові підприємства.

Сельбищна зона повинна розміщатись на зручних для проведення будівництва земельних ділянках із відповідними санітарно-гігієнічними умовами.

Організація забудови і трасування вуличної мережі безпосередньо пов'язано з характером рельєфу території, ухил якого не повинен перевищувати 0,05; більші ухили ускладнюють трасування вулиць, а також розміщення багатоповерхових у плані будівель.

За умовами вітрового режиму сельбищна території повинна розміщатись з навітреної сторони відносно промислових територій, добре провітрювавсь б і водночас бути захищеною від сильних вітрів.

На вибір земельної ділянки для житлової забудови поблизу промислових підприємств істотно впливає вітровий режим. При цьому враховуються вимога захисту сельбищної території від шкідливої дії газів, диму, пилюки, кіптю, які виділяються в атмосферу промисловими підприємствами.

Вибираючи земельні ділянки для забудови, необхідно враховувати наявність водних просторів, які покращують мікроклімат сельбищної території. На берегах рік, озер, морів та інших водойм можна розміщати житлові і громадські будівлі, обладнати набережні й пляжі.

В конкретних умовах ситуації й рельєфу треба домагатись, щоб територія сельбищної зони була компактною. Але якщо сельбищна територія розчленована ярами і балками то її треба вміло використовувати і, включаючи в загальну структуру планування міста. Незручні і не придатні під забудову території можуть розмежовувати сельбищну зону і промислові райони, використовуючи роль санітарно-захисної смуги.

Важливе значення має також умова інсоляція житлової зони. При цьому варто зауважити, що північні схили місцевості є найбільш холодними, а найбільш теплими є південні і південно-східні схили.

Розміщення промислових територій визначає правильне розміщення в місті промислових підприємств і зв'язаних із ними інженерних і транспортних споруд і складів.

Для розміщення промисловості спеціально виділяють території, які формують промислові райони.

Близькі за характером виробничих ознак промислові підприємства доцільно об'єднувати в промислові райони. Це дає можливість їх, кооперування при використанні загальних інженерних мереж, транспортних засобів, складського господарства.

З точки зору пішохідної доступності, а також транспортного обслуговування працівників промислових підприємств зручно, коли промислові райони розміщенні в протилежних частинах міста.

Важливою обставиною є взаємне розміщення промисловості і житлових територій. Зручність доступності забезпечується, коли підприємство розміщене по можливості ближу до житла. При цьому віддаленість промислових підприємств від житла регламентується санітарно-захисними розривами.

За санітарними нормами проектування промислових підприємств і залежно від характеру технологічних процесів вони поділяються на п'ять класів:

1. !з шириною санітарно-захисної зони - 1000 метрів.

2. із шириною санітарно-захисної зони - 500 метрів.

3. Із шириною санітарно-захисної зони - 300 метрів.

4. Із шириною санітарно-захисної зони - 100 метрів.

5. Із шириною санітарно-захисної зони - 50 метрів.

За погодженням з Державною санітарною Інспекцією ширина санітарно-захисної зони може бути зменшеною при можливості послабити шкідливий вплив виробництва, або збільшеною, якщо житлові райони, розміщені з підвітряної сторони відносно промислових підприємств.

Кількість промислових районів залежить від розміру міста. В малих містах створюються переважно один промисловий район, в середніх І великих може бути декілька залежно від специфіки об'єму виробництва.

Розміщення територій промислових підприємств міста залежить не тільки від ступені шкідливості виробництва, але й від обсягу вантажообігу. Підприємств із великим вантажообігом вимагають спорудження залізничних під'їзних шляхів. їх недопустимо розміщувати серед житлової забудови, бо вони порушують нормальне життя населення.

Вибрані земельні ділянки для промислового будівництва повинні передбачати можливість його подальшого розвитку.

При проектуванні міста на березі ріки промислові підприємства повинні розміщуватись нижче житлових районів за течією води. Берегова смуга ріки має бути доступною для населення міста.

Важливу роль в народногосподарському комплексі функціонуванні міст відіграє зовнішній транспорт - залізничний, водний, автомобільний, повітряний. Вирішення планувальної структури міста тісно пов'язане із залізничними лініями, які часто перетинають його територією на декілька частин. Особливо появляються великі незручності при розчленуванні сельбищної території, що збільшує умови проживання населення, організацію міського сполучення і т.д.

Території пасажирських залізничних станцій, як правило, розміщаються недалеко від центральної частини міста, вантажних станцій на його периферії з врахуванням рівномірного обслуговування всіх районів.

Розміри смуг відводу залізничних станцій коливаються значних межах залежно від їх, призначення.

Ширина смуги відводу залізничних шляхів на перегоні в межах населених пунктів повинна бути не меншою 20 метрів. Якщо шляхи проходять по високому насипу або в глибоких виїмках, то ця ширина збільшується.

До залізничної лінії не повинна примикати житлова забудова. Між ними проектується розрив не менше 100 метрів.

Водний транспорт набуває особливої ролі при розміщенні міста на берегах морів, рік, озер, водосховищ. Споруди водного транспорту ( вокзал, причальні лінії, склади, майстерні і т.д.) вимагають виділення для них відповідних територій у плані міста. Портові території доцільно розміщати за межами сельбищної території з розривом не менше 100 метрів.

Пасажирський район портових споруд розміщається поблизу центральної частини міста, інші споруди порту = за межами міста з підвітряної сторони відносно нього і нижче за течією. Одночасно передбачається можливість підведення до них залізничних та автомобільних під'їздів. Прибережна смуга портових споруд проектується шириною 150-200 метрів.

Розміри території для розміщення порту залежать від його вантажообігу розраховуються за нормами 150-170 м² причальної лінії для морських і 250 - 300 м~- для річкових портів. Територія порту для малих міст складає орієнтовно 30-50га.

Територія зовнішнього автомобільного транспорту призначена для розміщення автомобілів, станцій технічного обслуговування, вантажних автомобільних станцій, автозаправочних пунктів і гаражів.

Автовокзали міжміських автомобільних сполучень доцільно розміщати поблизу центру міста, або при розміщенні його на периферії забезпечити зручний зв'язок із центром і житловими районами міста. Автовокзал і залізничний вокзал можуть бути суміщенні, а при розміщенні їх у різних кінцях міста вони повинні бути зв'язані між собою міськими магістралями.

Території вантажних автомобільних станцій розміщуються при основних пунктах прийому вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом. Тому вони розміщаються в промислово-складських районах, а також на території залізничних вантажних станцій.

Повітряний транспорт має велике значення у зовнішніх зв'язках міста. Особливо важлива його роль в далеких пасажирських сполученнях, в який повітряний транспорт за своїми високими швидкостями немає рівних собі конкурентів серед інших видів транспорту.

Основними наземними спорудами повітряних ліній є аеропорти для сухопутних літаків та гідроаеропорти для гідролітаків.

Територія повітряного транспорту розміщається за межами сельбищної зони міста (не менше 5 км.) і зв'язується з містом наземними транспортними комунікаціями.

Аеродром (гідроаеродром) - це земельна (водна) ділянка, пристосована і відповідно обладнана для безпечних злетів і посадок літаків (гідролітаків).

Аеропорт - це аеродром, обладнаний спеціальними спорудами й пристроями, необхідними для експлуатації літаків і виконання пасажирських і вантажних операцій.

Площа суші, яку займає аеропорт називається його територією. Площа водної поверхні гідроаеропорту гідроаеропорту називається акваторією.

Розміри території для розміщення аеропорту визначаються передусім довжиною злітно-посадочних смуг (ЗПС).

Довжина злітно-посадкових смуг залежно від розрахункових типів літаків орієнтовно займає 2500 - 4000 м, ширина 45 - 60 метрів, а площа аеропорту 200 - 800 га.

Аеропорти треба розміщати в приміській зоні на віддалі від межі міста не менше 25 -ЗО км і так щоб повітряні підходи до аеропорту проходили на достатній віддалі від міської території. При цьому дотримуються встановлені санітарні норми і допустимий рівень шуму від польоту літаків.

Місцевість для розміщення аеропорту повинна задовольнити такі вимоги і мати спокійний рельєф з ухилами 0,5 - 1,0 %, низький рівень ґрунтових вод, супіщані або підзолисті ґрунти, незатопленість весняними паводковими водами, підвищене положення по відношенню до оточуючої місцевості (плато).

Складські території призначені для тривалого і короткотермінового зберігання вантажів. Ці території можуть частково входити в зону зовнішнього транспорту (вантажні станції залізниць, портові склади), а іноді розміщаються відокремлено від них і мають свої під'їзні шляхи. Загальна площа території складів може бути попередньо визначена з розрахунку 2 - 3 м². На одного мешканця міста.

Розташування складських територій в плані міста залежить від призначення складів. Зокрема, торгові склади розміщаються ізольовано від житлових і промислових територій з підвітряної сторони відносно промислових районів.

Території комунальних споруд призначені для системи водопостачання, каналізації, очисних споруд, звалищ сміття.

При розміщенні комунальних споруд враховується шкідливий вплив одних видів споруд на інші, особливо при взаєморозміщенні території водозабору і очисних споруд. При цьому обов'язкове врахування вітрового режиму, напряму течії рік, напряму стоку поверхневих вод тощо.

Зменшення шкідливого впливу промислових та інших зон на житлові райони досягається створенням санітарно-захисних зон, ширина яких залежить від характеру технологічних процесів промисловості.

Поиск по сайту: