Тема 11. Центральні банки

План

1. Грошово-кредитна політика, її основні типи: рестрик-ційна та експансіоністська.

2. Методи грошово-кредитної політики НБУ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Грошово-кредитна політика, її основні типи: рестрикційна та експансіоністська

Література: 2, с. 421 - 423.

Потрібно зазначити, що основою розвитку й стабільності функціонування економіки є наявність гнучкого механізму і рошово-кредитного регулювання макроекономічних процесів, яке здійснюється центральним банком із метою ефективного ииливу на господарську діяльність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили.

Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки. У зв'язку з цим центральний банк може реалізовувати два основні типи грошово-кредитної політики, що справляють взаємно протилежний вплив на динаміку грошової маси.

Перший тип - це рестрикційна грошово-кредитна політика (політика "дорогих грошей"), що спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті. Така політика застосовується для згладжування різких коливань фаз економічного циклу, а також із метою боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи.

Другий тип - це експансіоністська грошово-кредитна політика (політика "дешевих грошей"), що супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси. Політика грошової експансії застосовується з метою подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності стимулюванням інвестиційних процесів та збільшенням платоспроможного попиту на товари і послуги.

Запитання для самоперевірки

1. Що є об'єктом грошово-кредитної політики?

2. Що передбачає політика рестрикції?

3. Із якою метою застосовується політика експансії?

Питання 2. Методи грошово-кредитної політики НБУ

Література: 2, с. 442 - 451; 3, с. 122 - 128; 5, с. 333 -345; 7, с. 333-345.

Грошово-кредитна політика - це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які проводить держава.

Розробка та реалізація грошово-кредитної політики - це головна функція Центрального банку.

Основною метою грошово-кредитної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Вона має бути спрямована на досягнення оптимальної рівноваги у співвідношенні між попитом і пропозицією грошей, щоб забезпечити стабільність грошового обігу.

Суб'єкти грошово-кредитної політики:

• банківська система - Центральний банк і комерційні банки;

• урядові структури - Міністерство фінансів чи казначейство, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.

Монопольне право управління грошовим обігом і забезпечення його стабільності надається Національному банку України.

Інструменти грошово-кредитної політики, що використовуються НБУ з метою грошово-кредитного регулювання, такі:

• здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери;

• регулювання резервної норми комерційних банків;

• зміна норми банківського процента.

Операції на відкритому ринку зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів.

Коли центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює у такий податкову грошову емісію. Тому у зв'язку зі зростанням резервів збільшується кредитний потенціал комерційних банків.

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам забезпечує інший результат. У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви, а відповідно і кредитоспроможність комерційного банку, знижуються. Як наслідок, загальна маса грошей, що перебуває в обігу, а також ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується.

Обов'язкові резерви є частиною (нормою в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно з чинним законодавством України або із встановленими нормативними актами має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку.

Центральними банками багатьох країн Заходу здійснюється диференційоване визначення норми резерву за поточними і терміновими вкладами. Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ.

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів -забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримання їх ліквідності.

Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і »датися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються. Унаслідок того, що лише незначна частина всіх активів комерційних банків зберігається у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може спричинити багаторазове збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.

Облікова ставка формується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що мають тимчасові фінансові труднощі, як правило, на короткий строк і під заставу державних цінних паперів.

Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він збільшує на таку суму вільні резерви та кредитний потенціал. Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам.

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію - визначає комерційним банкам вартість кредитів Центрального банку. Якщо облікова ставка процента знижується, то в комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно, у зв'язку зі зміною облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке грошово-кредитна політика?

2. Із якою метою НБУ проводить грошово-кредитне регулювання?

3. Охарактеризуйте інструменти грошово-кредитної політики.

4. Поясніть суть, цілі та наслідки політики облікової ставки НБУ.

5. Які особливості операцій із цінними паперами, що їх проводить НБУ?

Поиск по сайту: